Ухвала суду № 32804291, 31.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 року м. Київ К/9991/23048/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Югстройінвест" (далі - Товариство)

на постанову окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15.07.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011

у справі № 2-а-1302/10/2770

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 21.01.2009 № 0000082310/1.

Постановою окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15.07.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, у позові відмовлено з мотивів неправомірного включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними особою без статусу платника ПДВ.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам положенням Закону України «Про податок на додану вартість», Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин його контрагент - товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «СВКОМ-ХХІ» (далі - ТОВ «Завод «СВКОМ-ХХІ») - перебував на стадії ліквідації, що однак не позбавляє його права складати податкові накладні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2008. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 12.01.2009 № 123/7-123/32506196/5 та з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 703 941 грн. (у тому числі 469 294 грн. за основним платежем та 234 647 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про незаконне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними ТОВ «Завод «СВКОМ-ХХІ» за операціями з поставки підрядних послуг позивачеві після анулювання реєстрації цього постачальника платником ПДВ.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди цілком обґрунтовано підтримали правову позицію податкового органу по справі.

Так, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З наведених положень Закону випливає, що податкова накладна, складена особою без необхідного обсягу податкової правосуб'єктності, не може бути підставою для податкового обліку платника та підтверджувати його право на податковий кредит.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, спірні податкові накладні (за якими податкова інспекція не визнала право позивача на податковий кредит) були складені у період з 04.11.2006 по 11.02.2008, тоді як реєстрацію названого контрагента платником ПДВ було анульовано за актом податкового органу від 27.10.2006 № 127; відомості про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Завод «СВКОМ-ХХІ» були 01.11.2006 розміщені на офіційному сайті Державної податкової адміністрації України www.sta.gov.ua.

Слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах суб'єкти повинні проявляти розумну обачливість, позаяк наслідки вибору недобросовісного контрагента покладаються на таких суб'єктів. Відомості, що містяться у державних реєстрах (зокрема, в Реєстрі платників податку на додану вартість), є відкритими та загальнодоступними, а тому платника не можна вважати добросовісним, якщо при виборі контрагента він не проявив необхідної обережності та обачливості та обрав контрагента без належного обсягу правоздатності.

У розглядуваному випадку позивач не скористався своїм правом забезпечити документальне підтвердження відомостей, зазначених у податкових накладних, тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків своєї бездіяльності, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити права на податковий кредит.

Посилання позивача на факт перебування спірного контрагента на стадії ліквідації не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору, позаяк чинне податкове законодавство пов'язує право особи складати податкові накладні саме з її реєстрацією платником ПДВ; сама по собі наявність державної реєстрації суб'єкта господарювання є недостатньою умовою для виникнення відповідного права.

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно відмовили у задоволенні позовних вимог Товариства.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Югстройінвест" відхилити, а постанову окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 у справі № 2-а-1302/10/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак І.В. Приходько