Рішення № 32821633, 01.08.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" серпня 2013 р. Справа № 906/849/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г. ,

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Копильний Я.І., представник за довіреністю від 31.07.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантек-виробництво" (м.Кагарлик, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" (с.Дубовий Гай Овруцький район)

про стягнення 89326,65 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАНТЕК-виробництво" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" 89326,65грн., із яких 85732,91грн. заборгованості, 598,96грн. 3 % річних, 2994,78грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору купівлі-продажу, який був укладений між сторонами у спрощений спосіб, відповідачу поставлено продукцію на загальну суму 177179,27грн. згідно з видатковими накладними №Пр-0000494 від 09.06.2011р., №Пр-0000520 від 15.06.2011р., №Пр-0000601 від 04.07.2011р., №Пр-0000614 від 07.07.2011р. Відповідачем отриманий товар оплачено частково, непогашеною залишилась заборгованість відповідача в сумі 85732,91грн.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2013р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНТЕК-виробництво" до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 01.08.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 85732,91грн. 3% річних в сумі 598,96грн., пеню в сумі 2994,78грн. та судові витрати.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.46).

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання останнім письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі у 2011 році існували договірні зобов'язання купівлі-продажу.

Так, згідно видаткових накладних №Пр-0000494 від 09.06.2011р. на суму 81918,48грн. (а.с.14), №Пр-0000520 від 15.06.2011р. на суму 44384,27грн. (а.с.15), №Пр-0000601 від 04.07.2011р. на суму 41139,14грн. (а.с.17), №Пр-0000614 від 07.07.2011р. на суму 9737,38грн. (а.с.18) та на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей №259 від 08.06.2011р. (а.с.16), №295 від 01.07.2011р. (а.с.19) Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАНТЕК-виробництво" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" прийнято товар на загальну суму 177179,27грн.

На проведення оплати за вказаний товар позивачем виставлялись відповідачу відповідні рахунки-фактур №Пр-0000398 від 24.05.2011р. на суму 126302,75грн. (товар, який зазначений у видаткових накладних №Пр-0000494 від 09.06.2011р. на суму 81918,48грн. та №Пр-0000520 від 15.06.2011р. на суму 44384,27грн.) та №Пр-0000399 від 24.05.2011р. на суму 50876,52грн. (товар, який зазначений у видаткових накладних №Пр-0000601 від 04.07.2011р. на суму 41139,14грн. та №Пр-0000614 від 07.07.2011р. на суму 9737,38грн. (а.с.12-13)).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо проведення з позивачем розрахунків за товар, отриманий за видатковими накладними №Пр-0000494 від 09.06.2011р., №Пр-0000520 від 15.06.2011р., №Пр-0000601 від 04.07.2011р., №Пр-0000614 від 07.07.2011р. на загальну суму 177179,27грн., виконав частково на суму 91446,36грн., перерахувавши позивачу грошові кошти:

24.05.2011р. в сумі 35000,00грн. (банківська виписка за 24.05.2011р., а.с.53-54), з яких, згідно з поясненнями представника позивача наданими в судовому засіданні, суму 7553,64грн. позивачем було зараховано за товар, поставлений за іншими видатковими накладними, вимоги по якій позивачем у даній справі не заявлялись, оскільки між сторонами існували інші господарські правовідносини, решту суми - 27446,36грн. позивачем було зараховано за товар поставлений за видатковою накладною №Пр-0000494 від 09.06.2011р.,

11.08.2011р. в сумі 20000,00грн. (банківська виписка за 11.08.2011р., а.с.55-56),

02.09.2011р. в сумі 10000,00грн. (банківська виписка за 02.09.2011р., а.с.57-58),

28.09.2011р. в сумі 10000,00грн. (банківська виписка за 28.09.2011р., а.с.59),

28.11.2011р. в сумі 5000,00грн. (банківська виписка за 28.11.2011р., а.с.60),

21.12.2011р. в сумі 5000,00грн. (банківська виписка за 21.12.2011р., а.с.61-62),

17.05.2012р. в сумі 5000,00грн. (банківська виписка за 17.05.2012р., а.с.63),

14.06.2012р. в сумі 5000,00грн. (банківська виписка за 14.06.2012р., а.с.64),

08.10.2012р. в сумі 2000,00грн. (банківська виписка за 08.10.2012р., а.с.65-66),

09.10.2012р. в сумі 2000,00грн. (банківська виписка за 09.10.2012р., а.с.67-68).

При цьому, слід зазначити, що вказані оплати були здійснені із зазначенням відповідачем у своїх платіжних документах, у тому числі, виставлених позивачем рахунків-фактури №Пр-0000398 від 24.05.2011р. та №Пр-0000399 від 24.05.2011р.

Отже, враховуючи здійснені відповідачем проплати та проведені позивачем зарахування, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за отриманий у період з 09.06.2011р. по 07.07.2011р. товар на суму 85732,91грн., що також підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки розрахунків (а.с.51).

Оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару сторони не встановили, позивач на виконання приписів ч.2 ст.530 ЦК України направив на адресу відповідача вимогу вих.№356 від 22.02.2013р. (а.с.21), в якій позивач просив на протязі 7 днів перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "ПАНТЕК-виробництво" суму заборгованості у розмірі 857321,91грн. за отриманий товар та яку відповідачем отримано 27.02.2013р. (а.с.23-25,69).

Проте, відповідач відповіді на вимогу позивача не надіслав, розрахунки з позивачем на суму 85732,91грн. не провів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про несвоєчасне та неповне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару. Згідно довідки позивача вих. №1346 від 31.07.2013р. заборгованість ТОВ "Овручм'ясо" не змінилась і становить 85732,91грн. (а.с.50).

Вказана сума заборгованості підтверджується також підписаним між сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки розрахунків (а.с.52).

Станом на час розгляду справи даної справи, заборгованість в сумі 85732,91грн. відповідачем не сплачена, докази які підтверджують протилежне в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 85732,91грн. заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення 2994,78грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Частиною 1 ст.548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки, як встановлено судом, передача відповідачу товару здійснювалась на підставі накладених (а не на підставі договору), тобто відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений у письмовій формі, вимоги позивача про стягнення пені (2994,78грн.) є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 598,96грн. 3% річних, господарський суд зазначає таке.

Приписами частини 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку 3% річних (а.с.6) позивач визначив період нарахування 3% річних з 07.03.2013р. по 30.05.2013р., прострочення оплати товару відповідачем складає 85 днів. За вказаний період сума 3% річних від простроченої суми складає 598,96грн. (85732,91 х 3% : 365 х 85 = 598,96грн.).

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи ту обставину, що відповідач за змістом ст.530 ЦК України зобов'язаний був провести оплату наданих позивачем послуг у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 06.03.2013р., господарський суд встановив правомірність здійснених позивачем нарахувань 3% річних за визначений останнім період та, відповідно, обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення 598,96грн. 3% річних. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 85732,91грн. основного боргу та 598,96грн. 3% річних обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 2994,78грн. пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 547, 548, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175,193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" (11103, Житомирська область, Овруцький район, селище Дубовий Гай, вул.Шевченка, буд.1, ідентифікаційний код 34799239)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНТЕК-виробництво" (09200, Київська область, м.Кагарлик, вул.Народна, 7, ідентифікаційний код 32167106)

- 85732,91грн. боргу,

- 598,96грн. 3% річних,

- 1726,63грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.08.13

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)