Постанова № 32774641, 26.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа № 922/989/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новікова Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність ВПП № 346987 від 12 квітня 2012 року, ОСОБА_2 довіреність ВРП № 346966 від 29.03.2012 року

третьої особи у судове засідання не з"явився.

відповідача - Трофименко Р.О. довіреність № 13-204/12д від 10 квітня 2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1738 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.13 у справі

за позовом ФОП ОСОБА_4, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - ОСОБА_5, м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернулась до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", 3% річних в сумі 1465,49 грн., 7354,78 грн. пені, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором оренди № 121 від 25.10.07 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2013 року (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Мегабанк" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 1465,49 грн. 3% річних, 2068,04 грн. пені, а в частині вимог щодо стягнення з відповідача 5286,74 грн. пені, у позові відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В судовому засіданні представник відповідача свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні зазначив, що апеляційна скарга ПАТ "Мегабанк" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню в частині стягнення судового збору в сумі 689,06 грн. та прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з ПАТ "Мегабанк" на користь ФОП ОСОБА_4 судового збору в розмірі 1720,50 грн., в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 року просить залишити без змін.

Відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи за позовом ПАТ "Мегабанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору найму (оренди) № 121 від 25.10.07 р.

З матеріалів справи вбачається, що підставою визнання недійсним вказаного договору ПАТ "Мегабанк" вважає, зокрема, ту обставину, що такий договір було підписано ОСОБА_4 як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні даного клопотання у зв"язку із наступним.

Господарськими судами України протягом 2012-2013 років розглядалася господарська справа № 5023/1349/12 за позовом ФОП ОСОБА_4 до ПАТ "Мегабанк", третя особа - громадянка ОСОБА_5, про стягнення заборгованості по орендній платі за спірним договором, пені, трьох відсотків річних, індексу інфляцій та судового збору. Слід зазначити, що у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року по справі № 5023/1349/12, вже розглядалося питання стосовно доводів ПАТ "Мегабанк" про підписання спірного договору ФОП ОСОБА_4 як фізичною особою - підприємцем, а не фізичною особою. Тобто, в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року по справі № 5023/1349/12 міститься висновок про те, що ФОП ОСОБА_4 при підписанні спірного договору діяла саме як фізична особа підприємець, а не як фізична особа, що зобов"язує всі суди, які розглядають справу, прийняти без перевірки і доказів факти, раніше встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили по іншій справі, в якій беруть участь ті ж самі сторони.

Відповідно до ч. ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Слід зазначити, що розгляд Ленінським районним судом м. Харкова справи про визнання недійсним договору найму (оренди) № 121 від 25.10.07 р. не є перешкодою для розгляду даної справи, оскільки, в кожній з цих справ незалежно від другої можна встановити обставини та зробити висновки, необхідні для вирішення спору по суті.

Станом на час розгляду справи № 922/989/13-г, договір найму (оренди) № 121 від 25.10.07 р. не визнаний судом недійсним, про що також свідчать постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 р. та від 09.04.2013 р. по справі № 5023/1349/12 між тими ж сторонами щодо виконання спірного договору, які набрали законної сили.

Таким чином, суд зазначає про можливість дійти відповідних висновків, необхідних для вирішення даного спору по суті, без очікування результатів розгляду Ленінським районним судом м. Харкова справи про визнання недійсним договору найму (оренди) № 121 від 25.10.07 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем, відповідачем та третьою особою був укладений договір найму (оренди) від 25.10.07 р. (а.с. 16-19), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, відповідно до умов якого, відповідач (наймач) прийняв від позивача та третьої особи (наймодавців) для розміщення офісу та здійснення його діяльності у користування нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Єлізарова, 3 (на 1 поверсі в літ "А-5". а саме: №№ 19-1-:-19-4) за плату на визначений цим договором строк (5 років) (пункти 1.1., 9.1.), яка відповідно до абзацу третього пункту 4.3. Основного договору за місяць за все приміщення розраховується шляхом помноження площі приміщення на розмір орендної плати за один квадратний метр, зазначеної в цьому пункті (151,50 грн.), і складає 10620,15 грн.

В березні 2012 року ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Харківської області позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, просила стягнути з ПАТ "Мегабанк" 133400,00 грн. заборгованості по орендній платі, 7629, 96 грн. індексу інфляції, 4954,44 грн. 3% річних, та 6453,46 грн. пені., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором оренди № 121 від 25.10.07 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2012 року у справі № 5023/1349/12 у позові відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням господарського суду не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р. апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2012 р. у справі № 5023/1349/12 скасовано, та прийнято нове рішення про задоволення позову.

На виконання вищезазначеного рішення, відповідно до вимог чинного законодавства, 03.07.12 р. був виданий відповідний наказ, за яким було присуджено до стягнення з ПАТ "Мегабанк" на користь ФОП ОСОБА_4 133400,00 грн. заборгованості по орендній платі, 7629,96 грн. індексу інфляції, 4954,44 грн. 3% річних, 6453,46 грн. пені та 1524,39 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.08.2012 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р. у справі № 5023/1349/12 скасовано, справу направлено до Харківського апеляційного господарського суду на перегляд.

За результатом перегляду справи Харківським апеляційним господарським судом прийнято Постанову від 25.10.2012 р., якою апеляційну скаргу задоволено; рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2012 р. у справі № 5023/1349/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: стягнуто з ПАТ "Мегабанк" на користь ФОП ОСОБА_4 133400,00 грн. заборгованості по орендній платі, 7629,96 грн. індексу інфляції, 4954,44 грн. 3% річних, 6453,46 грн. пені, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3048,76 грн. та 1524, 39 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2013 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 р. у справі № 5023/1349/12 скасовано в частині стягнення пені в сумі 6453,46 грн., справу в цій частині направлено до Харківського апеляційного господарського суду для перегляду, в решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 р. у справі № 5023/1349/12 залишено без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 р. апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2012 р. у справі № 5023/1349/12 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6453,46 грн. пені. скасовано частково. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 пеню в сумі 2081,0 грн.

Таким чином, за результатами переглядів справи № 5023/1349/12, загальна сума до стягнення з ПАТ "Мегабанк" на користь ФОП ОСОБА_4 склала 133400,00 грн. заборгованості по орендній платі, 7629,96 грн. індексу інфляції, 4954,44 грн. 3% річних, 2081,0 грн. пені, витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3048,76 грн. та 1524, 39 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Як вбачається з банківської виписки особового рахунку ФОП ОСОБА_4 від 30.08.12 р., яка міститься в матеріалах справи (а.с. 38) Київським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління було перераховано ФОП ОСОБА_4 кошти в розмірі 153961,98 грн.

Вищезазначена банківська виписка також свідчить про те, що ПАТ "Мегабанк", на виконання наказу господарського суду Харківської області від 03.07.12 р. по справі № 5023/1349/12, 26.07.12 р. перерахував на рахунок Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління кошти в сумі 153961,98 грн., а саме: 133400,00 грн. заборгованості по орендній платі, 7629,96 грн. індексу інфляції, 4954,44 грн. 3% річних, 6453,46 грн. пені, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3048,76 грн. та 1524,39 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, відповідач повністю виконав свої грошові зобов'язання по сплаті заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2009 року по лютий 2012 року тільки 26.07.12 р.

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1465,49 грн. та 7354,78 грн. пені за період з 15.03.12 р. по 25.07.12 р., та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 599 ЦК України закріплює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В частині 2 ст. 35 ГПК України закріплено, що факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи набрання постановами Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 р. та від 09.04.2013 р. по справі № 5023/1349/12 законної сили, суд визнає факт наявності 133400,00 грн. заборгованості по орендній платі відповідача перед позивачем за договором оренди № 121 від 25.10.07 р., протягом періоду з 15.03.13 р. по 25.07.13 р., доведеним.

Згідно ч.1 ст. 610, та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.4 договору оренди № 121 від 25.10.07 р., у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань наймач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення будь-яких платежів, що здійснювались за даним договором.

Згідно з п. 5.1 вищезазначеного договору, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за ним, а також від відповідальності за його порушення, які виникли під час дії договору.

Як вбачається з постанов Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 р. та від 09.04.2013 р. по справі № 5023/1349/12, з відповідача на користь позивача було стягнено 7629,96 грн. індексу інфляції та 4954,44 грн. 3% річних за період з жовтня 2009 року по лютий 2012 року, та 2081,00 грн. пені за період з 26 грудня 2011 року по 14 березня 2012 року.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю виконав свої грошові зобов'язання по сплаті заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2009 року по лютий 2012 року тільки 26.07.12 р., суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та пені за період з 15.03.12 р. по 25.07.12 р. цілком правомірними.

Згідно з розрахунком, позивач просить стягнути з відповідача 7354,78 грн. пені.

Перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 7354,78 грн. пені такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов договору оренди № 121 від 25.10.07 р. (п. 4.7), орендна плата сплачується не пізніше 25 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів в сумі 10100,00 грн. на підставі рахунків, отримувачем коштів є ФОП ОСОБА_4 та коштів третьої особи в сумі 520,15 грн., отримувачем яких є позивач на підставі довіреності ОСОБА_5

Отже, з умов п. 4.7 договору оренди № 121 від 25.10.07 р. випливає, що зобов'язання має виконуватись кожного місяця, тобто, зобов'язання за кожний місяць має відокремлений характер, тому шестимісячний строк нарахування пені, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, має застосовуватись до кожного місяця окремо.

Крім того, зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати мало бути виконано до 25 числа поточного місяця, тобто, у разі неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, прострочка його виконання настає з 26 числа поточного місяця.

Враховуючи викладене, позивач мав право нараховувати пеню за кожен місяць окремо в межах шестимісячного строку, відповідно до вимог приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, починаючи з 26 числа.

В своїх розрахунках позивач нараховує пеню на суму 144400,00 грн. (133400,00 грн. після 30.03.12), тобто на загальну суму заборгованості, яка виникла з жовтня 2009 року по березень 2012 року, що є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд зазначає, що в межах зазначеного позивачем періоду (з 15.03.12 р. по 25.07.12 р.) останній має право на стягнення з відповідача пені по заборгованості за вересень 2011 року - з 15.03.12 р. по 26.03.12 р., за жовтень 2011 року - з 15.03.12 р. по 26.04.12 р., за листопад 2011 року - з 15.03.12 р. по 26.05.12 р., за грудень 2011 року - з 15.03.12 р. по 26.06.12 р., за січень 2012 року - з 15.03.12 р. по 25.07.12 р. та за лютий 2012 року - з 15.03.12 р. по 25.07.12 р.

На підставі викладеного, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 2068,04 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1465,49 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводів позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, щодо того, що суд повинен був стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1720,50 грн., колегія суддів, зазначає наступне.

В обґрунтування своєї позиції, позивач посилається на абзац 4 підпункту 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якого "судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки".

Слід зазначити, що абзац 4 підпункту 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 тлумачить положення п.3 ст. 83 ГПК України, а саме - господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що сума позовних вимог, заявлених до стягнення - 8820,27 грн.

Судом з цієї суми позовних вимог, задоволено 3533,53 грн., що становить 40% від заявлених позовних вимог. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Сума судового збору у розмірі 689,06 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є обґрунтованою, оскільки становить 40% від ставки судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви.

Таким чином, судові витрати розподілені у відповідності до ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Посилання позивача на положення статті 83 ГПК України та разом з цим і на абзац 4 підпункту 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 є проявом довільного тлумачення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум неустойки, а не зменшено розмір неустойки в порядку статті 83 ГПК України.

Таким чином, при стягненні з ПАТ "Мегабанк" на користь ФОП ОСОБА_4 судового збору у розмірі 689,06 грн., судом не порушено жодних норм процесуального права.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27 травня 2013 року у справі № 922/989/13-г залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 29.07.2013 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.