Ухвала суду № 32804266, 25.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року м. Київ К/9991/23088/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Укрінтертрейдінг" (далі - Підприємство)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010

у справі № 9/52 (8064/09/9104)

за позовом Підприємства

до державної податкової інспекції в м. Чернівці (далі - ДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 03.11.2006 № 278219231/0 та № 278218231/0.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 12.02.2009 позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суду першої інстанції виходив з того, що позивач не надавав безпосередньо послуги з перевезення, а виступав лише посередником між замовниками цих послуг та їх фактичними надавачами, у зв'язку з чим для позивача об'єктом оподаткування ПДВ є лише отримана Підприємством сума винагороди.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з тих мотивів, що під час оподаткування операцій з надання послуг з транспортування експедирування позивачем було порушено вимоги пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що регулює оподаткування розглядуваних операцій.

Посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції вимогам чинного податкового законодавства та дійсним обставинам справи, Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду Чернівецької області зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2006 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 25.10.2006 № 4478/23-32357252 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2006 № 278219231/0, згідно з яким Підприємству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 22326 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 03.11.2006 № 278218231/0 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 915 грн. (у тому числі 610 грн. за основним платежем та 305 грн. за штрафними санкціями).

Під час податкової перевірки ДПІ встановлено, що у перевіреному періоді позивач надавав посередницькі послуги з організації перевезень вантажним автомобільним транспортом замовникам-нерезидентам. Однак під час оподаткування зазначених операцій не дотримувався правил, встановлених пунктом 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», включаючи до бази оподаткування ПДВ лише суму отриманої винагороди за надані посередницькі послуги.

Згідно з абзацом третім пункту 4.7 статті 4 названого Закону у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

А відтак суд апеляційної інстанції, встановивши факт невиконання позивачем наведених у цій нормі правил оподаткування, дійшов неспростовуваного доводами касаційної скарги про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та обґрунтовано відмовив у позові.

У зв'язку з цим процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Укрінтертрейдінг" відхилити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 у справі № 9/52 (8064/09/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько Є.А. Усенко