Постанова № 32831160, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 липня 2013 року 10:19 справа №826/9939/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аркум"доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25 червня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркум" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Аркум") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2013 року №0000661530.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9939/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08 липня 2013 року.

В судовому засіданні 08 липня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28 лютого 2013 року №0000661530 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, статті 22, статті 185 Податкового кодексу України, за порушення статті 22, статті 185 Податкового кодексу України ТОВ "Аркум" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 565,50 грн., у тому числі за основним платежем на - 2 052,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 513,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 01 лютого 2013 року №108/1-1530-37480356" (далі по тексту - Акт перевірки).

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідно до рішення Державної податкової служби у місті Києві від 25 квітня 2013 року №4001/10/12-4-09 про результати розгляду первинної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28 лютого 2013 року №0000661530 в частині грошового зобов'язання у розмірі 512,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1. статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Враховуючи рішення Державної податкової служби у місті Києві від 25 квітня 2013 року №4001/10/12-4-09 та відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження отримання позивачем податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, суд вважає, що сума грошового зобов'язання ТОВ "Аркум" з податку на додану вартість за зазначеним податковим повідомленням-рішенням зменшилась на 512,00 грн. та становить 2 053,50 грн.

В Акті перевірки за результатами перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року встановлено, що підприємством ТОВ "Аркум" неправомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Еліт Консалт".

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: згідно бази даних інформаційно-аналітичної системи ДПА України "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" виявлено відхилення у задекларованих ТОВ "Аркум" сумах податкового кредиту та податковими зобов'язаннями задекларованими ТОВ "Еліт Консалт"; за результатами перевірки контрагента позивача - ТОВ "Еліт Консалт" встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських або торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності; згідно висновку науково-дослідного експертно криміналістичного центру, підписи від імені директора ТОВ "Еліт Консалт" в податковій звітності та реєстраційних документах виконані іншою особою.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що позивач уклав правочини, що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, тобто є нікчемними.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні тим, що камеральна перевірка проведена за відсутності підстав для її проведення, оскільки під час проведення перевірки відповідачем не було встановлено арифметичних помилок та описок, допущених позивачем при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, що в свою чергу виключає можливість для складання самого акта камеральної перевірки.

Відповідач проти позову заперечив, підтримавши висновки, викладені в Акті перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "Аркум", з огляду на наступні підстави.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Аркум" та ТОВ "Еліт Консалт", обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Аркум" (покупець) та ТОВ "Еліт Консалт" (постачальник) укладено договір поставки від 01 червня 2011 року №0106, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно з рахунками-фактурами та видатковими накладними, що датовані червнем 2011 року, ТОВ "Еліт Консалт" поставило позивачу папір селіконізований, клей акриловий вододисперсійний, плівку Т/3б на загальну суму 12 315,00 грн.

ТОВ "Еліт Консалт" виписало ТОВ "Аркум" податкові накладні, датовані червнем 2011 року, на загальну суму 12 315,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2 052,50 грн.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Еліт Консалт", у зв'язку з придбанням товарів.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та відповідних письмових пояснень позивач до суду не надав, а тому суд не має можливості встановити яким чином в господарській діяльності позивача використано папір селіконізований, клей акриловий вододисперсійний та плівку Т/3б.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "Еліт Консалт" товарів, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Еліт Консалт" носять реальний характер, а придбані товари використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за червень 2011 року є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ "Аркум" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2013 року №0000661530 є правомірним.

В частині наявності підстав для проведення камеральної перевірки ТОВ "Аркум" суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність, не потребує будь-якого спеціального рішення на її проведення та здійснюється виключно на підставі даних, зазначених у податковій звітності.

Однак, як свідчить зміст акта перевірки, камеральну перевірку ТОВ "Аркум" проведено, зокрема на підставі податкової декларації за червень 2011 року, інформаційних баз даних ("Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА", АС Аудит, АРМ Бест Звіт, АІС Реєстр платників податків, АІС Облік податків та платежів, пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА України), акта про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Еліт Консалт", висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці в місті Києві від 21 вересня 2011 року №353.

Таким чином, судом під час розгляду справи встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва під час перевірки ТОВ "Аркум" використано документи, які не належить перевіряти в межах камеральної перевірки.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивачем в межах даного спору не оскаржуються дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва по проведенню камеральної перевірки, за результатами якої складено акт "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість" від 01 лютого 2013 року №108/1-1530-37480356, а порушення допущені податковим органом під час проведення перевірки платника податків, на думку суду, не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, за умови наявності підстав для його прийняття.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Аркум" про скасування податкового повідомлення-рішення документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Аркум" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Аркум" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко