Ухвала суду № 32809788, 25.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1808/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В. П. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Азот" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Пат «Азот» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 14.03.2013 року № 0001722301, № 0001732301, № 0001742301.

Постановою Окружного Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, з 14.02.2013 року по 20.02.2013 року державними податковими ревізорами ДПІ у м. Черкаси проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Азот» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Сота-Стар» за період з 01.01.2009 по 30.10.2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 27.02.2013 № 97/22-12/00203826, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 376 184 грн, в т.ч. за лютий 2012 року 236115 грн., за березень 2012 року - 97770 грн., за квітень 2012 року - 28056 грн.; встановлено завищення нарахування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 131794 грн., в т.ч. за 2011 рік на 83135 грн., а саме за липень - 34987 грн., серпень - 19312 грн., вересень - 28836 грн., за 2012 рік на 48659 грн., а саме липень - 25294 грн., серпень - 23365 грн.; встановлено завищення визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ( ряд. 20.2 декларації) за серпень 2012 року на суму 53210 грн.

На підставі акту перевірки від 27.02.2013 № 97/22-12/00203826 ДПІ у м. Черкасах винесені наступні податкові повідомлення - рішення від 14.03.2013 року:

- № 0001722301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 564276 грн., у тому числі за основним платежем - 376184 грн., за штрафними санкціями - 188092 грн.;

- № 0001732301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 83135 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 41568 грн.

- № 0001742301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 101 869 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Біармсенс» укладений договір поставки № 408-430 від 24.04.2012 року, на виконання умов (п.п.1.1.-1.3 договору) якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар згідно специфікацій, а покупець - приймати товар своєчасно здійснювати оплату на умовах договору. Вартість договору визначається у специфікаціях. Поставка фторопластової продукції здійснюється партіями згідно із специфікаціями із зазначенням асортименту, кількості, ціни за одиницю продукції, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до договору і являються його невід'ємною частиною. Пунктом 2.2. Договору передбачено, що при поставці товару допускається відступлення від погодженої кількості в межах -/+ 10 %. Кінцевий розрахунок проводиться по фактичній вазі, вказаній в товаросупровідних документах. Відповідно до п.п.4.1-4.3 Договору поставка здійснюється на умовах Інкотермс-2010-EXW м. Київ (склад постачальника), якщо інше не вказано у специфікаціях. Датою поставки вважається дата прибуття товару на склад покупця. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання товаросупровідних документів. Пунктом 5.2 договору передбачено, що приймання-передача товару проводиться по кількості - відповідно то товаросупровідних документів, по якості - відповідно до сертифікатів. Пунктом 9.1 договору встановлено строк його дії - вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2013 року.

24.06.2011 між позивачем та ТОВ «Сота-Стар» було укладено договір поставки № 684-430. Відповідно до п.п. 4.1-4.3 договору поставка здійснюється на умовах Інкотермс - 2000 - СІР (склад покупця), якщо інше не вказано в специфікації. Датою поставки вважається дата прибуття товару на склад покупця. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання товаросупровідних документів.

В матеріалах справи містяться копії актів вимог та актів списання матеріальних цінностей ( том 3 а.с. 47-256, том 4, том 5, том 6).

Також в матеріалах справи наявні копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу ( том. 3 а.с. 23) та зворотній бік накладних ( том 1 а.с. 179-223).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996 XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вирішуючи правомірність прийнятого рішення судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Крім того, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з встановленим висновком суду першої інстанції, що ПАТ «Азот», ТОВ «Біармсенс» та ТОВ «Сота-Стар» на момент здійснення господарських операцій та виписки зазначених вище податкових накладних були зареєстровані платником податку на додану вартість, перебували на обліку в органах державної податкової служби та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

Досліджуючи питання руху активів у процесі господарської діяльності, а саме карток складського обліку матеріалів (а. с. 18-162 Т. 2), вимог на витребування матеріальних цінностей зі складу для використання у господарській діяльності (Т. 4, Т. 5, Т. 6), актів списання матеріальних цінностей (Т. 3, Т. 5) колегія суддів приходить до висновку про вичерпне відображення руху активів позивача в процесі його господарської діяльності.

Натомість в апеляційній скарзі відповідач посилається на оформлення правовідносин позивача з контрагентами за участю невідомих осіб без здійснення товарно-транспортних операцій, оскільки це, на думку відповідача, випливає із відсутності у позивача товарно-транспортних накладних.

Спростовуючи доводи відповідача, колегія погоджується з посиланням суду першої інстанції на міжнародні стандарти.

Так неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. В пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.

Розглядаючи правомірність доводів відповідача стосовно відсутності при перевезенні вантажів товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з перевезення вантажу згідно договору поставки з ТОВ «Біармсенс» здійснювались позивачем на умовах Інкотермс-2000-EXW, що означає повну відсутність зобов'язань продавця, оскільки товар переходить до покупця у власність на власних площах продавця.

Тому судом першої інстанції правомірно визначено достатніми для доказування фактичного здійснення господарських операцій копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу позивача, що згідно правил Інкотермс-2000-EXW здійснює вивіз товарів зі складу постачальника власними засобами.

Відносини з перевезення вантажу згідно договору поставки з ТОВ «Сота-Стар» здійснювались позивачем на умовах Інкотермс-2000-СІР, що означає наявність зобов'язань продавця з понесення ризиків до певної точки доставки, якою згідно умов даного договору є склад покупця.

На підтвердження вказаних операцій в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні від 11.10.2011 року, 15.02.2012 року та 15.03.2012 року(а. с. 20-22).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку що податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0001722301, № 0001732301, № 0001742301, прийняті ДПІ у м. Черкасах необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, внаслідок чого позовні вимоги ПАТ «Азот» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 р. у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Азот" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О. А.

Суддя Парінов А. Б.

(Повний текст ухвали виготовлено 30.07.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.