Постанова № 32822835, 25.07.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року справа № 823/2399/13-а

16 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

при секретарі - Журавель Т.В.,

за участю представника позивача - Плесюка О.С. (за довіреністю), представника відповідача - Радченко О.П. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Торговельна компанія «ТВС» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось приватне підприємство «Торговельна компанія «ТВС» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів в Черкаській області, в якій просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 07.05.2013 року № 0002592301.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Приватне підприємство «Торговельна компанія «ТВС» зареєстроване як юридична особа 16.02.2005 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 33363314, згідно свідоцтва про державну реєстрацію №151784 Серії А00.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на підставі наказу від 12.04.2013 року № 649 та направлення від 12.04.2013 р. № 176/22-0 , посадовою особою відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «Торговельна компанія «ТВС» з питань взаємовідносин з ТОВ «Компанія Трейд Оіл», ТОВ «Праксет-Харків» та ТОВ «Марафон 12» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.04.2013 року № 179/22-14/33363314 та встановлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-V1, в результаті чого не підтверджуються операції з придбання товарів від ТОВ «Праксет-Харків» за червень 2012 р. на суму ПДВ 49444 грн. 20 коп., від ТОВ «Компанія Трейд Оіл» за березень 2012 р. на суму 35040 грн. 00 коп., та не підтверджуються операції з реалізації товарів контрагенту - покупцю ПП «Септима-Нафта» за червень 2012 р. на суму ПДВ 51467 грн. 75 коп. та контрагенту-покупцю ДЗ «Спеціалізований санаторій «Південнобережний МОЗ України» за березень 2012 р. на суму ПДВ 35750 грн. 00 коп.;

- пп. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 83211 грн. 00 коп., в т.ч. за жовтень 2012 р. на 8333 грн. 00 коп., за листопад 2012 р. на 30228 грн. 00 коп., та за грудень 2012 р. на 44650 грн. 00 коп.

На підставі встановленого порушення ДПІ м. Черкасах Черкаської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 року № 0002592301.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області ДПС від 07.05.2013 № 0002592301 приватному підприємству «Торговельна компанія» ТВС» (далі по тексту - ПП «ТК «ТВС») визначено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 83211,00 грн. за основним платежем, 41606,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (порушення п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Податковий борг та штрафні санкції визначено податковим органом виключно по взаємовідносинах ПП «ТК «ТВС» з ТОВ «Марафон 12».

По взаємовідносинах ПП «ТК «ТВС» з ТОВ «Компанія Трейд Оіл» та ТОВ «Праксет-Харків» податковий борг та штрафні санкції не визначалися, податкове повідомлення - рішення не видавалося, а ПП «ТК «ТВС» було визнано транзитером з внесенням відповідних змін до облікових даних податкового органу (відкориговано податковий кредит та податкові зобов'язання).

В судовому засіданні представник позивача наголосив, що головні висновки акту по взаємовідносинах ПП «ТК «ТВС» з ТОВ «Марафон 12» ревізором зроблені на підставі того, що послуги експедитора, окрім акту виконаних робіт, повинні бути підтверджені транспортними документами; для перевірки не надані відповідні документи (звіти до актів виконаних робіт, накладні, наряди, транспортні залізничні накладні, транспортні накладні по доставці легковими автомобілями (виписок наказів, зразків зернових в державні хлібні, карантинні та ветеринарні інспекції) актів приймання-передачі товару, довіреностей на вчинення відповідних дій, які надавалися повіреному тощо), які містять відомості про те, що ПП «ТК «ТВС» в перевіряємому періоді надавало транспортно-експедиційні послуги по транспортуванню вантажів ПП «ТК «ТВС», а також ідентифікувати осіб, які приймали участь у наданні цих послуг тощо. Крім того, в акті ревізором зазначено, що відділом податкової міліції Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було проведено перевірку ТОВ «Марафон 12», за результатами якого складено акт № 51 від 11.03.2013 року щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Марафон 12».

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-екпедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Ч. 3, 4 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України; транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання. У відповідності до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб, що передбачено ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою обов'язки експедитора передбачають не тільки надання послуг з перевезення, а і забезпечення організації такого перевезення.

З наведених положень чинного законодавства вбачається, що суб'єкт господарювання, який займається наданням експедиторських послуг, може, але не зобов'язаний мати власну матеріально-технічну базу, а згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор надає послуги «за дорученням клієнта та за його рахунок».

В судовому засіданні встановлено, що ПП «ТК «ТВС» має орендовані вантажні автомобілі, парк резервуарів для зберігання палива та персонал водіїв, тобто експедитор міг використовувати матеріально-технічну базу підприємства-замовника, тобто ПП «ТК «ТВС».

В акті податкового органу не досліджено питання щодо наявності, зокрема, у ТОВ «Марафон 12» орендованих транспортних засобів, договорів щодо надання транспортних послуг з третіми особами, які також могли б залучатися до надання послуг.

Пунктом 2.1. договору транспортного експедирування № 03/10 від 03.10.2012, укладеного між ПП «ТК «ТВС» та ТОВ «Марафон 12», передбачено, що експедитор виконує свої зобов'язання за цим Договором особисто, а у необхідних випадках може залучати для виконання своїх зобов'язань інших осіб за умови, що він залишається відповідальним перед Клієнтом за виконання умов Договору.

