Ухвала суду № 32804293, 29.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року м. Київ К-37833/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010

у справі №2а-2761/10/7/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма Селма"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі Автономної Респубіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000214001/0 від 25.01.2010 та №0000214001/1 від 13.02.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0000214001/0 від 25.01.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 80266,45 грн. стали висновки акта перевірки №3/40-1/20732066 від 15.01.2010.

Перевіркою встановлено що згідно відповіді Харківської ОДПІ № 1147/16/14111795 від 06.04.2009 ТОВ АФ "Слобода - 92" діюче підприємство, дійсно реалізувало провід, проволоку ВАТ "Фірма СЕЛМА" по вказаних у запиті податковим накладним і є посередником. Виробником відвантаженої продукції є ТОВ "Металтехзбуд".

Також, даним актом перевірки встановлено, що згідно відповіді ДПІ у Шевченківському районі м. Києва вх. № 400/7 від 22.12.2009 проведення перевірки ТОВ "Металтехзбуд" є неможливим у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною та фактичною адресою, що унеможливлює підтвердити взаємовідносини між підприємствами та сплату ПДВ до Державного бюджету України у жовтні 2008 ТОВ "Металтехзбуд".

З огляду на викладене відповідач зробив висновок про порушення позивачем п. 1.8 ст.1, п.п. 7.7.10 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та неможливість підтвердити в ряд. 25.1 Декларації за грудень 2008 суму 80266,45грн.

Крім того в акті також вказано, що сума у розмірі 80266,45грн. вважається не підтвердженою, а є такою, яку необхідно віднести до складу від'ємного значення податкового кредиту наступних відповідних податкових періодів.

За наслідком адміністративного узгодження скарга позивача залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення з відповідним індексом яким доведені нові граничні строки сплати податкового зобов'язання.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, обґрунтував своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів, віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами позивача з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено, та не спростовано відповідачем.

З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що суми податку на додану вартість були фактично сплачені позивачем постачальнику ТОВ АФ "Слобода - 92", в ціні придбаних товарів, оплата проведена шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта господарювання у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 80266,45 грн. та виконання ним усіх передбачених законом умов щодо отримання відшкодування, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення є правильними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та не можуть бути підставою для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук