Ухвала суду № 32809795, 25.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7553/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губської О. А., Парінова А. Б.,

при секретарі Кравчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00032201 від 25.01.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Лізингова компанія «Фаворит» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00032201 від 25.01.2013 року.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено перевірку ТОВ «Лізингова компанія «Фаворит» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Фірма»Хотей» за вересень-жовтень 2012 року.

За наслідком перевірки було складено Акт від 11.01.2013 № 70/22-417/34349201 (а. с. 6-17). Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про відсутність у ТОВ «Лізингова компанія «Фаворит»» об'єкту оподаткування податком на додану вартість при здійснені операцій з контрагентом.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.01.2013 року № 00032201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 144 837 грн. (а. с. 18).

Між ТОВ «Лізингова компанія «Фаворит», ТОВ «Фірма Хотей» та ТОВ «Паперовий Змій - ОПТ» укладено договір купівлі-продажу № 30/08/12-01 від 30.08.2012 року, на підставі якого позивач здійснює купівлю вакуумної підбірочної зрошувальної системи DUPLO SYSTEM-5000 та термобіндера BQ-270 з подальшою передачею у фінансовий лізинг ТОВ «Паперовий Змій - ОПТ».

Передача вищезазначеного товару ТОВ «Паперовий Змій - ОПТ» здійснена на підставі договорів фінансового лізингу ФЛО №№ 4, 5 від 28.08.2012 року (а. с. 23, 26).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів встановила, що на підтвердження реальності операції з контрагентом позивачем суду було надано наступні документи: договір купівлі-продажу № 30/08/12-01 від 30 серпня 2012 року, видаткову накладну на товар від 5 вересня 2012 року № 905002, податкову накладну від 05.09.2012 року № 905002, договір фінансового лізингу ФЛО № 4 та ФЛО № 5 від 28 серпня 2012р, акти приймання-передачі обладнання від 5 жовтня 2012 року, видаткові накладна № 543 та 542 від 5 жовтня 2012 року, виписку з рахунків про оплату товару і отримання кредиту на ці цілі, кредитний договір № 40-2063/12 від 28 вересня 2012 року, договір застави основних засобів від 28 вересня 2012р., та звіт про незалежну оцінку поліграфічного обладнання, яке було придбано ТОВ «Лізингова компанія «Фаворит»» у ТОВ «ФірмаХотей».

Всі документи мають необхідні реквізити та не викликають сумніву у їх справжності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У відповідності до абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, як вбачається з акту перевірки останній не містить конкретних доказів які свідчили б про безтоварність операцій позивача з контрагентом. Натомість останній має посилання виключно на відомості акту зустрічної звірки від 26.10.12 року № 181/244/33338542.

Однак, колегія суддів зауважує, що у розумінні положень п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про відсутність факту реальності господарських операцій у зв'язку з відсутністю у останнього доказової бази.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявний Договір застави основних засобів від 28.09.2012 року (а. с. 81-93), відповідно до якого товари, придбання яких не визнається відповідачем, передані в заставу ПАТ «Промислово-фінансовий банк» на забезпечення виконання кредитного договору від 28.09.2012 року № 40-2063/12.

Також в матеріалах справи наявний звіт про незалежну оцінку вказаного поліграфічного обладнання, виготовлений ТОВ «Рента Груп» на замовлення позивача, де містяться всі необхідні характеристики товару (а. с. 94-125).

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача достатніх підстав для винесення спірного повідомлення-рішення.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України правомірності своїх доводів не довів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00032201 від 25.01.2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О. А.

Суддя Парінов А. Б.

(Повний текст ухвали виготовлено 30.07.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.