Постанова № 32806812, 09.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2013 року 16 год. 14 хв. № 826/5677/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Олєйнікова Є.В. (довіреність від 20.03.2013р. б/н), відповідача - Корчук Л.В. (довіреність від 03.04.2013р. № 2840/9/10-034), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними (недійсними) податкових повідомлень - рішень від 27 листопада 2012 року № 0001672202 та № 0001682202, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз» (далі - ТОВ «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправними (недійсними) податкових повідомлень - рішень від 27 листопада 2012 року № 0001672202 та № 0001682202.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.11.2012р. № 894/22-2/25200734 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз» та його контрагентами-постачальником ПП «Інвест Пром» (ідентифікаційний код 37156752) є нереальними (такими, що не підтверджуються), а тому позивач не має право врахувати в бухгалтерському і податковому обліках суми витрат і податку на додану вартість, сплаченого таким підприємством в ціні товарів протягом І-го кварталу 2010 року, нормативно та документально не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами умов договору поставки від 20.09.2010р. за № 2009/10, укладеного між ТОВ «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз» (Покупець) і ПП «Інвест Пром» (Постачальник), підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, та відповідно господарські операцій з поставки товарів відображені у документах бухгалтерського обліку позивача; в періоди укладення та виконання вказаного Договору поставки обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; відповідачем не доведено наявність умислу у ТОВ «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз» і ПП «Інвест Пром» на порушення публічного порядку при укладенні саме договору поставки від 20.09.2010р. за № 2009/10; придбані у ПП «Інвест Пром» товари на підставі зазначеного договору поставки були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарської діяльності, що підтверджується відповідними первинними і розрахунковими документами. Зважаючи на викладене, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми витрат у розмірі 170 774, 00 грн. та до складу податкового кредиту за січень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 136 619, 00 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ПП «Інвест Пром».

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 07.06.2013р. б/н, додаткові документи (т.2 а.с. 183 - 186). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз» з питань дотримання ним податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Інвест Пром» (ідентифікаційний код 37156752) за період з 01.01.2011р. по 31.01.2012р. (Акт перевірки від 06.11.2012р. № 894/22-2/25200734), перевіряючим встановлено, що Товариством в порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України було занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 683 097, 00 грн. та податок на додану вартість на суму 136 619, 00 грн. за січень 2011 року (по взаємовідносинам з названим контрагентом). Зокрема, відповідно до інформації, отриманої від Алчевської ОДПІ в Луганській обл. (акт від 28.02.2012р. № 509/236-37156752 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест Пром» (код 37156752) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 30.09.11»), а також з урахуванням встановлення факту відсутності ТОВ «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз» за своїм місцезнаходженням, господарські взаємовідносини позивача і ПП «Інвест Пром» документально не підтверджуються.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 24.10.2012р. по 30.10.2012р. згідно з нормами ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 23.10.2012р. № 1623, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз» (ідентифікаційний код 252000734) з питань дотримання ним податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Інвест Пром» (ідентифікаційний код 37156752) за період з 01.01.2011р. по 31.01.2012р., за результатами якої складений Акт від 06.11.2012р. № 894/22-2/25200734 (т. 1 а.с. 20 - 24)(далі - Акт перевірки).

За результатами аналізу даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, перевіряючим встановлено відображення ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» у складі податкового кредиту в січні 2011 року суму податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ПП «Інвест Пром» в розмірі 136 619, 37 грн. Натомість ПП «Інвест Пром» відповідну суму податкових зобов'язань при взаємовідносинам з ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» не задекларовано.

При цьому станом на дату складання цього Акта перевірки жодних письмових пояснень і підтверджуючих документів щодо взаємовідносин з ПП «Інвест Пром» протягом січня 2011 року від ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» до податкової інспекції не надійшло.

З метою документального підтвердження зазначених господарських відносин ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» з ПП «Інвест Пром» та для з'ясування їх реальності, повноти відображення в податковому обліку перевіряємого підприємства ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС на адресу Алчевської ОДПІ в Луганській області (за місцем реєстрації контрагента) був направлений відповідний запит від 22.05.2012р. № 1787/7/22-207/3.

Від Алчевської ОДПІ в Луганській області надійшов Акт від 28.02.2012р. № 509/236-37156752 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Інвест Пром» (код 37156752) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 30.09.11», згідно якого встановлено порушення ПП «Інвест Пром» норм п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV, п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п. 3.1, п. 4.1, п. 8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.11 № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та встановлено відсутність у ПП «Інвест Пром» документального підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами за січень 2011 року.

На підставі вищенаведеного працівник відповідача прийшов до висновків, що ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» задекларувало у складі валових витрат суму витрат у розмірі 683 097, 00 грн. та у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість - 136 619, 00 грн. без документального підтвердження проведення фінансово-господарських відносин з ПП «Інвест Пром».

В розділі «Висновок» Акта від 06.11.2012р. № 894/22-2/25200734 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, внаслідок чого було занижено податок на прибуток підприємства за І-ий квартал 2011 року на суму 170 774, 00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 136 619, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС письмові заперечення від 15.11.2012р. № 1193 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (т. 1 а.с. 25 - 26).

Відповідач своїм листом від 22.11.2012р. № 20804/10/22-206/3 «Про розгляд заперечення на Акт від 06.11.2012р. № 894/22-2/25200734 про …» залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін, а заперечення платника податків - без задоволення (т. 1 а.с. 27 - 29).

27 листопада 2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС на підставі Акта від 06.11.2012р. № 894/22-2/25200734 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 42 - 44):

- № 0001672202, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, підрозд. 10 розд. ХХ цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 136 620, 00 грн., в т.ч. 136 619, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001682202, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 6 і 7 підрозд. 10 розд. ХХ цього Кодексу за порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), визначило ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 170 775, 00 грн., в т.ч. 170 774, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями ДПС у м. Києві від 11.02.2013р. № 1394/10/12-1-03 та ДПС України від 11.03.2013р. № 3809/6/10-2115 (т. 1 а.с. 34 - 35, 40 - 41), винесених за результатами розгляду первинної і повторної скарг ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз», спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абзацу першого п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом п'ятим Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що 20 вересня 2009 року між ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» (Покупець), в особі директора Мебуба Данджі, та ПП «Інвест Пром» (Продавець), в особі директора ОСОБА_4, був укладений договір постачання за № 200/10 (т. 1 а.с. 72 - 73), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, а Покупець - прийняти та сплатити його вартість на умовах цього Договору.

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що поставляється, зазначаються в накладних на передачу товару, які оформляються на кожну партію товару. Сума Договору складається з сум видаткових накладних (п. 1.3, 1.4 цього Договору).

Відповідно до п. 5.2 і 5.3 Договору товар поставляється на склад Покупця в можливо найкоротший строк з моменту отримання замовлення. Товар вважається переданим постачальником Покупцеві по кількості з моменту підписання накладної на передачу товару, що оформляється на кожну партію товару.

Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику загальну вартість партії поставленого товару протягом 90 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару (п. 6.1 даного Договору).

Згідно п. 9.1 Договору зазначений Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 20 вересня 2011 року.

Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів та оплати їх вартості) за вказаним Договором поставки підтверджуються копіями наступних первинних і розрахункових документів, що наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 74 -89; т. 2 а.с. 97 - 156, 168 - 181; 285 - 341):

- накладних від 03.01.2011р. № 299 на суму 267 232, 87 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 538, 81 грн.), від 04.01.201р. № 300 на суму 285 622, 56 грн. (в т.ч. ПДВ - 47 603, 76 грн.), від 06.01.2011р. № 301 на суму 266 860, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 476, 80 грн.), всього на загальну суму 819 716, 23 грн. (з ПДВ) - щодо поставки ПП «Інвест Пром» товарів (косметика, побутова хімія, товари господарського призначення, ін.) на склад позивача;