Таким чином, висновок податкового органу про відсутність «вантажних автомобілів» у експедитора не дає підстави стверджувати про нереальність господарських операцій.

В судовому засіданні встановлено, що під час ведення господарської діяльності ПП «ТК «ТВС» не було зобов'язане здійснювати перевірку податкового та бухгалтерського обліку своїх контрагентів, їх матеріально-технічної бази.

У акті неодноразово зазначається, що контрагенти ПП «ТК «ТВС» не надали податковому органу документи і на цій підставі у ПП «ТК «ТВС» знімається податковий кредит та валові витрати ПП «ТК «ТВС».

Податковим законодавством не передбачено, що ненадання контрагентом платника податків документів на вимогу податкового органу може бути підставою для застосування по відношенню до такого платника податків негативних податкових наслідків.

ТОВ «Марафон 12» в період взаємовідносин із ПП «ТК «ТВС» було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість, не було віднесено до групи ризикових суб'єктів господарської діяльності, тобто ПП «ТК «ТВС» не могло зробити обґрунтованих припущень про порушення контрагентами правил бухгалтерського та податкового обліку навіть у випадку їх допущення.

Верховний Суд України у постанові від 21.01.2011 в справі за адміністративним позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення виклав правову позицію, згідно з якою чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ПП «ТК «ТВС» здійснювало оплату вартості послуг шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки ТОВ «Марафон 12», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Суд звертає увагу, що в акті не дано оцінки договору, податковим накладним, актам приймання-передачі послуг. Ці документи в акті лише перераховано, без проведення аналізу. З матеріалів справи вбачається, що в актах вказувався кілометраж, ціна за кілометр, загальна ціна по акту, державний реєстраційний номер вантажного автомобіля. По кожному акту виписувалася податкова накладна.

Господарські операції ПП «ТК «ТВС» з ТОВ «Марафон 12» підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а саме: договором транспортного експедирування № 03/10 від 03.10.2012; актом від 24.12.2012 № 24/12-1; податковою накладною від 24.12.2012 № 98; актом від 26.12.2012 № 26/12-1; податковою накладною від 26.12.2012 № 110; актом від 28.12.2012 № 28/12-2; податковою накладною від 28.12.2012 № 123; актом від 29.12.2012 № 29/12-1; податковою накладною від 29.12.2012 № 128; актом від 30.12.2012 № 29/12-2; податковою накладною від 30.12.2012 № 129; актом від 31.10.2012 № 31/10-5; податковою накладною від 31.10.2012 № 124; рахунком-фактурою від 18.11.2012 № СФ-18/11; видатковою накладною від 19.11.2012 № 1911-13; податковою накладною від 19.11.2012 № 63; актом від 28.11.2012 № 28/11-1; податковою накладною від 28.11.2012 № 99; актом від 29.11.2012 № 29/11-3; податковою накладною від 29.11.2012 № 102; актом від 30.11.2012 № 30/11-4; податковою накладною від 30.11.2012 № 111; платіжним дорученням від 05.04.2013 № 1585; платіжним дорученням від 22.04.2013 № 1615; платіжним дорученням від 25.06.2013 № 1697.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 визначено, що згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд звертає увагу, що дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПСУ не можуть бути свідченням порушення податкового законодавства під час формування даних податкового обліку.

Зокрема, даний висновок підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2012 у справі № К-23666/10.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на складені відносно ТОВ «Марафон 12» акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 13.03.2013 № 272/22-207/38277529 та висновок Індустріальної ДПІ м. Харкова № 51 від 11.03.2013 щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Марафон 12».

Вказані документи не є процесуальними документами, не містять обов'язкових до виконання приписів. До того ж невідомо, чи приймалися на підставі вказаних документів рішення, чи було притягнуто до відповідної відповідальності керівників тощо.

В акті податкового органу міститься посилання на розділ 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, відповідно до якого товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Зазначений висновок підтверджується, зокрема, ухвалами Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012 у справі № К/9991/37912/11, від 26.07.2012 у справі № К/9991/67511/11, від 18.04.2012 у справі № К/9991/20061/11, від 26.06.2012 у справі № К/9991/16335/12, від 11.04.2012 у справі № К/9991/73551/11.

Крім того, податковим органом не було враховано, що наказом Державного комітету статистики України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 3 листопада 2006 року N 507/1059 скасовано наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.96 N 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 за N 483/1508, тобто на сьогоднішній день не має жодного нормативно-правового акту, який би встановлював форму та порядок заповнення товарно-транспортних накладних та інших первинних документів на перевезення.

Таким чином, посилання податкового органу в акті на відсутність або недоліки ТТН не є доказом відсутності господарської діяльності між ПП «ТК «ТВС» та ТОВ «Марафон 12».

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, установлена законом. Саме законом, а не актом, які б факти у ньому не були відображені. Указані в акті висновки є суб'єктивною думкою податкового інспектора.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, у позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, указані в податкових деклараціях.

Відповідно до вимог пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пункту 198.1. статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно положення пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 201.6. статті 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-72, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Торговельна компанія «ТВС» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів в Черкаській області від 07.05.2013 р. № 0002592301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Торгівельна компанія «ТВС» (код ЄДРПОУ 33363314) сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1248 (одна тисяча двісті сорок вісім) грн. 17 коп. відповідно до платіжного доручення № 1719 від 01 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у порядку та строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш

Повний текст постанови виготовлений 26 липня 2013 року