Ухвала суду № 32830032, 02.08.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/3765/13-ц Провадження №22-ц/773/1013/13 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П. Категорія:27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі

02 серпня 2013 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області Шевчук Л.Я., вивчивши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2013 року відкрито провадження в даній справі.

Не погоджуючись з даною ухвалою, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При поданні апеляційної скарги на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2013 року відповідачем ОСОБА_2 пропущено строк апеляційного оскарження та не сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі.

Зі змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує ухвалу про відкриття провадження у справі з підстав недотримання правил підсудності.

При цьому, в апеляційній скарзі відповідач зазначає своє місце проживання - АДРЕСА_3, в зв'язку з чим вважає, що дана справа підсудна Шацькому районному суду Волинської області.

Ухвалою судді апеляційного суду Волинської області від 10 червня 2013 року апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2013 року в даній справі була залишена без руху і надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Копія ухвали про залишення апеляційної скарги направлена відповідачу для виконання за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою.

Проте копія ухвали апеляційного суду не була вручена відповідачу за вказаною ним адресою, а повернулася до апеляційного суду Волинської області без вручення з відміткою поштового відділення про непроживання адресата за вказаною адресою.

В зв'язку з цим суддею апеляційного суду Волинської області 09 липня 2013 року повторно постановлена ухвала про залишення апеляційної скарги відповідача без руху і її копії направлені на інші зазначені в матеріалах справи місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

На адресу апеляційного суду Волинської області відповідно 18 липня 2013 року та 20 липня 2013 року повернулися копії ухвали про залишення апеляційної скарги відповідача без руху від 9 липня 2013 року без вручення відповідачу з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання.

За змістом статті 77 ЦПК сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З врахуванням того, що відповідач за вказаним ним місцем проживання не отримує копії судових рішень, не повідомив суд про зміну місця проживання, приходжу до висновку про можливість застосування статті 77 ЦПК України.

Крім цього, згідно зі статтею 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У справі «Преда і Дардарі проти Італії» Суд вказав, що метою норми статті 17 Конвенції є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією. Крім того, Суд звертає увагу на те, що зловживанням правом визнається і така діяльність, яка фактично не спричинила шкоди, однак мала своєю метою у майбутньому використати певне право для порушення прав інших осіб.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Враховуючи викладене, а також те, що сутність проблеми зловживання правом полягає у співвідношенні нормативного i фактичного, вважаю, що в даному випадку є всі правові підстави стверджувати про зловживання відповідачем своїм процесуальним правом на оскарження судового рішення, оскільки дії ОСОБА_2, що виразилися у неодноразовому поданні апеляційної скарги на одну і ту ж ухвалу суду та неотриманні судових рішень та повісток, є усвідомленими вольовими систематичними вчинками, що лише формально ґрунтуються на положеннях процесуального права і не мають за мету захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, а навпаки - такі вчинки та діяльність переслідують іншу мету - затягування розгляду справи, що в свою чергу порушує передбачене Конвенцією право позивача на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку.

За таких обставин та відповідно до зазначених норм процесуального права, а також з метою забезпечити виконання завдань цивільного судочинства, дотримання засад і принципів міжнародного права приходжу до висновку, що на підставі статті 297 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2013 року слід відмовити.

Керуючись частиною 3 статті 297 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом із доданими до скарги матеріалами надіслати ОСОБА_2.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Дану справу повернути до Луцького міськрайонного суду.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя