Ухвала суду № 32796318, 02.08.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/175/13-ц Головуючий у І інстанції Орел А.С.Провадження № 22-ц/780/3620/13 Доповідач у 2 інстанції ВоробйоваКатегорія 4 02.08.2013

УХВАЛА

Іменем України

29 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.

суддів : Касьяненко Л.І., Мережко М.В.

при секретарі- Власенко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду від 27 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа-реєстраційна служба Славутицького міського управління юстиції, про усунення перешкод у здійсненні права власності та встановлення порядку користування жилим приміщенням.

Встановила :

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з названим позовом.

Посилався на те, що є співвласником квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Іншими співвласниками квартири є відповідачі -колишня дружина та дочка колишньої дружини від першого шлюбу.

Кожному із співвласників належить 1/3 частка квартири.

Спірна квартира складається з двох кімнат, жилою площею 29,1 кв.м., у т.ч. одна кімната площею 11,7 кв.м., друга кімната- 17,4 кв.м., кухні площею 7,8 кв.м.ванної кімнати -2,5 кв.м., вбиральні-1,0 кв.м., коридору- 9,9 кв.м., комори, площею 0,8 кв.м., загальна площа квартири-51,1 кв.м.

Зазначав, що він позбавлений можливості користуватися належною йому частиною власності оскільки відповідачі перешкоджають йому в цьому і фактично користуються всією квартирою.

Позивач просив зобов»язати відповідачів не чинити перешкоди у здійсненні права приватної власності та встановити порядок користування квартирою, а саме виділити йому кімнату площею 11,7 кв.м., а відповідачам - кімнату площею 17,4 кв.м., всі інші приміщення залишити у спільному користуванні.

Рішенням Славутицького міського суду від 27 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду з підстав невідповідності його нормам матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві спільної власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження свої майном.

Згідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є у спільній частковій власності.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст..156 ЦК України члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), що проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належать, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

По справі встановлено, що сторони є співвласником квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Кожному із співвласників належить 1/3 частка квартири (а.с.4-5).

Спірна квартира складається з двох кімнат, жилою площею 29,1 кв.м., у т.ч. одна кімната площею 11,7 кв.м., друга кімната- 17,4 кв.м., кухні площею 7,8 кв.м.ванної кімнати -2,5 кв.м., вбиральні-1,0 кв.м., коридору- 9,9 кв.м., комори, площею 0,8 кв.м., загальна площа квартири-51,1 кв.м.(а.с.6-7).

На кожного із співвласників квартири припадає 9,7 кв.м. житлової площі (29,1 кв.м. :3).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2- колишнє подружжя, шлюб між якими розірвано рішення Славутицького міського суду від 21 червня 2011 року (а.с.8). Відповідачка ОСОБА_3- дочка колишньої дружини від першого шлюбу.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог в частині вимог про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою, суд виходив з того, що позивач не надав належних доказів про наявність перешкод у користуванні квартирою.

Даний висновок суду відповідає матеріалам справи.

Так, з листа Славутицького МВ ГУ МВС України від 30.08.2012 року видно, що з заявами про протиправні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо перепону в користуванні квартирою протягом 2012-2013 року ОСОБА_1 не звертався (а.с.20).

Будь-які інші докази щодо перешкоджання в користуванні спірною квартирою позивач не надав.

В той же час, відповідачі в серпні 2012 року зверталися до директора ДКП «Житлово-комунального центру» з заявою на неправомірні дії ОСОБА_1, який замінив замки вхідних дверей у квартирі АДРЕСА_1, позбавивши їх можливості користуватися належною їм на праві власності житловою площею та погрожував фізичною розправою (а.с.21).

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову про визначення порядку користування спірною квартирою за запропонованим позивачем варіантом, оскільки жила площа, яку позивач просив виділити йому в користування (кімната площею 11,7 кв.м.) не відповідає його частці у праві спільної часткової власності, є більшою на 2 кв.м., що є істотним відступом від розміру жилої площі, яка припадає на нього відповідно до розміру його частки (9,7 кв.м.), а житлова площа, що пропонує позивач виділити відповідачам (кімната 17,4 кв.м.) є меншою від належної їм частки (кожної) у праві спільної часткової власності.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам закону. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст..ст.307, 308 ЦПК України, колегія

ухвалила :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Славутицького міського суду від 27 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: