Ухвала суду № 32830023, 01.08.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/527/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Ушаков М.М. Провадження № 22-ц/773/1112/13 Категорія:51 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Данилюк В.А., Киці С.І.,

при секретарі - Семенюк О.А.

з участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Солопа В.П., Ніколаєнко К.В., Ніколенка В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства (далі - ДП) «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6, головне управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Волинській області, про визнання недійсними та скасування наказів по підприємству, допущення до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 12 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 12 червня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» на користь ОСОБА_1 3158,01 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з відстороненням від роботи за період з 07 березня 2013 року по 15 березня 2013 року.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення через невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, представники відповідача апеляційну скаргу заперечили, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з таких підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки накази відповідача про направлення позивача на позачерговий медичний огляд та встановлення строку проходження медичного огляду були винесені з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстав як для їх скасування так і для відшкодування на користь позивача моральної шкоди немає. Разом з тим, суд прийшов до висновку, що відсторонення позивача від роботи в період з 07 березня 2013 року по 15 березня 2013 року було неправомірним, оскільки з наказом про відсторонення від 06 березня 2013 року позивач був ознайомлений лише 16 березня 2013 року, а тому суд стягнув з відповідача на користь позивача за цей період середній заробіток.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними, зробленими з посиланнями на норми чинного законодавства, дослідженням всіх обставин справи та доказів в їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено і дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, що наказом № 74/к від 01 червня 2012 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду гірничого диспетчера ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» з оплатою праці з розрахунку встановленого посадового окладу згідно штатного розкладу на підставі заяви позивача від 01 червня 2012 року про прийняття на роботу по переведенню із філії ТзОВ «Луганськшахтострой» (т.2 а.с. 20-21).

Відповідно до посадової інструкції гірничого диспетчера ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська», затвердженої директором підприємства 01 червня 2012 року, з якою позивач був ознайомлений у встановленому порядку, про що свідчить його підпис на посадовій інструкції(т.1 а.с. 29-31), гірничий диспетчер є посадовою особою, яка здійснює диспетчерське управління виробництвом на шахті на протязі зміни, йому підпорядковуються всі структурні підрозділи шахти на протязі зміни (п. 1.1, 1.5), гірничий диспетчер зобов'язаний систематично відвідувати шахту згідно встановленого нормативу по затвердженому графіку з метою поглиблення знань плану ліквідації аварій і особистого ознайомлення з особливостями роботи дільниць і служб шахти (п. 2.15).

Судом, крім того, встановлено, що відповідно до протоколів досліджень та карти умов праці гірничого диспетчера, складеної за результатами проведеної атестації робочих місць за умовами праці, професія гірничого диспетчера відноситься до робіт із особливо шкідливими і небезпечними умовами праці (т.1 а.с. 34-40, т.2 а.с. 5-6).

Судом першої інстанції також встановлено, що 31 січня 2013 року відповідачем було видано наказ № 30 про направлення гірничого диспетчера ОСОБА_1 на позачерговий медичний огляд. 11 лютого 2013 року видано повторний наказ № 36 про направлення позивача на позачерговий медичний огляд. Підставами для видачі зазначених наказів стала доповідна записка завідувача медичним пунктом від 31 січня 2013 року. Наказом № 37 від 11 лютого 2013 року позивачу було встановлено термін для проходження позачергового медичного огляду до 22 лютого 2013 року. З даними наказами позивач був ознайомлений, про що ствердив в судовому засіданні.

З досліджених в судовому засіданні заяви завідувача медичним пунктом від 31 січня 2013 року Оркіш Н.В., виписок з журналу амбулаторного прийому та наданої медичної допомоги ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» (т.1 а.с. 44-46, 64-89) убачається, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався за медичною допомогою зі скаргами на головний біль, приступи стенокардії, гіпертонії і задухи, однак від госпіталізації відмовлявся. Дані обставини позивач в судовому засіданні не заперечував.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону праці», яка повністю узгоджується з нормами статті 169 КЗпП України роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

Згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 246 від 21 травня 2007 року, усі види підземних робіт є такими, для виконання яких є обов'язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників. При цьому, періодичність оглядів встановлюється 1 раз на рік з переліком обов'язкової участі певних лікарів.

Як убачається з відповіді Нововолинської центральної міської лікарні від 21 лютого 2013 року (т. 1 а.с. 42), позивач ОСОБА_1 у 2010 році медичного огляду не проходив, у 2011 при проходженні медичного огляду він за станом здоров'я визнаний непридатним до виконання усіх видів підземних робіт та роботи в умовах впливу виробничого шуму, у 2012 році ОСОБА_1 медичного огляду не проходив.

З огляду на вищевикладені норми закону та встановлені обставини справи, з врахуванням погіршення стану здоров'я позивача та непроходження ним медичного огляду, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції було правильно визначено правомірність оспорюваних позивачем наказів про направлення на медичний огляд та встановлення терміну його проходження, в зв'язку з чим суд підставно відмовив у визнанні наказів незаконними та їх скасуванні.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем було порушено процедуру призначення позачергового медичного огляду позивача не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами і, крім цього, є власним тлумаченням позивачем норм чинного законодавства та обставин справи.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про охорону праці» та статтею 46 КЗпП України передбачено право роботодавця в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язання відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Як убачається з матеріалів справи, наказом № 53 від 06 березня 2013 року позивача ОСОБА_1 було відсторонено від роботи до надання медичної довідки про проходження медичного огляду працівника (т. 1 а.с. 148) у зв'язку з ухиленням останнього від проходження медичного огляду.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу було видано направлення для проходження медичного огляду (т. 1 а.с. 105), однак він не звертався до медичного закладу для проходження огляду.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що він звертався у Нововолинську міську лікарню, однак йому було відмовлено у проходженні медогляду через те, що направлення на проходження медогляду не було належним чином оформлено, колегії суддів до уваги не приймає як безпідставні та надумані, оскільки із аудіо-запису судового засідання суду першої інстанції від 14 травня 2013 року вбачається, що свідок ОСОБА_3, яка працює на посаді завідувача відділенням профоглядів Нововолинської міської лікарні, суду показала, що позивач ОСОБА_1 з направленням про проходження медичного огляду в міську лікарню не звертався. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на спростування даної обставини позивачем суду надано не було.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсторонення відповідачем позивача від роботи у зв'язку з ухиленням останнього від проходження медичного огляду відповідає вимогам закону.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з наказом № 53 від 06 березня 2013 року про відсторонення від роботи, позивач ОСОБА_1 був ознайомлений лише 16 березня 2013 року, а тому суд підставно вважав, що за період з 07 березня 2013 року по 15 березня 2013 року на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відтак позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимог щодо визнання недійсними наказів.

Оскільки будь-яких порушень законних прав позивача з боку відповідача встановлено не було, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки є власним тлумаченням позивачем норм чинного законодавства і обставин справи, які були предметом дослідження суду і суд їм дав правильну юридичну оцінку.

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 12 червня 2013 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді