Рішення № 32813834, 29.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/49/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 Справа № 908/1824/13

Суддя Мойсеєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь Запорізької області,

до відповідача: Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь Запорізької області,

про визнання рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 22-рш від 08.05.2013р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" недійсним та зупинення його дії,

за участю представників сторін:

від позивача - Збруєв М.М. (довіреність № 82 від 13.06.2013р.); Додудзинський М.М. (довіреність № 83 від 13.06.2013р.);

від відповідача - Голубова І.О. (довіреність № 32 від 21.02.2013р., заступник начальника аналітично-правового відділу); Чечель К.І (довіреність № 38 від 02.07.2013 р., юрисконсульт аналітично-правового відділу);

від третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Комунальне підприємство "Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області з позовом до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 22-рш від 08.05.2013р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" недійсним та зупинення його дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 22-рш від 08.05.2013р. визнано дії позивача, які полягають у здійсненні розрахунку, поданні на затвердження та застосуванні тарифів за реєстрацію намогильних споруд, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Відповідно до даного рішення порушення з боку позивача полягає у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з реєстрації намогильної споруди, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, також на позивача накладений штраф в розмірі 68000,00 грн. та зобов'язано останнього припинити порушення шляхом припинення стягнення зі споживачів плати за вищезазначену послугу. Позивач вважає, що відповідачем невірно визначено монопольне становище КП "Ритуальна служба "Ритуал", оскільки він всупереч вимогам Єдиної методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку не визначив обсягів вартості товару, який обертається на ринку, та не склав переліку продавців, покупців товару та потенційних конкурентів. Позивач також зазначає, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним внаслідок того, що при його прийнятті були неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, недоведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального права.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 3, 43, 44, 55, 190 Господарського кодексу України, Закону України « Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 2, 5, 9, 10, 12, 25 Закону України "Про поховання та похоронну справу", п. 2.13. Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань та п. 5 Типового положення про ритуальну службу, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства № 193 від 19.11.2003р. "Про затвердження нормативно-правових актів щодо реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу".

Ухвалою господарського суду від 27.05.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/49/13 та призначено розгляд справи на 13.06.2013р.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що стягнення позивачем додаткової плати за реєстрацію намогильних споруд не відповідає положенням нормативно-правових актів, що регулюють взаємовідносини в цій сфері та ущемляє інтереси споживачів (користувачів місць поховання), оскільки вони вимушені оплачувати вартість послуги, яка повинна надаватися ритуальною службою безоплатно. Вказує, що дане порушення законодавства про захист економічної конкуренції стало можливим завдяки прийнятим виконкомом Мелітопольської міської ради рішенням № 191/3 від 20.11.2011р. та № 47/2 від 26.03.2012р., якими встановлені тарифи на послугу з реєстрації намогильних споруд у розмірах 150,00 грн. та 103,95 грн. Також відповідач вважає, що з боку позивача не надано переконливих доказів, які підтверджують наявність підстав для визнання оскаржуваного рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету недійсним. Просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 13.06.2013 р. за клопотанням представників позивача суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, та відклав розгляд справи на 02.07.2013 р.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення від 01.07.2013 р., в яких вона повідомила, що рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 20.11.2011 р. № 191/3, яким би встановлювались тарифи для Комунального підприємства "Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області на ритуальні послуги, на засіданні виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області не приймалось. Рішенням виконавчого комітету від 20.10.2011р. №191/3 була встановлена вартість на технічний огляд місця та реєстрації надмогильної споруди. Рішенням виконавчого комітету від 26.03.2012 р. № 47/2 встановлена вартість на послугу з реєстрації намогильної споруди. Тому вважає, що відповідачем невірно визначені часові межі ринку стосовно реєстрації намогильних споруд. Третя особа підтримує позов та просить розглянути справу без присутності її представника.

У зв'язку з неявкою представника третьої особи та для витребування у сторін та третьої особи додаткових пояснень по справі суд ухвалою від 02.07.2013р. відклав розгляд справи на 29.07.2013 р.

В судовому засіданні 29.07.2013р. були присутні представники сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі. У письмових поясненнях від 22.07.2013 р. позивач відзначив, що норми Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 03.03.2009 р. № 52 «Про затвердження Норм часу на надання ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуальної належності» носять рекомендаційний характер та навіть не містять норм часу на всі 10 ритуальних послуг, які входять до мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг. Зауважує, що законодавство не містить обмежень щодо обсягу та виду ритуальних послуг, які мають право надавати ритуальні служби, понад закріплені в обов'язковому мінімальному переліку.

Представники відповідача проти позову заперечили. В додаткових поясненнях від 16.07.2013 р. відповідач звернув увагу суду на пункт 16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», у якому зазначено, що переліки дій, що визнаються зловживанням монопольним становищем, наведені у статті 29 Господарського кодексу України та у статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не є вичерпними. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб'єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Третя особа в судове засідання свого представника не направила. Надіслала письмові пояснення від 16.07.2013 р., відповідно до яких вважає, що витрати часу на проїзд доглядача до кладовища з замовником, огляд та вимірювання місць для встановлення намогильної споруди, технічний огляд встановленої намогильної споруди зумовлені необхідністю проведення зазначених робіт з огляду на приписи ст. 5, ч. 3 ст. 10, ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу». Просить розглянути справу за відсутності її представника.

Враховуючи те, що строк розгляду справи спливає 29.07.2013 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без присутності представника третьої особи.

В судовому засіданні 29.07.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

За зверненням мешканців м. Мелітополя та за дорученням Антимонопольного комітету України від 23.03.2012 р. № 14-01/164-Г щодо завищених тарифів на ритуальні послуги Адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач у справі) розпочато справу №03/51-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції комунальним підприємством «Ритуальна служба «Ритуал» Мелітопольської міської ради Запорізької області (позивач у справі) та виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради (третя особа у справі). За результатами розгляду справи Адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 22-рш від 08.05.2013р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", яким:

1. Визнано, що комунальне підприємство «Ритуальна служба «Ритуал» Мелітопольської міської ради Запорізької області за підсумками 2011 та 2012 років та І кварталу 2013 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з реєстрації намогильних споруд у межах м. Мелітополя, як таке, що не має жодного конкурента.

2. Визнано дії виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, які полягають у встановленні рішеннями від 20.11.2011 р. № 191/3 та від 26.03.2012 р. № 47/2 для комунального підприємства «Ритуальна служба «Ритуал» тарифів на послугу з реєстрації намогильних споруд, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 7 статті 50 та статтею 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді дій органів місцевого самоврядування, що полягають у створенні умов для вчинення комунальним підприємством «Ритуальна служба «Ритуал» порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

3. Визнано дії комунального підприємства «Ритуальна служба «Ритуал» Мелітопольської міської ради Запорізької області, які полягають у здійсненні розрахунку, поданні на затвердження та застосуванні тарифів за реєстрацію намогильних споруд, що не передбачено нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність у сфері ритуальних послуг, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з реєстрації намогильної споруди, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

4. Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинення порушення, зазначеного у пункті 3 цього рішення, накладено на комунальне підприємство «Ритуальна служба «Ритуал» штраф у розмірі 68888,00 грн.

5. Зобов'язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції:

- виконавчому комітету Мелітопольської міської ради - шляхом внесення змін до рішення від 26.03.2012 р. № 47/2, яким виключити з переліку ритуальних послуг «реєстрацію намогильних споруд» протягом двох місяців з дня отримання цього рішення;

- комунальному підприємству «Ритуальна служба «Ритуал» Мелітопольської міської ради - шляхом припинення стягнення зі споживачів плати за реєстрацію намогильних споруд з моменту внесення змін до рішення від 26.03.2012 р. № 47/2.

Комунальне підприємство «Ритуальна служба «Ритуал» Мелітопольської міської ради Запорізької області із вказаним рішенням не погодилось, просить господарський суд визнати його недійсним в повному обсязі на підставі ст. ст. 3, 43, 44, 55, 190 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 5, 9, 10, 12, 25 Закону України "Про поховання та похоронну справу", п.2.13. Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань та п. 5 Типового положення про ритуальну службу, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства № 193 від 19.11.2003р. "Про затвердження нормативно-правових актів щодо реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу".

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Частиною 1 та пунктом 2 частини 2 статті 8 Закону України від 10.07.2003 р. № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» встановлено, що організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, в межах своєї компетенції затверджує необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України від 10.07.2003 р. № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.

Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства затверджено необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг (наказ від 19.11.2003 р. N 193, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 р. за N1111/9710) та Єдину методику визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності (наказ від 19.11.2003 р. N 194, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.03.2004 р. за N 338/8937).

Реєстрація намогильних споруд до цього переліку не входить. Отже, вищезазначена методика не є обов'язковою для визначення вартості надання послуг з реєстрації намогильних споруд.

У ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України зазначено, що підприємництво здійснюється, зокрема, на основі встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

У ч. 2 ст. 12 Закону України від 10.07.2003 р. № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» закріплено, що ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 9 Закону України від 10.07.2003 р. № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» визначено, що ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Згідно з пп. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України від 21.05.1997р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 20.10.2011 р. № 191/3 затверджено мінімальний перелік окремих видів послуг, що надаються КП «Ритуальна служба «Ритуал» Мелітопольської міської ради, внесено зміни та доповнення в додаток до рішення «Про встановлення тарифів на ритуальні послуги КП «Ритуальна служба «Ритуал» від 17.02.2011 р. № 30. Зокрема, встановлено вартість послуг технічного огляду місця та реєстрації надмогильної споруди в розмірі 150,00 грн.

Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 26.03.2012 р. № 47/2 встановлено тариф на послугу реєстрації намогильної споруди в розмірі 103,95 грн.

Вказані рішення ніким не скасовані, не визнані недійсними та є чинними.

На підстави цих рішень позивачем стягувалась із споживачів плата за реєстрацію намогильних споруд.

Частиною 1 статті 73 Закону України від 21.05.1997р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, тарифи на послугу реєстрації намогильних споруд, які затверджені виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області, є обов'язковими для застосування Комунальним підприємством «Ритуальна служба «Ритуал» і позивач не може не застосовувати дані тарифи, доки є чинними рішення виконавчого комітету, якими вони встановлені.

Той факт, що тариф на послугу «реєстрація намогильної споруди» був розрахований Комунальним підприємством «Ритуальна служба «Ритуал», не порушує прав споживачів, не створює для комунального підприємства будь-яких правових наслідків та не тягне будь-якої відповідальності, оскільки прийняття рішення про встановлення тарифу належить до компетенції виконавчого комітету і у випадку незгоди виконавчого комітету із запропоновани-ми тарифами, тарифи не були б встановлені і застосовані.

Крім того, суд зазначає, що для кваліфікації виявленого правопорушення за п. 2 ст. 50 Закону України від 11.01.2001р. № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» як зловживання монопольним (домінуючим) становищем необхідна наявність усіх ознак, передбачених частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»

Пунктом 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України від 11.01.2001р. № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зі змісту наведеної норми закону слідує, що для кваліфікації правопорушення за ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» необхідна наявність таких ознак:

-суб'єкт господарювання займає монопольне становище на ринку;

-дії цього суб'єкта призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів;

- такі дії були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Стосовно факту зайняття комунальним підприємством «Ритуальна служба» Ритуал» монопольного становища на ринку послуг з реєстрації намогильних споруд у межах м.Мелітополя, то суд вважає, що пункт 1 оспорюваного рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є правомірним та визначений відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антомонопольного комітету України N 49-р від 05.03.2002р. Як встановлено відповідачем та не спростовано позивачем у судовому засіданні, КП ««Ритуальна служба» Ритуал» немає жодного конкурента на ринку послуг з реєстрації намогильних споруд у межах м.Мелітополя.

Стягнення позивачем зі споживачів плати за послугу з реєстрації намогильних споруд у межах м.Мелітополя зачіпає інтереси споживачів.

Натомість, в даному випадку відповідачем не доведено, що застосування позивачем тарифів на послугу реєстрації намогильних споруд було б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Суд вважає, що вказана складова у кваліфікації правопорушення відсутня, оскільки навіть при існуванні декількох суб'єктів, які б надавали послуги з реєстрації намогильних споруд, порядок затвердження тарифів на цю послуги залишився б незмінним і застосуванню позивачем підлягали б тарифи, які затверджені рішенням виконавчого комітету.

Доводи відповідача про те, що реєстрація намогильних споруд не є ритуальною послугою, суд визнав необґрунтованим з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України від 10.07.2003 р. № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» визначено, що ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

За приписами ч. 3 ст. 10 Закону України від 10.07.2003 р. № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» надання ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється з дотриманням вимог державних стандартів, інших норм і правил, встановлених законодавством.

У ч. 5 ст. 25 Закону України від 10.07.2003 р. № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» зазначено, що на могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Пунктом 2.13 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 19.11.2003 р. № 193, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.09.2004р. за №1113/9712, встановлено, що на могилах (місцях родинного поховання), у межах наданої земельної ділянки, можуть установлюватися намогильні споруди та елементи благоустрою могили.

Установлені намогильні споруди реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) в Книзі обліку намогильних споруд (далі - Книга обліку). Форма Книги обліку наведена в додатку 3.

Усі намогильні споруди, що встановлюються на могилі, повинні відповідати стандартам та технологіям.

Графа 7 Книги обліку намогильних споруд передбачає зазначення характеристики намогильної споруди з визначенням матеріалу, з якого її виготовлено.

З метою виконання вимог ч. 3 ст. 10 Закону України від 10.07.2003 р. № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» та п. 2.13 вищезазначеного Порядку при здісненні реєстрації намогильної споруди здійснюється виїзд доглядача КП «Ритуальна служба «Ритуал» на місце поховання та фактична перевірка відповідності намогильних споруд стандартам і технологіям, а саме: огляд та вимірювання місця для встановлення намогильної споруди, технічний огляд встановленої намогильної споруди. Витрати часу та грошових коштів на виконання цих дій є складовими тарифу на послугу «реєстрація намогильних споруд», що підтверджується калькуляцією на послугу та протоколом результатів виміру часу, витраченого на операцію «реєстрація намогильної споруди» КП «Ритуальна служба «Ритуал».

Здійснення фактичного огляду намогильних споруд безпосередньо пов'язано та є необхідним для забезпечення реєстрації намогильної споруди з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, проведення реєстрації намогильної споруди безпосередньо пов'язано із облаштуванням місця поховання, що відповідає визначенню поняття ритуальних послуг.

Відсутність послуги реєстрації намогильних споруд в переліку робіт у галузі поховання, які наведені в Наказі Міністерства з питань житлово-комунального господарства в Україні від 03.03.2009р. № 52 «Про затвердження Норм часу на надання ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуальної належності» не свідчить про те, що реєстрація намогильних споруд не є ритуальною послугою. По-перше, норми часу на надання ритуальних послуг носять рекомендаційний характер, про що зазначено у п. 1 цих норм. По-друге, наведений у наказі перелік робіт у галузі поховання не є вичерпним.

Відповідно до змісту Закону України від 10.07.2003 р. № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» позивач не позбавлений права надавати також інші ритуальні послуги, окрім тих, що передбачені необхідним мінімальним переліком.

Той факт, що здійснення реєстрації є обов'язком позивача не спростовує суті цих дій як ритуальної послуги. Законодавством, що діяло у період, визначеий в оспорюваному рішенні відповідача, не встановлено, що реєстрація намогильних споруд має проводитися безоплатно.

Крім того, відповідачем при винесенні рішення не було враховано, що рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 20.10.2011р. № 191/3 встановлено тариф за послуги з технічного огляду та реєстрації надмогильної споруди. З наявних в матеріалах справи калькуляції та протоколу результатів виміру часу вбачається, що фактично було встановлено та застосовано тариф на операції по здійсненню технічного огляду надмогильної споруди під час її реєстрації, а не за саму послугу з реєстрації надмогильної споруди. Необхідність технічного огляду під час реєстрації надмогильної споруди обгрунтовано тим, що ці споруди повинні відповідати встановленим стандартам та технологіям. Законодавчо не встановлено заборон чи обмежень щодо надання послуг з технічного огляду надмогильних споруд.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України приймає рішення від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України; адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 2210 «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як зазначалось вище, відповідачем не доведено обставин, які мають значення для справи, зокрема, що застосування позивачем тарифів на послугу реєстрації намогильних споруд було б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, яка є кваліфікуючою складовою порушення, передбаченого ч.1 ст.13 Закону України « Про захист економічної конкуренції».

Враховуючи викладене, суд визнав безпідставним застосування до позивача відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У ст. 1 ГПК України закріплено, що юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

У спірному рішенні прав позивача стосуються лише пункти 3 та 4 рішення, якими визнано дії позивача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та накладено на позивача штраф.

Враховуючи те, що пункти 3 та 4 спірного рішення не відповідають вимогам ч. 1 ст. 13 та п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України від 11.01.2001р. №2210-III «Про захист економічної конкуренції» і порушують права позивача, вони підлягають визнанню недійсними.

Інші пункти спірного рішення (1, 2, 5) не містять висновків про права позивача і прийняті відносно виконавчого комітету Мелітопольської міської ради у зв'язку з прийняттям ним рішення про встановлення тарифів на послуги з реєстрації надмогильних споруд, який має право здійснювати самостійний захист своїх прав.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково і визнає недійсними лише пункти 3 та 4 спірного рішення.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, виходячи з кількості пунктів спірного рішення, які визнано недійсними (два із п'яти). Тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1147,00 грн. х (2/5) = 458,80 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними пункти 3 та 4 рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 22-рш від 08.05.2013р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі №03/51-12.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (пр. Леніна, 164, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 20497824) на користь Комунального підприємства "Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області (вул. Дзержинського, 72/1, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312, код ЄДРПОУ 36618081) витрати зі сплати судового збору в сумі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 80 коп.).

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 05.08.2013 р.