Ухвала суду № 32828926, 31.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 року м. Київ К/9991/81174/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Костенка М.І. Маринчак Н.Є. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012 р.

у справі № 2а-7311/12/0170/1

за позовом Публічного акціонерного товариства «Джанкойський елеватор»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Джанкойський елеватор» (далі - позивач, ПАТ «Джанкойський елеватор») звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, Джанкойська ОДПІ АР Крим), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просло суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006242200 від 11.04.2012р. на суму 269 587,00 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, № 0016352200 від 05.07.2012 р. на суму 234 625,00 грн. з податку на додану вартість та 58 608,00 грн. штрафних санкцій з податку на додану вартість, № 0016362200 від 05.07.2012 р. на суму 914,88 грн. екологічного податку та 1,00 грн. штрафних санкцій з екологічного податку.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012 р., позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ АР Крим № 0016362200 від 05.07.2012 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ АР Крим № 0006242200 від 11.04.2012 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ АР Крим Державної податкової служби № 0016352200 від 05.07.2012 р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 293 032,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 234 425,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 58 607,00 грн. в решті уточнених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити в повному обсязі, провадження по справ закрити.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.02.2012 р. по 19.03.2012 р. 30.08.2011 р. працівниками Джанкойської ОДПІ АР Крим на підставі направлень від 10.02.2012 р. № 203, № 204, № 205, № 206, № 207, № 208, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 200 від 27.01.2012 р. та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Джанкойський елеватор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 01.12.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки № 452/23-1/00952025 від 26.03.2012 р. та встановлено порушення позивачем вимог частини першої, частини п'ятої статті 203, статей 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме: угода між ТОВ «Южнефть» та ПАТ «Джанкойський елеватор» (загальна сума угоди 1 406 544,85 грн., в тому числі податок на додану вартість 234 424,14 грн., генеральний договір № 062 від 21.06.2011 р.); пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств усього в сумі 269 587,00 грн.; пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статті IX Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 234 625,00 грн.; статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 1, 17, 39 Закону України «Про відходи», підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242, пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України, які діяли в періоді, що перевіряється, в результаті чого занижено екологічний податок в частині розміщення на об'єкті відходів на загальну суму 948,63 грн., у тому числі заквартал 2011 року в сумі 476,13 грн., за II квартал 2011 року в сумі 472,50 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 11.04.2012 р. винесені податкові повідомлення-рішення № 0006242200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 269 587,00 грн., № 0006252200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 293 282,00 грн., з яких: 234 625,00 грн. - за основним платежем та 58 657,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0006262200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку в розмірі 950,63 грн., з яких: 948,63 грн. - за основним платежем та 2,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач надіслав на адресу ДПС в АР Крим первинну скаргу від 19.04.2012 р. за № 476.

Рішенням ДПС в АР Крим від 22.06.2012 р. № 5134/7/10-0223 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ АР Крим від 11.04.2012 р. №0006242200; скасовано у частині застосованих штрафних санкцій у сумі 49,00 грн. податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ АР Крим від 11.04.2012 р. №0006252200; скасовано у частині визначеного грошового зобов'язання у сумі 34,75 грн. (33,75 грн. - екологічний податок, 1,00 грн. - штрафні санкції) податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ АР Крим від 11.04.2012 р. № 0006262200, а в іншій частині первинну скаргу залишено без задоволення.

В результаті апеляційного оскарження Джанкойською ОДПІ АР Крим 05.07.2012 р. на підставі акта перевірки № 452/23-1/00952025 від 26.03.2012 р. та рішення ДПС в АР Крим про результати розгляду первинної скарги № 5134/7/10-0223 від 22.06.2012 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0016352200, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Джанкойський елеватор» з податку на додану вартість на суму 293 233,00 грн., в тому числі 234 625,00 грн. за основним платежем та 58 608,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0016362200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на суму 915,88 грн., в тому числі за основним платежем на 914,88 грн. та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Джанкойський елеватор» та ТОВ «Южнефть» було укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів № 062 від 21.06.2011 р.

На виконання умов, за період з 06.07.2011 р. по 23.08.2011 р., ТОВ «Южнефть» поставило на адресу ПАТ «Джанкойський елеватор» дизельне паливо у кількості 155140 л. на загальну суму 1 406 544,85 грн., у тому числі податок на додану вартість - 234 424,14 грн.

Виконання вищезазначеного договору поставки нафтопродуктів за № 062 від 21.06.2011 р. підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

ТОВ «Южнефть» були видані позивачеві податкові накладні: № 22 від 06.07.2011 р. на суму 191 763,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 31 960,50 грн.; № 21 від 06.07.2011 р. на суму 255 639,30 грн., в тому числі податок на додану вартість 42 606,55 грн.; № 49 від 12.07.2011 р. на суму 260 500,45 грн., в тому числі податок на додану вартість 43 416,74 грн.; № 51 від 12.07.2011 р. на суму 288 422,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 48 070,43 грн.; № 57 від 13.07.2011 р. на суму 325 682,50 грн., в тому числі податок на додану вартість 54 280,42 грн.; № 78 від 23.08.2011 р. на суму 84 537,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 14 089,50 грн.

Правовідносини між позивачем та контрагентом не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, придбане позивачем у ТОВ «Южнефть» дизельне пальне було використано у виробничому процесі ПАТ «Джанкойський елеватор», зокрема на сушіння сільськогосподарських культур, що знаходяться на зберіганні у ПАТ «Джанкойський елеватор».

Отже, враховуючи, що сума податкового кредиту за липень та серпень 2011 року у розмірі 234 424,14 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Южнефть» підтверджується податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість, а також оскільки придбане дизельне паливо було використано у господарській діяльності позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ПАТ «Джанкойський елеватор» обґрунтовано віднесено до податкового кредиту за липень 2011 року та за серпень 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 120 951,00 грн. і 113 474,00 грн., відповідно. Також, враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції підтримує висновок судів попередніх інстанцій про те, що понесені ПАТ «Данкойський елеватор» витрати на придбання дизельного палива в ІІІ кварталі 2011 року в сумі 1 172 118,00 грн. правомірно включені позивачем до складу валових витрат.

Таким чином, висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 120 951,00 грн., за серпень 2011 року на суму 113 474,00 грн. та щодо заниження податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2011 року в сумі 269 587,00 грн. є безпідставними.

Крім того, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо зазначених у акті перевірки висновків про заниження ПАТ «Джанкойський елеватор» податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 200,00 грн., судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Перевіряючими було виявлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, за січень 2011 року на суму 200,00 грн. внаслідок допущення методологічної помилки при заповненні податкової звітності з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту, ПАТ «Джанкойський елеватор» в березні 2011 року подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2010 року (вх.№9001592937 від 24.03.2011 р.), яким збільшило свої податкові зобов'язання за грудень 2010 року на суму 200,00 грн. та зменшило суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 200,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що фактично задекларовані в уточнюючому розрахунку показники не знайшли відображення у звітності з податку на додану вартість, яка в подальшому подавалась позивачем. Тобто, зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 200,00 грн., не було відображено платником податків ні в основній декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, ні в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2011 року.

Перевіркою встановлено, що на порушення вимог статті IX Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, за січень 2011 року був занижений на суму 200,00 грн.

Суди попередніх інстанцій визнаючи обґрунтованими зазначені висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

У декларації за грудень 2010 року ПАТ «Джанкойський елеватор» було сформовано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 136 661,00 грн., що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 22.2 Декларації за грудень 2010 року). Значення цього рядка переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного періоду.

У березні 2011 року позивачем, у зв'язку з виявленою помилкою, було подано уточнюючий розрахунок за грудень 2010 року, в якому збільшено податкових зобов'язань на 200,00 грн. та відповідно зменшено залишок від'ємного значення податку на додану вартість за грудень на 200,00 грн.

У січні 2011 року позивачем було задекларовано податок на додану вартість до сплати у бюджет у сумі 223,00 грн. (рядок 27) з урахуванням від'ємного значення декларації за грудень 2010 року у сумі 136 661,00 грн., який фактично мав бути 136 461,00 грн. (враховуючи уточнюючий розрахунок), а сама сума до сплати у бюджет за січень 2011 року мала скласти 423,00 грн. Однак, у зв'язку зі зміною форми податкової декларації, ПАТ «Джанкойський елеватор» не здійснило уточнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2011 року у бік збільшення на 200,00 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що збільшення податковим повідомленням-рішенням Джанкойської АР Крим № 0016352200 від 05.07.2012 р. позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 200,00 грн. і застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 1,00 грн. у зв'язку з вищевказаним порушенням є правомірними, разом з цим в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 293 032,00 грн., в тому числі 234 425,00 грн. за основним платежем в розмірі та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 58 607,00 грн. дане податкове повідомлення-рішення є протиправним та має бути скасоване.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що нарахування податковим органом позивачеві, за результатами перевірки, екологічного податку у сумі 915,80 грн. є безпідставним, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів (включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників), під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно статті 1 Закону України «Про відходи» спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Згідно із статтею 21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до дозволу на розміщення відходів в 2011 році № 430072 від 03.09.2010 р., виданого Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, визначено перелік та кількість дозволених ПАТ «Джанкойський елеватор» для розміщення відходів, а саме: відпрацьовані автошини - тимчасове розміщення на підприємстві з наступною передачею Філіалу ДП «НЦ ПНВ «РЦПНВ»; передача філіалу ДП «НЦПНВ «РЦПНВ»; батареї свинцеві зіпсовані - тимчасове розміщення на підприємстві з наступною передачею; передача Філіалу ДП «НЦПНВ «РЦПНВ»; відпрацьовані люмінесцентні лампи - тимчасове розміщення на підприємстві з наступною передачею Філіалу ДП «НЦПНВ «РЦПНВ».

Таким чином, основною особливістю вказаного дозволу є саме тимчасове розміщення відходів (відпрацьовані люмінесцентні лапи, шини, акумулятори, тверді побутові відходи та ін.) на підприємстві з подальшою передачею відходів до інших підприємств, які безпосередньо займаються видаленням відходів чи здійсненням інших операцій з відходами.

Факт здійснення позивачем тільки тимчасового розміщення відходів підтверджується також наступними доказами: - договором № 49 від 13.05.2011 р. на користування міським звалищем; - договором приймання-здачі небезпечних відходів та вторинної сировини №1156-о/12 від 01.01.2010 р.; - актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 222/12 від 23.03.2011 р. щодо надання послуг ДП «НЦ ПНВ «РЦПНВ в АРК» позивачеві з утилізації люмінесцентних ламп; рахунком-фактурою № 222 від 17.03.2011 р., наданим ДП «НЦ ПНВ «РЦПНВ в АРК» позивачеві; - актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 736/12 від 23.06.2011 року щодо надання послуг ДП «НЦ ПНВ «РЦПНВ в АРК» позивачеві з утилізації люмінесцентних ламп; рахунком - фактурою № 736 від 22.06.2011 року, наданим ДП «НЦ ПНВ «РЦПНВ в АРК» позивачеві; - актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 76/12 від 23.06.2011 р. щодо надання послуг ТОВ «Кримсоюзтехнології ЛТД» позивачеві з утилізації відпрацьованих автошин; рахунком-фактурою № 76 від 23.06.2011 р., наданим ТОВ «Кримсоюзтехнології ЛТД» позивачеві; - актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9/01 від 17.02.2011 р. щодо надання послуг ТОВ «Кримсоюзтехнології ЛТД» позивачеві з утилізації відпрацьованих автошин; рахунком-фактурою № 9 від 03.02.2011 р., наданим ТОВ «Кримсоюзтехнології ЛТД» позивачеві; - актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 78/12 від 04.02.2011 р. щодо надання послуг ДП «НЦ ПНВ «РЦПНВ в АРК» позивачеві з утилізації акумуляторних батарей; рахунком-фактурою № 78 від 03.02.2011 р., наданим ДП «НЦ ПНВ «РЦПНВ в АРК» позивачеві; - журналом тимчасового зберігання відходів.

Враховуючи вищевикладене, в розумінні Податкового кодексу України та Закону України «Про відходи» ПАТ «Джанкойський елеватор» не має спеціально відведених місць чи об'єктів та не здійснює розміщення відходів, оскільки не здійснює остаточних операцій з відходами шляхом їх захоронення чи знешкодження.

Вищезазначене також підтверджено Узагальнюючою податковою консультацією щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженою наказом ДПС України від 16.12.2011 р. № 258, в якій прямо вказано, що місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, висновки щодо заниження задекларованих обсягів відходів в частині відпрацьованих люмінесцентних ламп, акумуляторів та автошин було зроблено на підставі актів списання нових ламп, акумуляторів та шин у виробництво (передача до експлуатації), що не може бути об'єктом оподаткування екологічним податком.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення № 0016362200 від 05.07.2012 р., № 0006242200 від 11.04.2012 р., № 0016352200 від 05.07.2012 р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 293 032,00 грн., в тому числі на суму 234 425,00 грн. за основним платежем та в розмірі 58 607,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012 р. у справі № 2а-7311/12/0170/1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді (підпис) Н.Є. Маринчак З оригіналом згідно Т. В. Давидовська