Постанова № 32774931, 02.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.07.2013 р. справа №5009/4401/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМалашкевича С. А. Кододової О.В., Черноти Л. Ф.при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши апеляційну скаргу Коломієць С. О. Кузнецов А. О. - за довір. Маркова В. Є. - за довір. Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в особі відділення ПАТ «ПУМБ» «Регіональний центр в м. Запоріжжя», м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід 23.05.2013 р.у справі№ 5009/4401/12 (суддя: Алейникова Т.Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства «ЕРКО+Запоріжжя», м. Запоріжжядо відповідача: Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в особі відділення ПАТ «ПУМБ» «Регіональний центр в м. Запоріжжя», м. Запоріжжяпро за зустрічним позовом до відповідача: про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в особі відділення ПАТ «ПУМБ» «Регіональний центр в м. Запоріжжя», м. Запоріжжя Публічного акціонерного товариства «ЕРКО+Запоріжжя», м. Запоріжжя стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.05.2013 р. у справі № 5009/4401/12 задоволений позов Публічного акціонерного товариства «ЕРКО+Запоріжжя», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в особі відділення ПАТ «ПУМБ» «Регіональний центр в м. Запоріжжя», про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, внаслідок чого: визнано недійсним кредитний договір № 839/071к/07 від 18 квітня 2007 року, укладений між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» та Відкритим акціонерним товариством «ЕРКО+Запоріжжя» та додаткові угоди до нього: № 1 від 18 квітня 2008 року, № 2 від 17 квітня 2009 року, № 3 від 17 червня 2009 року, № 4 від 15 квітня 2010 року та № 5 від 28 квітня 2010 року; визнано недійсним іпотечний договір № 840/071ип/07 від 19 квітня 2007 року, укладений між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» та Відкритим акціонерним товариством «ЕРКО+Запоріжжя» та додаткові договори до нього: № 1 від 18 квітня 2008 року, № 2 від 17 квітня 2009 року і № 3 від 24 червня 2009 року. У задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в особі відділення ПАТ «ПУМБ» «Регіональний центр в м. Запоріжжя», до Публічного акціонерного товариства «ЕРКО+Запоріжжя», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за кредитним договором № 839/071к/07 від 18 квітня 2007 р. в сумі 925852,47 грн. відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» в особі відділення ПАТ «ПУМБ» «Регіональний центр в м. Запоріжжя», звернулось до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «ЕРКО+Запоріжжя» та задовольнити зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк». В обґрунтування підстав для його скасування посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що рішення місцевого суду м. Запоріжжя від 25.03.2010 року у справі № 2-1445/2010, яким визнаний незаконним наказ від 25.03.2010 р. про звільнення з роботи Постіна В.В. та поновлення його на посаді голови правління ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» з 11.08.2006 р. не має преюдиційного значення при розгляді даної справи, оскільки цивільна справа за позовом Постіна В.В. витікала з трудових відносин, і зазначеним рішенням суд не вирішував питання про порушення прав і обов'язків банку, а отже, суб'єктами правовідносин є інші сторони спору і предмети спорів є різними, а тому суд першої інстанції помилково застосував рішення зазначеного районного суду при вирішенні даного спору. Крім того, зазначає, що рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ» від 11.08.2006 р. щодо призначення головою правління Постіна В.В. прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки непідтверджений факт скликання і проведення загальних зборів акціонерів, в протоколі не вказано, які збори проводяться, відсутній номер, а отже, судом першої інстанції не встановлений факт дотримання визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів акціонерів ВАТ «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ». До того ж, позивач не надав доказів перебування Постіна В.В. на час проведення загальних зборів акціонерів, з ВАТ «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ» 11.08.2006 р. у трудових відносинах. Апелянт вказує на законність повноважень Скиданенко І.А. на момент укладання спірних договорів, посилаючись на виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.04.2007 р., від 16.04.2008 р., від 15.04.2010 р., згідно яких у Скиданенко І. А. були відсутні будь-які обмеження на вчинення юридичних дій від імені ВАТ «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ», у тому числі на підписання договорів. Крім того, апелянт посилається на подальше схвалення ПАТ «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ», як юридичною особою правочинів, вчинених Скиданенко І. А. від імені ПАТ «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ», посилаючись на протоколи засідання правління, протоколи зборів акціонерів, укладенням додаткових угод до кредитного договору та здійсненням платежів згідно його умов. За таких обставин, апелянт вважає, що відсутні підстави для визнання спірних договорів недійсними.

У відзиві на апеляційну скаргу від 11.07.2013 р. ПАТ «ЕРКО+Запоріжжя» доводи, викладені в апеляційній скарзі не визнало, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Позивач вважає необґрунтованими посилання апелянта на помилкове застосування судом першої інстанції при розгляді даної справи рішення Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2010 року у справі № 2-1445/2010 як такого, що має преюдиціальне значення, оскільки виходячи з ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов`язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Крім того, ПАТ «ЕРКО+Запоріжжя» вважає безпідставними посилання апелянта на незаконність рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ» від 11 серпня 2006 року, у зв'язку з тим, що воно було прийняте лише одним акціонером. Так, чинне законодавство не містить заборон щодо прийняття рішення одним акціонером, в свою чергу акціонеру, який взяв участь у загальних зборах акціонерів 11 серпня 2006 року належало 79,7 % Статутного капіталу, що забезпечило кворум необхідний для прийняття рішень. До того ж, рішення прийнятті загальними зборами ВАТ «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ» від 11 серпня 2006 року, зокрема, про відкликання з посади голови правління Скиданенко І.А. не оскаржені та не скасовані. Вважає, що рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ» від 04 вересня 2007 року про продовження повноважень голови правління Скиданенко І.А. не має юридичної сили, оскільки попереднім рішення від 11 серпня 2006 року його було відкликано з посади та знову на таку посаду він в установленому порядку не призначався. До того ж, протоколи зборів правління та учасників ВАТ «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ» не можуть вважатись доказами схвалення товариством спірних договорів, оскільки його статутом та чинним законодавством не передбачено таких органів. Також, вважає необґрунтованими посилання апелянта на ч. 3 ст. 92 ЦК України, оскільки вказана норма регламентує правовідносини, які пов'язані з обмеженням повноважень керівника, а не з відсутністю у керівника належного обсягу дієздатності, як в даній справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2013 р. розгляд справи відкладався до 30.07.2013 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.07.2013 р. доводи апеляційної скарги підтримала, просила скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників сторін, які прибули в судове засідання, судова колегія встановила наступне.

18.04.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (Банк) та Відкритим акціонерним товариством «ЕРКО+Запоріжжя» (Позичальник) був укладений кредитний договір №839/071к/07 (надалі - Кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 1 000 000, 00 (один мільйон) гривень, а Позичальник зобов'язується прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити Плату за Кредит та повернути Банку Кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до спірного кредитного договору, зокрема, 18.04.2008 р. -додаткова угода № 1, 17.04.2009 р. - додаткова угода № 2, 17.06.2009р. - додаткова угода № 3, 15.04.2010 р. - додаткова угода № 4, 28.04.2010 р. - додаткова угода № 5, якими сторони вносили зміни до таких пунктів договору, як строк кредитування, плата за кредит, прав та обов'язків сторін, предмет договору, умови надання кредиту, запевнення та гарантії, несприятливі події та їх наслідки, відсотки за користування кредитом.

19.04.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (Іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «ЕРКО+Запоріжжя» (Іпотекодавець) був укладений договір іпотеки № 840/071ип/07 (надалі - Договір іпотеки).

Відповідно до умов зазначеного договору, Іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов'язання, що випливає з укладеного між ними кредитного договору № 839/071к/07 від 18 квітня 2007 року з усіма частинами та доповненнями до нього, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі, нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. А-2, А1-2, А1-1, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Козача, 5.

До договору іпотеки сторонами були підписані: 18.04.2008р. додатковий договір № 1, 17.04.2009 р. додатковий договір №2, 23.06.2009 р. додатковий договір № 3, відповідно до яких вносились зміни до пункту 1.2. договору «Предмет договору. Основне зобов'язання».

Кредитний договір, договір іпотеки та додаткові угоди до них були підписані з боку ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» Скиданенко І.А. як головою правління ВАТ«ЕРКО+Запоріжжя».

Протоколом № 18 загальних зборів акціонерів ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» від 05.09.2002 р. Скиданенко І.А. був обраний на посаду голови правління ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя». Після чого з ним був укладений "контракт з головою правління" від 05.09.2002 р. і Додаткова угода № 1 від 04.09.2007 р. до контракту.

Відповідно до протоколу № б/н Загальних зборів акціонерів ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» від 11.08.2006р. голова правління Скиданенко І.А. був відкликаний з посади, а замість нього головою правління ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» був обраний Постін Володимир Вікторович.

Як зазначалось позивачем у позовній заяві, через перешкоди, які чинив Скиданенко І. А., новообраний голова правління Постін В. В. не зміг приступити до виконання своїх обов`язків. Більш того, 25.03.2010 р. Скиданенко І. А. видав наказ, яким звільнив Постіна В. В. з роботи за прогули.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23.06.2010 р. у справі №2-1445/2010 звільнення Постіна Володимира Вікторовича з роботи у ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» було визнано незаконним через порушення повноважень особою, яка видала наказ про звільнення, оскільки орган, який обирав на посаду голови правління дану особу (загальні збори акціонерного товариства) не приймав рішення про її звільнення, а до виконання обов'язків голови правління Постіна В.В. незаконно не допускало керівництво ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя». Постін В.В. був поновлений на посаді голови правління ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» з 11.08.2006 р. - дати обрання його на посаду за рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя».

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що спірні договори та додаткові угоди до нього були підписані особою, яка не мала належного обсягу дієздатності, у зв`язку з чим, вважає, що такі договори повинні бути визнані недійсними в судовому порядку.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача та дійшов висновку, що від імені ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» спірні договори були підписані особою, яка не мала повноважень представляти юридичну особу, внаслідок чого спірні договори та укладені до них додаткові угоди не відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно ст. 82 ГК України, ст. 154 ЦК України установчими документами акціонерного товариства є статут.

Як передбачено розділом 9 Статуту ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» (редакція станом на 2006 р.), управління ВАТ здійснюють: вищий орган - загальні збори акціонерів, виконавчий орган - правління ВАТ, контрольний орган - ревізійна комісія.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент укладання спірних договорів), вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

За приписами ст. 47 зазначеного Закону, виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Згідно ст. 48 Закону голова правління акціонерного товариства вправі без

довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом.

Розділом 9 Статуту ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» передбачено, що виконавчим органом ВАТ є правління, що підзвітне Зборам і несе відповідальність перед ними за діяльність ВАТ. Правління складається з Голови правління і членів правління. Очолює правління Голова, що обирається Загальними зборами акціонерів. Голова правління має право без довіреності вчиняти дії від імені ВАТ, представляти його у стосунках з організаціями, закладами і підприємствами, а також з державними органами України чи інших країн по всім питанням діяльності ВАТ в межах компетенції, визначеної цим Статутом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу №18 загальних зборів акціонерів ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» від 05.08.2002р., на цих зборах було прийнято рішення про обрання членів правління у складі п'яти осіб у т.ч. головою правління - Скиданенко І.А.

Спірні договори, які були укладені з позивачем у квітні 2007 році та подальші зміни до них з боку ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» були підписані Скиданенко І.А. як головою правління товариства.

Однак, з матеріалів справи, зокрема протоколу Загальних зборів акціонерів ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя», тобто органу, який згідно Статуту наділений виключною компетенцією обрання та звільнення з посади голови правління акціонерного товариства, вбачається, що до укладення спірних договорів, голова правління Скиданенко І. А. рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» від 11.08.2006р. був відкликаний з посади, а замість нього на цю посаду призначений Постін В.В. Проте останній не міг вчасно приступити до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з тим, що керівництво ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» чинило йому перешкоди, а 25.03.2010 р. був виданий наказ про звільнення Постіна В. В. з роботи, який останнім був оскаржений до районного суду.

Зазначені факти встановлені Запорізьким районним судом Запорізької області під час розгляду трудового спору у рішенні № 2-1445/2010 рік з цивільної справи, яке набрало законної сили 06.07.2010 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов`язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Суд першої інстанції вірно врахував зазначені факти, оскільки вони мають значення для вирішення цього спору, зокрема для надання оцінки в господарському спорі повноваженням відкликаного голови правління Скиданенко І. А. щодо представлення юридичної особи - ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» у правовідносинах з іншими особами, зокрема при укладенні спірних договорів з позивачем, а також наявності можливості вчасно внести відповідний запис про зміну керівника до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Враховуючи в сукупності наявні в справі докази, слід визнати обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що починаючи з 11.08.2006 р. Постін В.В. є головою правління ПАТ «ЕРКО+Запоріжжя», обраним вищим органом цього товариства та, який має право діяти від його імені в правовідносинах з іншими особами.

Внаслідок недопущення Постіна В.В. до виконання своїх повноважень, відомості до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про керівника акціонерного товариства Постіна Володимира Вікторовича були внесені із запізненням - 14.11.2012 р. (згідно довідки АА№708389 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, остання реєстраційна дія, яка відбулась 14.11.2012 за №11031070010005109). При цьому слід зауважити, що такі відомості були внесені до реєстру на підставі протоколу загальних зборів акціонерів від 11.08.2006р.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» від 04.09.2007 р., яким повноваження голови правління Скиданенко І.А. були продовжені, оскільки рішенням загальних зборів акціонерів товариства від 11.08.2006р. він був відкликаний з посади та, після цього, не обирався знову. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази відновлення його на посаді.

Посилання апелянта на неправомочність рішення загальних зборів акціонерів від 11.08.2006 р. судова колегія до уваги не приймає, оскільки правомірність (не правомірність) прийняття цього рішення не є предметом даного спору, а в судовому порядку це рішення недійсним не визнавалося.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Скиданенко І.А. не мав прав на підписання спірних договорів від імені ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя».

Не беруться до уваги посилання апелянта на приписи ч.3 ст.92 ЦК України, яка встановлює, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Зазначена норма регулює правовідносини з третіми особами лише у випадку обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, тоді як у спорі в цій справі встановлено не обмеження, а взагалі відсутність повноважень у особи що підписала спірні угоди діяти як представник ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя». Натомість, ч.1,2 ст.92 ЦК України визначає, що юридична особа може набути цивільні права та обов'язки і здійснювати їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, а у випадках встановлених законом - через своїх учасників. Матеріалами справи встановлюється, що ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» не набуло цивільні права та обов'язки за спірними договорами через відсутність повноважень на її представництво у особи, яка підписала вказані угоди.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними посилання відповідача на докази, які на його думку свідчать про наступне схвалення спірних угод юридичною особою.

Стаття 241 ЦК України, на яку вказує відповідач, регулює правовідносини при здійсненні правочинів з перевищенням повноважень представниками осіб, яких вони представляють в таких правочинах. Проте, як вказувалося, особа яка підписала спірні угоди не перевищувала повноваження як представник ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя», а взагалі не мала повноважень представника.

Крім того, місцевий суд дійшов правильного висновку, що не можна вважати належними докази, на які посилається відповідач, як на підставу схвалення позивачем укладених спірних договорів, оскільки Статутом товариства та нормами чинного законодавства не передбачено створення та наявності такого органу акціонерного товариства як збори акціонерів, в свою чергу, правління товариства не мало право наділяти голову правління повноваженнями на укладання спірних договорів, оскільки це суперечить Статуту товариства, а протокол загальних зборів акціонерів ВАТ «ЕРКО+Запоріжжя» від 04.09.2007 р. не підтверджує повноваження голови правління Скиданенко І.А., оскільки, як вже зазначалось, рішенням загальних зборів від 11.08.2006р. він був відкликаний з посади та не призначався знову.

Не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договорів недійсними обставини, на які посилається апелянт, зокрема наявність, на час укладення спірних договорів, запису в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України про керівника акціонерного товариства - Скиданенко І.А.

Стаття 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлює можливість відповідачу посилатися на внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відомості як на достовірні але це не позбавляє права іншу сторону у спорі подавати належні та допустимі докази для вирішення питання судом про відповідність цих відомостей правовстановлюючим документам юридичної особи, рішенням її керівних органів тощо. За правилами ст.43 ГПК України докази оцінюються судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Питання укладення, виконання, розірвання та визнання недійсними правочинів, як і питання цивільної дієздатності юридичної особи регулюється Цивільним кодексом України. Питання створення юридичної особи, формування її органів, їх повноваження та представництво регулюються Цивільним та Господарським кодексами України. Натомість Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ці питання не охоплює і має іншу сферу регулювання. При цьому, правові норми ЦК та ГК України, які визначають порядок створення повноваження та представництва органів юридичної особи не містять такої підстави визначення правомірності знаходження особи на посаді керівника (голови правління) акціонерного товариства, як наявність відповідних відомостей в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Наявність таких відомостей в реєстрі не може підміняти, визначений законом та статутними документами юридичної особи, загальний порядок формування керівних органів товариства та наділення їх відповідними повноваженнями.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити: цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено вище, Скиданенко І. А. з 11.08.2006 р. був відкликаний з посади голови правління ВАТ «ЕРКО+ЗАПОРІЖЖЯ» та відповідно не мав права вчиняти будь-які дії від імені цього товариства, отже спірні правочини були вчинені особою, яка не мала повноважень діяти від імені вказаної юридичної особи, тому остання не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Згідно ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив наявність законних підстав для визнання оскаржуваних договорів недійсними, внаслідок чого правомірно відмовив у задоволені зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в особі відділення ПАТ «ПУМБ» «Регіональний центр в м. Запоріжжя» про стягнення заборгованості за відповідним кредитним договором.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам у справі, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, у зв`язку з чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в особі відділення ПАТ «ПУМБ» «Регіональний центр в м. Запоріжжя», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.05.2013 р. у справі № 5009/4401/12 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.05.2013 р. у справі № 5009/4401/12 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.А. Малашкевич

Судді: О.В. Кододова

Л. Ф. Чернота