Постанова № 32805939, 17.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року ( 15 год. 10 хв.)Справа № 808/4977/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю

від позивача: Білюшов В.М., довіреність № 4 від 20.05.2013

від відповідача: Панцаков С.Ю., довіреність № 494/10-014 від 04.03.2013; Шахрай О.В., довіреність № 513/10-014 від 04.07.2013

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.05.2013 №0000972211.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що висновок податкового органу про завищення КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» витрат у вигляді собівартості виконаних робіт та не врахування їх при визначені об'єкту оподаткування 4 кварталу 2011 року, а також 1 кварталу 2012 року є безпідставним. Вказує, що сторнування актів виконаних робіт за грудень 2011 року у деяких частинах та врахування виконання робіт у актах за січень 2012 року є правом сторін договірних відносин та фактично означає, що сторони визнали виконаними роботи у інших ніж грудень 2011 року періодах. Вказане, на думку позивача, зовсім не означає, що роботи не були виконані та що для їх виконання підприємством не були понесені витрати. Також вважає, що відповідачем взагалі зроблені висновки про завищення витрат бездоказово, оскільки, як зазначено в акті перевірки, суми заниження податку складаються із сум, що зазначені в актах виконаних робіт. Вказує, що акти виконаних робіт містять показники вартості цих робіт, а не їх собівартість, що є різними поняттями. Зазначає, що відповідачем також не враховано, що фактично коригування актів виконаних робіт у січні 2012 означає коригування не витрат, а доходів позивача за грудень 2011 року та збільшення доходів за 1 квартал 2012 року. Вважає, що оскільки податковий орган визнав за можливе зменшити витрати у сумі собівартості, то повинен був відповідно до п. 86.10 ст. 86 ПК України зробити відповідні розрахунки та зменшити доходи позивача, які відповідають розміру собівартості. Однак, таких розрахунків акт не містить, а тому позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача про порушення підприємством вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 та п. 138.4 ст. 138 ПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 08.07.2013 вих. № 579/10-014 посилається на те, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку КП «ЕЛУАШ», якою встановлено, що підприємством з 01.10.2011 по 31.12.2012 завищено собівартість реалізованих робіт (послуг) на суму робіт, що не були виконані (замовник УКГ ДС Запорізької міської ради) у 4 кварталі 2011 року за актами приймання виконаних робіт № 917 від 12.12.2011, № 929 від 21.12.2011, № 874 від 30.12.2011, № 914 від 19.12.2011, № 894 від 26.12.2011, № 930 від 26.12.2011 та у 1 кварталі 2012 року - акти № 28, № 42, № 45, № 49 за січень 2012 року. Посилаючись на положення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, п. 134.1 ст. 134 та п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 вважає, що підприємством завищено витрати у 4 кварталі 2011 року шляхом віднесення сум, що фактично не були ним понесені, а також зависив витрати у період 1, 2, 3, 4 квартал 2012 року шляхом віднесення сум до складу витрат, що документально не підтверджені. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 17.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 19.02.2013 № 194, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, про що складено акт від 19.04.2013 № 81/22-1108/03345018.

Перевіркою встановлено порушення КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 та п. 138.4 ст. 138 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 502 945 грн., у т.ч. 4 квартал 2012 року на суму 342 909 грн., 1 квартал 2012 року на суму 160 036 грн., 1 півріччя 2012 року на суму 160 036 грн., 2012 рік на суму 160 036 грн.

15.05.2013 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, на підставі акту перевірки від 19.04.2013 № 81/22-1108/03345018, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000972211 про збільшення КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 582 963,00 грн., в т.ч. 502 945 грн. за основним платежем та 80 018 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2013 № 0000972211, КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Запорізької міської ради про що видано Свідоцтво від 28.01.1993 № 138 та взято на податковий облік до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі з 01.09.2000 за № 62, а з 21.01.2011 і по теперішній час - у ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» має право здійснювати будівництво доріг та автострад, інші види діяльності з прибирання, допоміжне обслуговування наземного транспорту, збирання безпечних відходів тощо.

Судом встановлено, що між позивачем та УКГ та ДБ Запорізької міської ради, районною адміністрацією по Шевченківському, Орджонікідзевському, Ленінському та Заводському районах у грудні 2011 року складені акти виконаних робіт (прибирання доріг, вивіз сміття, тощо) на загальну суму 1 409 909 грн., зокрема, № 917 від 12.12.2011 на суму 539 251,20 грн., № 918 на суму 44 130,00 грн., № 929 від 21.12.2011 на суму 176 005,20 грн., № 874 від 30.12.2011 на суму 47 802 грн., № 914 від 19.12.2011 на суму 557 148 грн., № 894 від 26.12.2011 на суму 335 346 грн., № 930 від 26.12.2011 на сум 137 240,40 грн.

У січні 2012 року між УКГ та ДБ Запорізької міської ради, районною адміністрацією по Шевченківському, Орджонікідзевському, Ленінському та Заводському районах і позивачем у справі складені акти (прибирання доріг, вивіз сміття, тощо): № 28 в якому визначений перелік виконаних робіт з 21.01.2012 по 31.01.2012 в сумі 157 074,00 грн. та сторновано виконання робіт за актом № 914 в сумі 464 290,00 грн.; № 30 в якому визначений перелік робіт з 21.01.2012 по 31.01.2012 в сумі 183 232,00 грн. та сторновано виконання робіт за актом № 917 в сумі 449 376,00 грн.; № 34 в якому визначений перелік виконаних робіт з 21.01.2012 по 31.01.2012 в сумі 93 967,00 грн. та сторновано виконання робіт за актом № 894 в сумі 279 455,00 грн.; № 42 в якому визначений перелік виконаних робіт з 21.01.2012 по 31.01.2012 в сумі 36 775,00 грн. та сторновано виконання робіт за актом № 918 в сумі 36 775,00 грн.; № 45 в якому визначений перелік виконаних робіт з 21.01.2012 по 31.01.2012 в сумі 114 342,00 грн. та сторновано виконання робіт за актом № 930 в сумі 114 342,00 грн.; № 49 в якому визначений перелік виконаних робіт з 21.01.2012 по 31.01.2012 в сумі 146 671,00 грн. та сторновано виконання робіт за актом № 929 в сумі 146 671,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що в податковому обліку собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) відображена у рядку 05.1СВ в декларації з податку на прибуток за 2011 рік від 07.02.2012 № 9015245844 (4 квартал1) та рядку 05.1 в деклараціях з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року від 25.04.2012 № 9022002245, за 1 півріччя 2012 року від 26.07.2012 № 9043792832, за 3 квартали 2012 року від 25.10.2012 № 9066281088, за 2012 рік від 04.02.2012 № 9086374203.

При цьому, податковий орган в порушення вимог п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, цитуючи положення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України робить висновок про те, що правочин, який спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, та не маючи під собою розумної, економічно-обгрунтованної, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, може бути визнаний недійним. При цьому, одержана податкова вигода не визнається діловою метою правочину. Тим самим,те, що КП «ЕЛУАШ» до складу собівартості реалізованих робіт (послуг) включає вартість не здійснених послуг підпадає під ознаки судової доктрини «Ділова мета».

Тобто в даному випадку з цих двох речень взагалі не зрозуміло зміст порушення, вчиненого позивачем - чи то реальність угоди, чи то відсутність документального підтвердження.

З усних пояснень представника податкового органу встановлено, що частина робіт, яка була включена до актів приймання виконаних робіт № 917 від 12.12.2011, № 929 від 21.12.2011, № 874 від 30.12.2011, № 914 від 19.12.2011, № 894 від 26.12.2011, № 930 від 26.12.2011 виключена з переліку актами приймання виконаних робіт за січень 2012 року. Роботи, що включені до актів приймання виконаних робіт № 28, № 42, № 45, № 49 за січень 2012, сторновані у повній сумі. Це свідчить про те, що вказані роботи не виконувались, не пов'язані з виробництвом і вартість цих робіт до складу собівартості виконаних та реалізованих робіт включатись не може. Підприємством не доведено, що роботи, наведені в актах, виконувались, пов'язані з виробництвом, а тому вартість цих робіт до складу собівартості виконаних та реалізованих робіт включатись не може.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Акти приймання виконаних робіт, перераховані вище, є тими первинними документами на підставі яких підприємство відображає витрати, понесені у зв'язку із наданням таких робіт (послуг).

Акти приймання виконаних робіт, які долучені до справи підписані повноважними особами учасників господарської операції, містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази вчинення господарських операцій.

Тому, висновок ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про не підтвердження документально понесених позивачем витрат є безпідставним та необґрунтованим.

Посилання податкового органу на те, що акти за січень 2012 року складені невірно, оскільки містять як суми виконаних робіт, так і сторновані суми за грудень 2011 року, суд вважає законодавчо необґрунтованими. Так, законодавством не заборонено в одному акті виконаних робіт зазначати як суми виконаних за певний період робіт, так і суми сторнування робіт за попередній період. Складання та підписання такого акту свідчить про одночасне відображення двох господарських операцій: перша - це визначення обсягу виконаних робіт у періоді, вказаному в акті, що призводить до збільшення доходів виконавця; друга це коригування доходів попереднього періоду, що призводить до зменшення доходів попереднього періоду. В кінцевому результаті сумарний дохід дорівнює «0», однак це зовсім не свідчить про те, що такі роботи (послуги) взагалі не мали місця.

Крім того, слід зазначити, що податковий орган говорячи про те, що такі роботи не виконувались ані у грудні 2011 року, ані у січні 2012 року не наводить конкретних обґрунтувань такому твердженню.

На запитання суду про те, чи малось на увазі реальність вчинення угоди, представник відповів, що ні. Також це засвідчується актом перевірки, в якому є лише одне речення про те, що правочин не має економічно-обґрунтованої мети, без посилань на конкретні обставини, факти та докази.

У зв'язку із цим, реальність (товарність) вчиненої позивачем та його контрагентами господарської операції судом не досліджувалась, бо таких претензій податковий орган до КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» не висував.

Також слід враховувати, що згідно з п. 134.1 ст. 134 ПК України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (пп.134.1.1); дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України (134.1.2).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України визначає, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Акт перевірки не містить розрахунку собівартості наданих позивачем послуг у спірні періоди, а саме у 4 квартал 2011 року та 1 квартал 2012 року. Посилання податкового органу на те, що вартість наданих послуг та виконаних робіт, зазначена в актах по суті є собівартістю таких послуг (робіт) суд вважає безпідставним, оскільки це є різними поняттями та вартість завжди буде вищою, аніж собівартість.

З огляду на це, суд вважає недоведеним факт заниження з боку позивача податку на прибуток, оскільки при його розрахунку основним чинником є встановлення собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які зменшують отримані платником у цей період доходи.

Оскільки податковий орган будь-яких розрахунків не проводив, то говорити про заниження об'єкта оподаткування є безпідставним.

Крім того, відповідно до п. 86.10 ст. 86 ПК України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Натомість, податковий орган, знімаючи витрати по операціям позивача з надання послуг (виконання робіт) у грудні 2011 року та січні 2012 року не коригує при цьому отриманий за такими операціями дохід, що суперечить вимогам п. 86.10 ст. 86 ПК України.

Тобто, у разі виконання податковим органом вимог п. 86.10 ст. 86 ПК України у позивача за спірними операціями не виникло б донарахувань, оскільки відбулося б одночасне зменшення як доходів так і витрат.

У будь-якому випадку суд не вбачає порушень в діях позивача щодо здійснених коригувань (сторнування) виконаних робіт (наданих послуг), оскільки це є правом сторін за угодою, при цьому бюджет втрат не зазнав, оскільки фактично позивач здійснив передчасну сплату податку на прибуток у 4 кварталі 2011 року.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 19.04.2013 № 81/22-1108/03345018, про порушення КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 та п. 138.4 ст. 138 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 15.05.2013 № 0000972211 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 15.05.2013 № 0000972211 про визначення Комунальному підприємству «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» грошового зобов'язання з податку на прибуток на 582 963,00 грн., в т.ч. 502 945,00 грн. за основним платежем та 80 018,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» 2 294,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко