Ухвала суду № 32829893, 01.08.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1439/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Логвинюк І.М. Провадження № 22-ц/773/1215/13 Категорія:43 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.,

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Овсієнко А.А.,

при секретарі - Черняк О.В.,

з участю: відповідача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою та стягнення витрат, понесених на її утримання за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2013 року позов в даній справі задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання ключа від квартири.

В решті позову відмовлено.

В позові до ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, покликаючись на незаконність рішення, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процессуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку доказів, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в позові відмовити у повному обсязі.

В суді апеляціної інстанції відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав в ній наведених.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору дарування від 07 травня 2004 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідно до витягу з реєстрації прав власності, власником зазначеної квартири є ОСОБА_3 (а.с. 6).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником спірної квартири, її право власності обмежене діями відповідача ОСОБА_1, який надавав відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також іншим особам проживати у спірній квартирі у 2006 - 2011 роках і станом на грудень 2012 року мав ключ від спірної квартири, зберігав у ній свої речі, тим самим порушував право користування позивачкою спірною квартирою, а саме: на безперешкодне користування нею.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що порушене право користування квартирою підлягає захисту у спосіб, зазначений в позовній заяві - зобов'язання відповідача надати ключ від квартири.

Висновки суду відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам та нормам матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення прав. Власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. ст. 150, 155 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей та мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд в межах закону. Квартири, що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування квартирою, крім випадків, встановлених законодавством.

З досліджених та оцінених судом першої інстанції доказів, а саме: довідки житлово-будівельного кооперативу «Волинь» (а.с. 31), показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 маючи ключі від спірної квартири поселяв в неї без дозволу власника ОСОБА_4, ОСОБА_5, також і інших осіб.

Зазначені докази оцінені судом відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України та встановлені судом першої інстанції обставини свідчать, що відповідач маючи ключ від квартири, обмежує право позивача користування квартирою.

Обраний позивачем спосіб захисту її прав - зобов'язання ОСОБА_1 надати їй ключ від спірної квартири не суперечить нормам цивільного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування немає.

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: