Ухвала суду № 32828619, 22.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 липня 2013 року Справа № 5009/4142/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мирошниченка С.В.,суддів:Владимиренко С.В., Панової І.Ю., Селіваненка В.П., Шевчук С.Р.,

розглянувши заяву Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 21.03.2013у справі№ 5009/4142/12за позовом Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6простягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством "Дніпрорудненські теплові мережі" подано позов про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 боргу за отримані послуги з теплопостачання у розмірі 3 408,61 грн., інфляційних у розмірі 3,61 грн. та 3% річних у розмірі 64 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.2012 у справі № 5009/4142/12, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2013 у справі № 5009/4142/12 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013 залишено без змін.

Комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2013 у справі № 5009/4142/12, в якій заявник просить вказану постанову Вищого господарського суду України скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 20.10.2010 у справі № 14/156, від 29.07.2010 у справі № 2-15/11272-2007, від 01.11.2010 у справі № 13/144/10, від 08.07.2010 у справі № 15/142, від 28.04.2010 у справі № 35/577 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа № 5009/4142/12 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли господарський суд касаційної інстанції у розгляді двох або більше справ за подібних предмета і підстав позову та змісту позовних вимог і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2013 у справі № 5009/4142/12, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 20.10.2010 у справі № 14/156, від 29.07.2010 у справі № 2-15/11272-2007, від 01.11.2010 у справі № 13/144/10 вбачається, що судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права з огляду на таке.

В постанові від 21.03.2013 у справі № 5009/4142/12, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги з теплопостачання, сум інфляційних нарахувань і 3% річних з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що постачання теплової енергії протягом спірного періоду не відбувалось, оскільки відповідно до акту комісії, приміщення магазину, яке належить відповідачу, було відключено від центральної системи опалення; в матеріалах справи відсутні докази щодо приведення укладеного договору у відповідність до Прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в зв'язку з чим договір припинив свою дію 01.01.2006.

Проте, у постановах від 20.10.2010 у справі № 14/156, від 29.07.2010 у справі № 2 15/11272-2007, від 01.11.2010 у справі № 13/144/10, на які заявник посилається, Вищий господарський суд України, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення з відповідачів заборгованості за надання послуг з теплопостачання, виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що:

- відповідачем не сплачено вартість поставленої йому за договором теплової енергії, не доведено відповідачем факт припинення дії договору (справа № 14/156);

- відповідач неповністю розрахувався за отриману теплоенергію, сторонами не подано доказів припинення дії договору, його розірвання чи визнання недійсним; відсутні докази здійснення у відповідності до вимог чинного законодавства відключення системи опалення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (справи № 2 15/11272-2007, № 13/144/10).

Таким чином неоднакові правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову від 08.07.2010 у справі № 15/142, оскільки предмети позовів у вказаній справі та справі, про перегляд якої просить заявник, є різними. Так у справі № 15/142 предметом позовних вимог є розірвання договору про постачання теплової енергії, тоді як у справі № 5009/4142/12, про перегляд постанови у якій просить заявник, предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за поставлену теплоенергію, тому спірні правовідносини у даних справах не є подібними.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 28.04.2010 у справі № 35/577 в зв'язку з тим, що даною постановою скасовано рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на них не можуть здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Комунальному підприємству "Дніпрорудненські теплові мережі" у допуску справи № 5009/4142/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.МирошниченкоСуддіС.Владимиренко І.Панова В.Селіваненко С.Шевчук