Постанова № 32780035, 01.08.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року № 813/2954/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

суддів - Потабенко В.А., Мричко Н.І.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів Писарева О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Львівської митниці про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці, з врахуванням уточнених позовних вимог з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №1531-к від 09.08.2010 року «По особовому складу митних органів» про припинення 09.08.2010 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_2, головного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, за порушення Присяги державних службовців відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці №750-к від 10.08.2010 року про оголошення наказу Державної митної служби України;

- зобов'язати Державну митну службу України поновити ОСОБА_2 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 09.08.2010 року;

- стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідачів понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач присяги державного службовця не порушував, покладені на нього посадові обов'язки виконував сумлінно. Вважає, що для звільнення не було ні фактичних, ні юридичних підстав, оскільки він не вчиняв жодних дій, які б суперечили засадам та організації митної справи в Україні і вказували на невиконання чи неналежне виконання ним службових обов'язків.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги, з урахуванням уточнених вимог, підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та уточнених позовних вимогах, вважає звільнення безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Погодився з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наданого в судовому засіданні представником відповідачів. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі, Державна митна служба України та Львівська митниця, проти позову заперечили повністю з підстав викладених у письмовому запереченні. Вважають, що позивач несумлінно виконував свої посадові обов'язки, що є порушенням Присяги державного службовця.

Представник відповідачів у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмовому запереченні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Позивач, ОСОБА_2, проходив службу в митних органах з 2002 року і на час звільнення перебував на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

Наказом голови Державної митної служби України від 09.08.2010 року № 1531-к «По особовому складу митних органів» (т.1 а.с.7-8) відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», за порушення Присяги державного службовця, що виявилося у несумлінному виконанні службових обов'язків та порушенні вимог законодавства з питань митної справи, наслідком яких є спричинення матеріальних збитків державі, припинено перебування на державній службі в митних органах головного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ОСОБА_2 Даний наказ був оголошений позивачу наказом Львівської митниці від 10.08.2010 року № 750-к «Про оголошення наказу Державної митної служби України» (т.1 а.с.9).

Підставою прийняття оскаржуваного наказу слугував акт службового розслідування від 07.08.2010 року № 21/2010-п, складений комісією з представників Львівської митниці.

В ході службового розслідування встановлено та підтверджено поданням Львівської митниці, що близько 11 год. 07.08.2010 року заступником начальника митного поста «Мостиська» Львівської митниці Погорелюком І.М. у міжнародному автомобільному пункті пропуску «Шегині - Медика» здійснено перевірку правильності митного оформлення товару, ввезеного в Україну автомобілем марки «Форд Ескорт» р.н. НОМЕР_1.

Вищевказану перевірку проведено після завершення процедур митного контролю та митного оформлення, здійснених ОСОБА_2, головним інспектором відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці. Відповідно до Журналу виходу на роботу та розподілу функціональних обов'язків на ділянці «в'їзд в Україну» здійснював свої обов'язки ОСОБА_2 - в'їзд «зелений коридор», доглядово-пошукова група.

За результатами вказаних процедур товар пропущено без письмового декларування та сплати платежів.

Під час перевірки проведено поглиблений митний огляд транспортного засобу та наявного в ньому товару в зоні митного контролю із залученням співробітника служби боротьби з контрабандою та порушеннями митих правил Львівської митниці. За результатами огляду встановлено, що в трьох паперових ящиках та одній сумці, водій та три пасажири вищевказаного транспортного засобу, ввозили на територію України 112 пар жіночого взуття. Працівниками відділу контролю митної вартості та номенклатури товарів встановлено, що вартість вказаного взуття становить 15 100,18 грн., що перевищує визначену законодавством України мінімальну вартість товару, за якої ввезення товарів можливе без письмового декларування та оподаткування.

В подальшому вартість вказаного «взуття» була визначена ТзОВ «Гал-Світ». Відповідно до висновку експерта, після проведення експертизи на замовлення Львівської митниці, вартість товару «взуття» становить 8663,14 грн., однак і така вартість перевищує визначену законодавством України мінімальну вартість товару, за якої ввезення товарів можливе без письмового декларування та оподаткування.

В акті зазначено, що головним інспектором ВМО № 4 м/п «Мостиська» ОСОБА_2 надано дозвіл на пропуск на митну територію України транспортного засобу марки «Форд Ескорд» р.н. НОМЕР_1 з товаром «взуття» з порушенням вимог чинного законодавства України з питань митної справи, а саме ст. ст. 1, 40, 43, 78 МК України, абз. 3 ст. 4 Закону України « Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13.09.2001 року № 2681, п.1.10, 1.11 Тимчасового порядку обліку та модифікації інформації про транспортні засоби та вантажі, що переміщуються в зонах митного контролю пунктів пропуску, з використанням функціонального модуля «Диспетчер зони митного контролю» та функціонального модуля «Електронний журнал пасажирського пункту пропуску» програмного інформаційного комплексу «Інспектор 2006», затвердженого наказом Львівської митниці від 27.05.2010 року № 404 (далі - Тимчасовий порядок), та несумлінно виконано його службові обов'язки, передбачені пунктами 2.2, 2.5, 2.9, 2.26 посадової інструкції головного інспектора ВМО № 4 м/п «Мостиська». За вказані порушення відповідачем припинено перебування позивача на державній службі в митних органах за порушення присяги державного службовця.

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних відносин, далі - МК України) митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно абз. 3, ст. 4. Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13.09.01 № 2681-ІІІ (далі - Закон України № 2681-ІІІ), митне оформлення й оподаткування товарів, що безпосередньо ввозяться громадянами у супроводжуваному багажі або пересилаються в несупроводжуваному багажі, надходять на адресу громадян у вантажних відправленнях, міжнародних поштових відправленнях та міжнародних експрес-відправленнях, сумарна митна вартість яких перевищує 1000 євро та/або загальна вага яких перевищує 100 кг, здійснюється за умови оформлення вантажної митної декларації та митного оформлення в порядку, передбаченому для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні ними імпортних операцій.

Пункт 35 ст. 1 МК України визначає поняття «пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України» - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Пункт 19 ст. 1 МК України визначає поняття «митні процедури» - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків та зборів.

Частиною 5 ст. 43 МК України передбачено, що митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно з ч. 2 ст. 78 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до п. 5.4. Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України від 11.06.2008 року № 505/642 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2008 року за № 753/15444 після здійснення необхідних процедур з перевірки документів та митного оформлення посадова особа підрозділу з охорони державного кордону проставляє на талоні відмітку «В'їзд» або «Виїзд», а посадова особа підрозділу митного оформлення - відбиток особистої номерної печатки.

Відповідно до п. 3.1.2.13 Технологічної схеми пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, товарів та інших предметів у МАПП «Шегині», затвердженої наказом Львівської митниці та Мостиського прикордонного загону 10.07.2008 року № 269/764, зареєстрованого у Головному управлінні юстиції у Львівській області 25.07.2008 року № 50/1317 (далі - Технологічна схема) при відсутності підстав для використання смуги «зеленого коридору», посадовою особою ВМО здійснюється перенаправлення транспортного засобу на смугу руху (місце проведення оформлення), визначену в пункті 1.6. Технологічної схеми.

Таким чином, товари та транспортні засоби, що ввозяться громадянами на митну територію України, не можуть бути випущені з пункту пропуску без проходження митного контролю та митного оформлення та стягнення передбачених законодавством податків та зборів, а надання дозволу на випуск товарів громадян з пункту пропуску шляхом проставлення ОНП на талоні проходження по «зеленому коридорі» без митного оформлення товарів є порушенням вимог ст.ст. 1, 43, 78 МК України, ст.4. Закону України № 2681-ІІІ.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України № 2681-ІІІ при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування товари, сумарна митна вартість яких не перевищує 200 євро, а загальна вага не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами у супроводжуваному багажі (за умови усного декларування), пересилаються в несупроводжуваному багажі та надходять на адресу громадян у міжнародних поштових відправленнях. Проте, вартість переміщуваного товару перевищує 200 євро, тому положення даної норми не могли бути застосовані.

Отже, пропуск без оподаткування та письмового декларування вказаного «взуття» був здійснений ОСОБА_2 з порушенням вимог ч. 3 ст. 4 Закону України № 2681-ІІІ.

Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 посадової інструкції головного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці службовим обов'язком ОСОБА_2 є неухильне дотримання вимог нормативно-правових актів з митної справи, проведення митного оформлення відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 4.2. вказаної вище посадової інструкції визначено, що відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією», Дисциплінарного статуту митної служби України ОСОБА_2 несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків.

При вирішенні даного спору по суті суд керується наступними положеннями Конституції України, Законів України та підзаконних нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон України № 3723-ХІІ) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до ст. 413 МК України посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.

Текст Присяги наведено у ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну службу»: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 11.03.2011р. (реєстраційний №2-рп/2011), присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання державного службовця. Вона є особистою обіцянкою про вірність служби народові України. У присязі знаходить вияв конституційне положення про те, що джерелом влади є народ України, і саме йому адресована присяга, яку складає державний службовець.

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Основними обов'язками державних службовців, незалежно від посади, яку вони посідають, зокрема, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст. 10 Закону України № 3723-ХІІ).

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону України № 3723-ХІІ).

Відповідно до ст. 2 Закону України № 3723 посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Таким чином, конкретне коло службових повноважень (прав та обов'язків) визначається посадою державного службовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України № 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною 2 ст. 14 Закону України № 3723-ХІІ передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Слід відзначити, що невиконання або неналежне виконання посадовою особою митного органу своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а несумлінне виконання обов'язків - порушенням Присяги. Різниця між цими складами правопорушень полягає в колі обов'язків (основні чи службові) та ставленні до них правопорушника (сумлінному чи несумлінному).

