Постанова № 32771392, 12.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 року 810/2181/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультівак Україна" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультівак Україна" з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 січня 2013 року №0000222300, №0000232300, №0000242300 та №0000032200.

Позов обґрунтовано безпідставністю, незаконністю прийняття податкових повідомлень-рішень з огляду на помилковість і необґрунтованість висновків податкової перевірки про недійсність, фіктивність і нікчемність угод укладених позивачем з ТОВ "Юридична компанія "Захист" та про наявність порушень вимог ст. 138, ст. 139, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 10709 грн. та з податку на прибуток на загальну суму 800493 грн. Також, позивач в позовній заяві вказує на необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткуванням податком на прибуток та не утримання податку з доходів нерезидента.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультівак Україна" не погоджується з висновками перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позовних вимог не визнав, в запереченні проти позову зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити. Крім того, зазначив, що при складанні акту перевірки позивача, податковим органом було використано акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Юридична компанія "Захист" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі продажу та відсутність поставок товару та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ТОВ "Мультівак Україна" та ТОВ "Юридична компанія "Захист" не спричиняють реального настання правових наслідків. Крім того, в запереченнях відповідач зазначив, що за результатами перевірки позивачу було донараховано податок з доходу нерезидента та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

До початку розгляду справи по суті представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультівак Україна" зареєстровано юридичною особою 20.04.2011 Оболонською районною в м.Києві державною адміністрацією. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 24.01.2012, станом на момент перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 470219 основними видами діяльності за КВЕД є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; установлення і монтаж машин і устаткування; діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами і літаками; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 16.11.2012 по 06.12.2012 на підставі направлень від 16.11.2012 №255/22-00, №256/22-00, №257/22-00, від 20.11.2012 №264/22-02, від 21.11.2012 №268/17-2, №269/17-2, виданих ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, відповідно до п.п.20.1.4. п. 20.1. ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Мультівак Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.04.2011 по 30.09.2012.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт від 13.12.2012 №2187/22-00/37640186, в якому зазначено наступні порушення, а саме:

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.5, п. 138.8, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 417268 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 800493 грн., у тому числі за ІІ-ІV квартал 2011 року в сумі 313418 грн., за І квартал 2012 року в сумі 74341 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 94590 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 318144 грн.;

- п. 198.1 ст. 198, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податку на додану вартість на загальну суму 10709 грн., в тому числі за серпень 2012 року на 10709 грн.;

- п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України - не утримано податок з доходу нерезидентів з джерелом його походження з України в загальній сумі 3253,48 грн., в тому числі за І квартал 2012 року в сумі 935,08 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 2318,40 грн.

За наслідками складеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року №0000222300, №0000232300, №0000242300 та №0000032200.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 08.01.2013 №0000222300 та №0000232300, судом встановлено наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що взаємовідносини між ТОВ "Мультівак Україна" та ТОВ "Юридична компанія "Захист" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки податковим органом отримано акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.02.2012 №369/23-5/37267085 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Юридична компанія "Захист" щодо підтвердження господарських взаємовідносин платниками податків за період з 09.09.2010 по 03.02.2012", яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Юридична компанія "Захист" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів (послуг), економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, в Акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначено, що згідно висновку ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.01.2012 щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Юридична компанія "Захист" за 2011 рік було опитано в рамках кримінальної справи №79-00227 директора, засновника та головного бухгалтера підприємства гр. Шоломка Ю.В., який пояснив, що за грошову винагороду у розмірі 400 грн. зареєстрував підприємство без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ "Мультівак Україна" та ТОВ "Юридична компанія "Захист" при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є протиправними, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Факт виконання умов договору може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19.08.1999 № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що між ТОВ "Мультівак Україна" та ТОВ "Юридична компанія "Захист" було укладено договір про надання послуг від 01.08.2011 №01/0811, предметом якого є надання послуг з проведення пошуку та надання інформації про офісні та складські приміщення, що пропонуються для оренди в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Факт виконання вказаного договору оформлений податковою накладною № 21 від 21.11.2011 на суму 64254,50 грн.

Крім податкової накладної сторонами оформлено належним чином акт прийому-передачі послуг від 01.10.2011.

Оплата за послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ "Юридична компанія "Захист", що підтверджено платіжним дорученням №1 від 21.11.2011 та випискою по рахунку від 21.11.2011.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Юридична компанія "Захист" свої зобов'язання за договором від 01.08.2011 №01/0811 виконало в повному обсязі, оскільки 29.08.2011 між позивачем та ТОВ "Карпати" було укладено договір оренди №11/08, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення по договору оренди №11/08.

Отже, при розгляді цієї справи суд, за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність укладеного договору, а механізм надання послуг позивачу, цілком узгоджується із наданими представником позивача первинними документами.

Посилання ж відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В Акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.02.2012 №369/23-5/37267085 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Юридична компанія "Захист" щодо підтвердження господарських взаємовідносин платниками податків за період з 09.09.2010 по 03.02.2012" немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Юридична компанія "Захист" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору та суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ "Юридична компанія "Захист" у судовому порядку протиправним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Суд відкидає посилання відповідача на висновок ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.01.2012 щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Юридична компанія "Захист", оскільки відповідно до вимог КПК України ці документи містять лише попередньо встановлену дослідчою перевіркою інформацію, відомості щодо порушення кримінальної справи та результатів її розслідування відсутні, за цим фактом вироку суду, який набрав законної сили, немає, а тому зазначений висновок не є належним і допустимим доказом і не можуть використовуватися як безперечне підтвердження нібито фіктивної діяльності ТОВ "Юридична компанія "Захист".

В матеріалах справи міститься податкова накладна, яка була виписана ТОВ "Юридична компанія "Захист" для позивача. Таким чином, при отриманні податкової накладної від ТОВ "Юридична компанія "Захист", які засвідчує отримання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в серпні 2011 року.

Суд зазначає, що до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджена податковою накладною.

Податкова накладна, яка надавалась для проведення перевірки, є документом, що засвідчує факт придбання платником податків послуг, з дати отримання якої, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та яка підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Юридична компанія "Захист", крім того, висновки податкового органу про протиправність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.1 ст. 198, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України.

Також судом встановлено, що в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.01.2013 №0000222300 відповідачем покладено порушення позивачем вимог п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

В акті перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ "Мультівак Україна" реалізувало свою продукцію (плівку), на якій додатково проводилось ломініровання та нанесення логотипів - по замовленню покупця плівки. До перевірки були надані оборотно-сальдові відомості по рахунку 231 "Виробництво", на якому обліковується оборот витрат на виробництво продукції за 2011 рік на загальну суму 6248750,00 грн. та за 2012 рік на загальну суму 5225301,00 грн.

Так, згідно з оборотно-сальдовою відомістю за квітень-грудень 2011 року по рахунку 26 "Готова продукція" було відображено підприємством залишок надходження готової продукції власного виробництва за фактично виробничою собівартістю на загальну суму 1280727,15 грн., а згідно оборотно-сальдовою відомістю за січень-вересень 2012 року залишок готової продукції був задекларований на загальну суму 1032524,30 грн.

При аналізі щодо формування витрат готової продукції податковим органом було встановлено, що на 1 грн. готової продукції припадає за 2011 рік 0,98 грн., а за 2012 рік 0,95 грн. - витрат на виробництво готової продукції, у зв'язку з чим в ході перевірки встановлено, що на залишок готової продукції, яка була реалізована в наступних податкових періодах, ТОВ "Мультівак Україна" були завищені витрати за 2011 рік на загальну суму 1255596 грн., а за 2012 рік на загальну суму 979132 грн.

Проте суд не погоджується із такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Основним видом господарської діяльності ТОВ "Мультівак Україна" є продаж пакувальних матеріалів та пакувального технологічного обладнання. Разом з тим, судом встановлено, що позивач пропонує своїм клієнтам індивідуальну упаковку з нанесенням логотипів, голограм, реквізитів того чи іншого замовника, у зв'язку з чим позивачем укладені угоди з компаніями, які надають йому послуги з друку (тисненню) товарних знаків або іншої інформації про замовників на пакувальній плівці, що належить позивачу,а тому це дозволяє ТОВ "Мультівак Україна" виробляти упаковку під індивідуально визначене замовлення, реалізуючи її потім кінцевому покупцю.

Отже, для розрахунку собівартості такої готової продукції ТОВ "Мультівак Україна" керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Витрати", затвердженим Наказом Мінфіну України від 31.12.1999 (далі - Положення).

У відповідності до цього Положення об'єктом витрат є готова продукція - упаковка з нанесенням індивідуально визначеної інформації або ламінована плівка.

Згідно з п. 11 Положення до виробничої собівартості такої упаковки входять прямі матеріальні витрати у вигляді собівартості похідної пакувальної плівки та прямі витрати на сплату послуг по нанесенню індивідуальних знаків на упаковку та/або послуг по ламінації.

Отже, позивач несе інші витрати, які включається до витрат того періоду, коли вони були понесені і не включаються до виробничої собівартості продукції. До таких витрат належать адміністративні витрати та витрати на збут.

Так, з наявних в матеріалах справи належним чином завірених податкових декларацій з податку на прибуток з урахуванням уточнень вбачається, що в них відображені наступні показники, а саме:

- собівартість реалізованої продукції, що відповідає запису у бухгалтерському обліку за дебетом субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції";

- собівартість реалізованих товарів, що відповідає запису у бухгалтерському обліку за дебетом субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів";

- собівартість реалізованих послуг, що відповідає запису у бухгалтерському обліку за дебетом субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг".

Отже, на підставі даних бухгалтерського обліку ТОВ "Мультівак Україна" сформовано показник р.05.1 декларації з податку на прибуток, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунку 90 в розрізі субрахунків 901, 902, 903 та декларацій з податку на прибуток.

Таким чином, виробнича собівартість виготовленої продукції, що залишилась непроданою ТОВ "Мультівак Україна" на кінець звітного періоду, не відображена у податковому обліку позивача у складі витрат.

Так, згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, відповідно до вищезазначеного, суми виробничої собівартості готової продукції станом на 31.12.2011 та станом на 30.09 2012, ТОВ "Мультівак Україна" не відображені в податковому обліку, оскільки така продукція нереалізована.

При цьому, суд звертає увагу на те, що собівартість такої продукції підлягатиме відображенню у складі витрат, як у бухгалтерському так і податковому обліку, в момент її реалізації.

Це означає, що податковим органом не доведено суду того, що позивачем порушено вимоги п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України в частині завищення витрат у податковому обліку на суму виробничої собівартості продукції, що залишилася непроданою, є необґрунтованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013 №0000222300 та №0000232300 підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.01.2013 №0000242300, судом встановлено наступне.

В Акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено, що підприємство відображало у складі валових витрат від'ємне значення курсових різниць згідно зі ст. 153 Податкового кодексу України.

В бухгалтерському обліку ТОВ "Мультівак Україна" ведеться на рахунку 84 з відповідним субконто "отрицательное значение курсових разниц". Так, в податковому обліку позивач відносив від'ємне значення курсових різниць до складу "інших витрат" додаток ІВ до податкової декларації з податку на прибуток та відповідно до рядку 06.4 ІВ податкової декларації з податку на прибуток.

В ході проведення перевірки посадовими особами ТОВ "Мультівак України" були надані детальні розшифровки інших витрат підприємства, в тому числі по бухгалтерському рахунку 84, згідно яких встановлено розбіжності між фактично понесеними витратами з від'ємного значення курсових різниць та витратами від'ємне значення курсових різниць згідно зі ст. 153 Податкового кодексу України, що були віднесені позивачем до складу інших витрат в податкових деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період.

Як встановлено судом, згідно податкових декларацій з податку на прибуток від'ємне значення курсових різниць за І квартал 2012 року становить 808328 грн., за І-ІІ квартал 2012 року становить 1006604 грн., І-ІІІ квартал 2012 року становить 2268035 грн.

Згідно завірених розшифровок інших витрат підприємства від'ємне значення курсових різниць за І квартал 2012 року складає 454322 грн., за І-ІІ квартал 2012 року складає 556177 грн., за І-ІІІ квартал 2012 року складає 1314929 грн.

Таким чином, відхилення становить за І квартал 2012 року - 354006 грн., за І-ІІ квартал 2012 року - 450427 грн., за І-ІІІ квартал 2012 року - 953106 грн.

Відповідно до п.п.153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Підпунктом 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів або вартістю на дату здійснення операції, якщо вона була проведена після дати звітного балансу.

У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти.

Термін "балансова вартість іноземної валюти" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу.

Термін "вартість іноземної валюти на дату здійснення операції" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату здійснення операції.

Отже, суд погоджується із висновками відповідача щодо порушення позивачем п.п.153.1.3, п.п.153.1.4 п. 153.1 ст. 154 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат на суму 953106 грн., а тому податкове повідомлення-рішення 08.01.2013 №0000242300 є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.01.2013 №0000032200, судом встановлено наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, податковим органом встановлено, що за період з 22.04.2011 по 30.09.2012 ТОВ "Мультівак Україна" здійснювало виплати доходу нерезидентам із джерелом їх походження з України відповідно до наступних договорів, а саме:

- контракт про надання послуг від 20.11.2011 №13/2011 з компанією "Bizerba GmbH & Co.,KG", Germany (Wilhelm-Kraut-Strasse 65, 72336 Balingen), яка надала TOB "Мультівак Україна" послуги (доступ та використання сервісного веб-ресурсу infobox.Bizerba.de для погодження імен користувачів (login): ua_vydav та uajpedod) на суму 500,00 євро (4459,35 грн.), що підтверджено актом прийому-передачі наданих послуг б/н від 30.01.2012. ТОВ "Мультівак Україна" на користь нерезидента 29.02.2012 виплачено винагороду за надані послуги на рахунок № IBAN: DE80 6537 0075 0011 4272 00, SWIFT Code: DEUTDESS653 у Deutsce Bank AG Albstadt, що відповідає реквізитам, зазначеним в контракті, в сумі 500,00 євро (6233,88 грн.), пл. док. №15.

- договір про надання послуг з навчання персоналу №2012/2002 від 20.02.2012 з компанією ООО "Мультивак Рус", Россия (127254, г. Москва, ул. Добролюбова, дом 3, стр.1), яка надала ТОВ "Мультівак Україна" послуги (навчання персоналу на обладнанні кінцевого покупця Виконавця за адресою: Київська область, с. Вишневе, вул. Промислова, 7) на суму 1514,38 євро (16108,90 грн.), що підтверджено актом прийому-передачі наданих послуг б/н від 30.01.2012. ТОВ "Мультівак Україна" на користь нерезидента 23.05.2012 виплачено винагороду за надані послуги на рахунок №40702978800000411002, БІК 044525700, SWIFT: RZBMRUMM у ЗАТ "Райффайзенбанк", що відповідає реквізитам, зазначеним в контракті, в сумі 1514,38 євро (15456,02 грн.), пл. док. №41.

Так, в Акті перевірки зазначено про неподання нерезидентом довідки (або нотаріально завіреної копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, внаслідок чого перевіркою зроблено висновок, що в порушення п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України ТОВ "Мультівак Україна" не нараховано податок з доходу нерезидента у загальній сумі 3253,48 грн., у тому числі за І квартал 2012 року в сумі 935,08 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 2318,40 грн.

Згідно з п. 160.2. ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470, підставою для звільнення від оподаткування доходів є подання нерезидентом довідки (або нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію:

- повну назву або прізвище нерезидента;

- підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження;

- дату видачі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано як на перевірку, так і не було надано суду, довідок, затверджених зазначеною вище Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013 №000032300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 4067 грн., є прийнятим у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відповідно до вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині протиправності податкових повідомлень-рішень від 08.01.2013 №0000242300, №0000032200 та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультівак Україна" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року №0000222300, №0000232300 видані Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.