Ухвала суду № 32828935, 31.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 року м. Київ К/9991/43985/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Костенко М. І. Маринчак Н.Є. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р.

у справі № 2а-4307/11/1070

за позовом закритого акціонерного товариства «Аерокомпанія «Аеросвіт»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

та Головного управління Державного казначейства України в Київській області

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми податку, що підлягає відшкодуванню, -

В С Т А Н О В И Л А:

Закрите акціонерне товариство «Аерокомпанія «Аеросвіт» (далі - позивач, ЗАТ «Аерокомпанія «Аеросвіт») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач 1, ДПІ), Головного управління Державного казначейства України в Київській області (далі - відповідач 2, Казначейство) з урахуванням уточнених позовних вимог просило зобов'язання відповідача 1 вчинити певні дії та стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 323 272,63 грн.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р., позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість за січень 2009 р. в сумі 323 272,63 грн; провадження по справі № 2а-4307/11/1070 за позовом щодо зобов'язання відповідача 1 вчинити певні дії закрито.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач 1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2009 р. позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за січень 2009р., якою визначено суму бюджетного відшкодування за січень 2009 р. в сумі 19 711 746 грн.

Посадовими особами ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, за результатами якої складено Довідку № 177/23-1/20048090 від 31.03.2009р. про підтвердження заявлених до відшкодування сум.

Сума бюджетного відшкодування за січень 2009 р. була частково перерахована позивачу: згідно виписки банківського рахунку №26004301010008 від 03.07.2009р. позивачем через ВАТ «ВТБ Банк» отримано 4 772 213,71 грн.; згідно виписки з банківського рахунку № 26004301010008 від 30.09.2009р. позивачем отримано відшкодування ПДВ в сумі 2 570 411,68 грн.; згідно виписки з цього ж рахунку від 20.10.2009р. позивачем отримано відшкодування ПДВ в сумі 12 045 847,98 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивач мав право на всю суму відшкодування, позовні вимоги щодо несплаченого залишку пред'явив в межах строку позовної давності 1095 днів з наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем виконало всі умови, що передбачені для отримання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Зазначене право позивача підтверджене проведеною ДПІ та складеною на її підставі довідкою.

Однак, порушення ДПІ наведених вище вимог норм законодавства призвело до ненадходження на розрахунковий рахунок позивача суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень 2009 р.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач набув право на одержання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 р. у сумі 323 272,63 грн.

Слід зазначити, що у випадку не відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок не одержання коштів з бюджету.

Крім того, судами вірно зазначено, що доводи ДПІ про пропущення позивачем строку передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення з даним адміністративним позовом, оскільки спеціальною нормою п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлений строк,. згідно якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Отже для повернення надміру сплаченого податку на додану вартість (бюджетного відшкодування ), встановлений термін 1095 днів.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі № 2а-4307/11/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді підпис М. І. КостенкоПомічник суддідя підпис Н.Є. Маринчак З оригіналом згідно Т. В. Давидовська