Обов'язками, несумлінне виконання яких є порушенням Присяги, є обов'язки, які зазначені в Законі «Про державну службу», тобто основні (загальні) обов'язки державних службовців. Така правова позиція наведена Вищим адміністративним судом України у справі № К-27395/09, в якій Суд зазначив, що припинення державної служби з підстав порушення Присяги є заходом відповідальності за невиконання обов'язків державного службовця, визначених у ст. 17 Закону України «Про державну службу». Водночас, у разі невиконання службових (посадових) обов'язків, до особи може бути застосовано такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення з митних органів (Ухвала ВАС України від 19.07.2011р.).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України № 3723-ХІІ, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.

Відповідно до вимог п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Згідно зі ст. 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - Законом України № 3723-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 410 МК України у митній службі України діє Статут, який затверджується законом.

Згідно преамбули Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» від 06.09.2005 року № 2805-ІV (далі - Закон України № 2805-ІV, Статут), визначено суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

При цьому в абзаці другому преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України № 3723-XII.

Відповідно до норм Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління (ст. 1 Закону України № 2805- ІV).

Відповідно до ст. 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно зі ст. 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у ст. 21, ч.1 ст. 22, ст. 31 Статуту, ст.ст. 14, 17, 30 Закону України № 3723-XII, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у ч.2 ст. 22 Статуту, ч.2 ст. 9 Закону України № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення. У п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України № 3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.05.2013 року у справі № 21-403а12 та у постанові від 04.06.2013 року у справі № 167а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Жодних обґрунтувань чому встановлені порушення не можуть бути визначені як дисциплінарний проступок, у чому полягає їх особлива тяжкість, а головне, доказів встановлення умисності допущених порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи немає.

В наказі № 1531-к від 09.08.2010 року не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».

З акту службового розслідування від 07.08.2010 року № 21/2010-п, який став підставою для видання оскаржуваного наказу не вбачається вчинення позивачем дій, що перешкоджали б нормальному функціонуванню державного органу. Порушень встановлених законом обмежень для державних службовців, пов'язаних з проходженням державної служби, позивач не допускав, а також не зафіксовано вчинків, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому він працює.

Припинення державної служби за порушення Присяги на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення заходів дисциплінарного впливу, аж до звільнення з митного органу, повинно бути належним чином мотивовано, що відповідачами зроблено не було.

В свою чергу, припинення служби позивача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за неналежне виконання посадових обов`язків, що в розумінні Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» становить склад дисциплінарного правопорушення, позбавило позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».

Оскільки доказів порушення позивачем Присяги державного службовця відповідачами не надано, звільнення позивача проведене всупереч вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».

Крім того, слід зазначити, передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення, можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок неможна кваліфікувати як порушення Присяги.

Дана позиція висвітлена Верховним Судом України у постанові від 21.05.2013 року у справі № 21-403а12 та у постанові від 04.06.2013 року у справі № 167а13.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі не довели, що порушення позивачем своїх посадових обов'язків, визначених у посадовій інструкції є порушенням присяги Державного службовця, а не підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про прийняття наказу Державної митної служби України без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказу Державної митної служби України №1531-к від 09.08.2010 року «По особовому складу митних органів» про припинення 09.08.2010 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_2, головного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, за порушення Присяги державних службовців відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» та наказу Львівської митниці №750-к від 10.08.2010 року про оголошення наказу Державної митної служби України є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Отже, порушене відповідачем право ОСОБА_2 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середньомісячна заробітна плата позивача згідно розрахункового листа Львівської митниці становила на день звільнення 2683,69 грн., середньоденна заробітна плата - 124,82 грн.

З урахуванням положень п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02. 1995р. №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин) за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 51928,70 грн. (за 471 день) за період з 09.08.2010 року по 24.06.2012 року, з врахуванням відрахування доходу, отриманого позивачем за місцем праці в ДП «Асканія Дістрібюшин Захід» за період з 08.11.2011 року по 06.03.2012 року.

Підстав до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.06.2012 року суд не вбачає, оскільки згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 25.06.2012 року позивач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець та згідно поданих декларацій платника єдиного податку здійснював підприємницьку діяльність та отримував дохід, даних про те, що позивач припинив таку діяльність суду не надано.

Згідно з ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання стягнення витрат, повязаних з розглядом справи, а саме витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 року № 4191-VІ, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду звіт про виконання договору про надання правової допомоги від 06.10.2010 року, а також беручи до уваги те, що квитанція №223 від 15.09.2010 року на суму 2000 грн. не свідчить про внесення позивачем коштів за надання правової допомоги саме в даній справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні стягнення таких витрат слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 94, 143, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №1531-к від 09.08.2010 року «По особовому складу митних органів» про припинення 09.08.2010 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_2, головного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, за порушення Присяги державних службовців відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці №750-к від 10.08.2010 року про оголошення наказу Державної митної служби України.

Поновити ОСОБА_2 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 09.08.2010 року.

Стягнути з Львівської митниці (м.Львів, вул.Костюшка,1, код ЄДРПОУ 35775617) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 51928 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот двадцять вісім) гривень 70 (сімдесят) копійок.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 2683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) гривні 69 копійок виконується негайно.

Судові витрати у формі витрат на правову допомогу покласти на позивача, решта судових витрат стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 01.08.2013 року.

Головуючий суддя Сидор Н.Т.

Суддя Потабенко В.А.

Суддя Мричко Н.І.