- товарно-транспортних накладних від 04.01.2011р. та 06.01.2011р., відповідно до яких перевезення товарів згідно перелічених вище накладних здійснювалося ФОП ОСОБА_5 (Автоперевізник) за допомогою автомобілів (марки ДАФ держ. реєстр. НОМЕР_1, марки Рено держ. реєстр. НОМЕР_2) на замовлення ПП «Інвест Пром» (Вантажовідправник), пункт навантаження - Луганська обл., м. Алчевськ, пункт розвантаження - м. Київ, вул. Ак. Білецького, 27 (з переадресуванням за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 132). При цьому згідно листа Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем Міністерства внутрішніх справ України від 01.06.2013р. № 45/2525 (т. 2 а.с. 168 - 181), наданого у відповідь на судовий запит від 21.05.2013р. № 826/5677/13-а, зазначені вище автомобілі зареєстровані за ОСОБА_5 (1964 р.н.);

- витяг з журналу реєстрації довіреностей;

- сертифікатів відповідності на продукцію та рішень з питань сертифікації, виданих ДП «УкрНДНЦ» на певні види товарів;

- оригіналом довідки АТ «ОТП Банк» від 23.05.2013р. № 003-3-2/470 з відомостями про дати, суми коштів (в т.ч. призначення платежів), перерахованих банком з рахунку позивача на користь його контрагента - ПП «Інвест Пром» в січні 2011 року(т. 2 а.с. 103);

- оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку бухгалтерського обліку № 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за січень 2011 року;

- оригіналами виписок ПАТ «ОТП Банк» (МФО 300528) по особовому рахунку позивача № 26001301302022. Оплата за придбані товари здійснювалася ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товару з ПДВ) зі свого рахунку у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 2600712220388 в ПАТ «Укркомунбанк» (МФО 304988), що не заперечується відповідачем.

Відповідно до усних та письмових пояснень позивача, викладених в його позовній заяві, зберігання придбаних товарів (в т.ч. товарів, що були отримані від ПП «Інвест Пром») здійснювалося Комунальним підприємством з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на підставі договору зберігання від 22.12.2009р. № 45/2, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 а.с. 107 - 109).

За результатами здійснення поставок товарів ПП «Інвест Пром» були виписані такі податкові накладні: № 299 від 03.01.2011р. на суму 267 232, 87 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 538, 81 грн.), від 04.01.2011р. № 300 на суму 285 622, 56 грн. (в т.ч. ПДВ - 47 603, 76 грн.), від 06.01.2011р. № 301 на суму 266 860, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 476, 80 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 ПК України.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного Положення.

Відповідно до письмових та усних пояснень позивача, наданих в ході розгляду даної справи, з документальним підтвердженням, придбані у ПП «Інвест Пром» товари були використанні Товариством в своїй подальшій господарській діяльності, а саме - реалізовані як товари третім особам (суб'єктам господарської діяльності), та через роздрібну мережу магазинів позивача безпосереднім споживачам, про що свідчать наступні документи (т. 1 а.с. 110 - 250; т. 2 а.с. 1 - 57, 193 - 341): договори купівлі-продажу та договори поставок, укладені позивачем з суб'єктами господарської діяльності-покупцями, видаткові, товарні та податкові накладні, виписані позивачем за результатами виконання цих договорів; звітом позивача про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за січень 2011 року, поданий ним до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, та переліком адрес торгових місць, де розмішені вказані реєстратори розрахункових операцій; витягом з реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року; оборотно-сальдовою відомістю Товариства по рахунку бухгалтерського обліку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за січень 2011 року; штатним розписом ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» за січень 2011 року; договорами оренди та суборенди, укладеними позивачем (Орендарем/Суборендарем) з іншими юридичними особами (Орендодавцями) щодо платного користування нежилими приміщеннями для ведення ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» роздрібної торгівельної діяльності; довідкою Відділення «Михайлівське» ПАТ «ОТП Банк» від 21.06.2013р. № 003-2/601 з відомостями про загальний обсяг обороту по рахунку ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» за січень, з доданою до неї випискою про рух коштів по рахунку позивача за вказаний період (наявні відомості про отримання торгівельної виручки, сплату орендних платежів, тощо).

Відповідачем не надано доказів відсутності у ПП «Інвест Пром» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у січні 2011 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за березень-травень 2010 року, відповідають вимогам, ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо, в т.ч. орендованих), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Згідно положень п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 06.11.2012р. № 894/22-2/25200734 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем) шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених саме між позивачем і його контрагентами - ПП «Інвест Пром».

Зокрема, в Акті перевірки від 06.11.2012р. № 894/22-2/25200734 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ПП «Інвест Пром» за фактом ухиляння від сплати податків за наслідками спірних правочинів (договір постачання від 20.09.2010р. № 2009/10), або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення цієї угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до листа Головного відділу податкової міліції Алчевської ОДПІ ДПС від 29.05.2013р. № 2827/09-8 з додатками (т. 2 а.с. 161 - 167), наданого у відповідь на судовий запит від 21.05.2013р. № 826/5677/13-а, в провадженні Слідчого відділу цієї податкової інспекції перебували кримінальні справи, порушені відносно посадових осіб ПП «Інвест Пром»:

- кримінальна справа № 10/12/8021, що була порушена 09 липня 2012 року відносно директора ПП «Інвест Пром» ОСОБА_4 В ході проведення досудового слідства по даній кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_4 будучи в період з 20.08.2010р. року по теперішній час директором ПП «Інвест Пром» (ідентифікаційний код 37156752), діючи протиправно, зловживаючи своїм службовим положенням, з метою умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом необґрунтованого заниження податкових зобов'язань з ПДВ, а також неправомірного завищення податкового кредиту з ПДВ за наслідками фінансово-господарських операцій за період з 01.09.2010р. по 31.10.2010р., ухилився від сплати податків в особливо великих розмірах на загальну суму 4 666 580 грн., що підтверджується актом Алчевської ОДПІ від 03.07.2012р. № 615/227-37156752.

Збитки у кримінальній справі відшкодовано у повному обсязі до притягнення особи в якості обвинуваченого.

10 серпня 2012 року ОСОБА_4 було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

29 серпня 2012 року кримінальна справа № 10/12/8021 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 212 ч. 3 КК України, була направлена прокурору м. Алчевська для затвердження постанови про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України та направлення справи за підсудністю до Алчевського міського суду.

15 жовтня 2012 року постановою Алчевського міського суду Луганської області по справі № 1п-154 (2012р.) ОСОБА_4 був звільнений від кримінальної відповідальності та кримінальна справа закрита;

- кримінальне провадження № 32013030170000004 від 31.01.2013р. В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4, на підставі рішення власника № 1 про створення юридичної особи від 18.08.2010р., будучи директором ПП «Інвест Пром» (ідентифікаційний код 37156752), умисно, протиправно, безпідставно, ухилився від сплати податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємостосунках з ПАТ «Луганська вугільна компанія» за період з 01.09.2010р. по 30.11.2010р. на загальну суму 3 199 994, 00 грн.

22 лютого 2013 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Збитки у кримінальній справі відшкодовано у повному обсязі до притягнення особи до кримінальної відповідальності. Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 не обиралась.

25 лютого 2013 року кримінальне провадження № 32013030170000004 за підозрою ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, була направлена прокурору м. Алчевськ для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України та направлення справи за підсудністю до Алчевського міського суду.

15 березня 2013 року ухвалою Алчевського міського суду Луганської області по справі № 406/1843/13-к (провадження № 1-кп/406/115/13) ОСОБА_4 був звільнений від кримінальної відповідальності.

За результатами дослідження текстів вказаного листа ГВПМ Алчевської ОДПІ ДПС від 29.05.2013р. № 2827/09-8 та доданих до нього документів, судом встановлено, що порушення та розслідування названих вище кримінальних справ жодним чином не стосується спірних правовідносин в межах даного позову (а саме: обставини реальності фінансово-господарських правовідносин безпосередньо між ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» та ПП «Інвест Пром» в межах цих кримінальних справ ні органами слідства, ні судом не досліджувалися).

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтергрейтид Сервісіз» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 27 листопада 2012 року № 0001672202 та № 0001682202.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова