Постанова № 32759125, 23.07.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 рокум. Ужгород№ 807/1428/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Ващиліна Р.О.,

при секретарі судового засідання - Кібкало І.А.,

за участю сторін:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл», представника - Ігнатенко С.С.,

відповідача: Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, представників - Савицький С.І., Сенькович Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл», звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, якою просить визнати протиправними податкове повідомлення-рішення №000083/22-0/32495111 від 29.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 177217,00 грн. за основним платежем та 12482,00 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення №000084/22-0/32495111 від 29.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 150151,92 грн. за основним платежем та 37537,99 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення №000085/22-0/32495111 від 29.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по екологічному податку у розмірі 9356,89 грн. за основним платежем та 1037,58 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №000087/22-0/32495111 від 29.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 14032,00 грн. за основним платежем та 3113,00 грн. за штрафними санкціями (у зв'язку із зменшенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 14032,00 грн. та відшкодуванням вказаної суми у повному обсязі на момент проведення перевірки). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч норм чинного законодавства України. Зокрема, підставою для необґрунтованого донарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 177217,00 грн. та грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 14032,00 грн. стало зменшення за результатами проведеної перевірки валових витрат на суму 381464,00 грн. (за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р.), на суму 370110,00 грн. (за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.) та податкового кредиту по ПДВ на суму 14032,00 грн. (за період з 01.10.2009 року по 31.12.2012 року). Як стверджує позивач, відповідач не обґрунтував правильність встановлення рівня звичайної ціни на лісопродукцію , а також не довів того факту, що договірні ціни на лісопродукцію , придбану позивачем у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, не відповідають рівню звичайних цін на лісопродукцію . При цьому, посилається на договори купівлі-продажу, договори про надання послуг автотранспортом, товарно-транспортні накладні, аукціонні свідоцтва, які підтверджують факт придбання лісопродукції , а також на довідку Закарпатської торгово-промислової палати № 15.03-11/225 від 19.04.2013 року, листи від 08.07.2011 року, від 02.09.2011 року та претензію № 5/02-030210. Безпідставність донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 150151,92 грн. за основним платежем та 37537,99 грн. за штрафними санкціями позивач пояснює тим, що тирса, тріски та дрова хвойні не утилізовувалися та не видалялися позивачем як відходи, а були відчужені ним іншим суб'єктам господарювання, у зв'язку з чим позивачем не було перевищено затвердженого ліміту на розміщення відходів на 2010 рік. Окрім того, вказує також на те, що оскільки дрова хвойні, тирса хвойна та відходи хвойні торцювальні були реалізовані ним як вторинна сировина іншим суб'єктам господарювання, то відповідач безпідставно включив вказану вторинну сировину до категорії відходів, які є базою оподаткування для екологічного податку. При цьому, позивач посилається на Лист Державного управління охорони навколишнього природного середовища № 710/07 від 19.04.2013 року, а також на абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відходи», п. 240.5 ст. 240, п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України. Тому, вважає неправомірним нарахування йому зобов'язання по екологічному податку у розмірі 9356,89 грн. за основним платежем та 1037,58 грн. за штрафними санкціями.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві, підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов. Крім того, пояснив, що з 01.01.2013 року набрала чинності ст. 39 Податкового кодексу України. Тому з огляду на приписи п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України, п. 5.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012 р., правову позицію Вищого адміністративного суду України, вказану в інформаційному листі №1500/12/13-12 від 14.06.2012 р., а також враховуючи оскарження позивачем у судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 року №000083/22-0/32495111, №000087/15-0/32495111, які виносилися у зв'язку із застосуванням відповідачем звичайних цін, представник позивача звернув увагу суду на те, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є відкликаними в силу імперативних приписів п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову №2412/10/10-013 від 23.05.2013 року, пояснив, що під час проведення перевірки ним було визначено рівень звичайних цін на придбану позивачем лісопродукцію на рівні продажних цін на лісопродукцію, які діяли на Турківській ДЛГ ЛГП «Галсільліс», та встановлено невідповідність цін, за якими позивач придбавав лісопродукцію (пиловник шпильковий 1, 2 та 3 сортів, ліс будівельний, техсировина) у фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 протягом періоду, що охоплений перевіркою, рівню звичайних цін. У зв'язку з цим, вважає свій висновок про зменшення позивачу валових витрат на суму 381464,00 грн. (за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р.), на суму 370110,00 грн. (за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.) та податкового кредиту по ПДВ на суму 14032,00 грн. (за період з 01.10.2009 року по 31.12.2012 року) обґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 177217,00 грн. за основним платежем та 12482,00 грн. за штрафними санкціями, а також суму зобов'язання по ПДВ у розмірі 14032,00 грн. за основним платежем та 3113,00 грн. за штрафними санкціями, правомірними. Крім того, зазначає, що оскільки позивачем перевищено затверджені ліміти на утворення та розміщення відходів на 2010 - 2012 рр., то цілком податковим органом правомірно було нараховано суму зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 150151,92 грн. за основним платежем та 37537,99 грн. за штрафними санкціями, а також суму зобов'язання по екологічному податку у розмірі 9356,89 грн. за основним платежем та 1037,58 грн. за штрафними санкціями. При цьому, посилається на «Класифікатор відходів ДК 005-96», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №18 від 22.01.2008 р., п. 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №402 від 01.03.1999 р., ст. 240, пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України. За наведених обставин представник відповідача просив відмовити в задоволені позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією Закарпатської області Державної податкової служби проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2009 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої було складено Акт №556/22-0/32495111 від 05.04.2013 року.

У відповідності до висновків зазначеного акту перевірки, такою встановлено наступні порушення:

1)пп. 1.20.1 п. 1.20, пп. 1.20.2 п. 1.20, п. 1.32 ст. 1, пп. 7.4.2 п. 7.4, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.8 п. 138.1 ст. 138, пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153, п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на прибуток із застосуванням «звичайних цін» у загальній сумі 177217,00 грн., в т.ч. 1 кв. 2010 р. - 8231,00 грн., 2 кв. 2010 р. - 2606,00 грн., 3 кв. 2010 р. - 1328,00 грн., 4 кв. 2010 р. - 3397,00 грн., 1 кв. 2011 р. - 79804,00 грн., 2 кв. 2011 р. - 28694,00 грн., 4 кв. 2011 р. - 18796,00 грн., 1 кв. 2012 р. - 14348,00 грн., 2 кв. 2012 р. - 12209,00 грн., 3 кв. 2012 р. - 3812,00 грн., 4 кв. 2012 р. - 3992,00 грн.;

2)пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями перевіркою зменшено бюджетне відшкодування із застосуванням «звичайних цін» в розмірі ПДВ 14032,00 грн., по періодах:

- за травень 2010 року в сумі 5860,00 грн.;

- за грудень 2010 року в сумі 6589,00 грн.;

- за лютий 2011 року в сумі 895,00 грн.;

- за березень 2011 року в сумі 688,00 грн.

3)п. 8 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» від 01.03.1999 року №303 (із внесеними змінами), пп. 5.4 п. 5 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України №162/379 від 19.07.1999 року, в результаті чого донараховано збір за забруднення навколишнього середовища у загальній сумі 150151,92 грн., в тому числі за:

- І квартал 2010 року - 21611,95 грн.;

- ІІ квартал 2010 року - 63828,17 грн.;

- ІІІ квартал 2010 року - 33338,46 грн.;

- ІV квартал 2010 року - 31373,34 грн.

4)п. 242.1 ст. 242 VІІІ «Екологічний податок» Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано екологічний податок за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. в сумі 9356,89 грн., в тому числі за:

- І квартал 2011 року - 2780,64 грн.;

- ІІ квартал 2011 року - 2429,96 грн.;

- ІІІ квартал 2011 року - 1029,11 грн.;

- ІV квартал 2011 року - 1366,69 грн.;

- І квартал 2012 року - 157,36 грн.;

- ІІ квартал 2012 року - 635,71 грн.;

- ІV квартал 2012 року - 957,42 грн.

Зменшено в сумі 631,59 грн., в т.ч. :

- ІІІ квартал 2012 року - 639,59 грн.

Проте позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки щодо встановлених порушень, подав заперечення від 17.04.2013 року до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, за результатами розгляду яких акт перевірки №556/22-0/32495111 від 05.04.2013 року залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі Акту перевірки №556/22-0/32495111 від 05.04.2013 року податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №000083/22-0/32495111 від 29.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 177217,00 грн. за основним платежем та 12482,00 грн. за штрафними санкціями; №000084/22-0/32495111 від 29.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 150151,92 грн. за основним платежем та 37537,99 грн. за штрафними санкціями; №000085/22-0/32495111 від 29.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по екологічному податку у розмірі 9356,89 грн. за основним платежем та 1037,58 грн. за штрафними санкціями; №000087/22-0/32495111 від 29.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 14032,00 грн. за основним платежем та 3113,00 грн. за штрафними санкціями (у зв'язку із зменшенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 14032,00 грн. та відшкодуванням вказаної суми у повному обсязі на момент проведення перевірки).

Оцінюючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що з 01.01.2013 року набрала чинності ст. 39 Податкового кодексу України, якою регулюються методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.

Так, п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України встановлено, що визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки. За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Відповідно до п. 5.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012 року, встановлено, що з 01 січня 2013 року, у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням звичайних цін, або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення відкликається з урахуванням вимог пункту 39.15 статті 39 розділу І Кодексу.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі №1500/12/13-12 від 14.06.2012 року зазначає, що в разі оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, що при цьому виноситься, є відкликаним. Тому вирішення питання про визначення суми податкового зобов'язання в цьому разі відбуватиметься лише за результатами розгляду в суді позову податкового органу, пред'явленого на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Суд констатує, що податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 року №000083/22-0/32495111, №000087/15-0/32495111, які виносилися у зв'язку із застосуванням відповідачем звичайних цін, були оскаржені позивачем у судовому порядку після набрання чинності ст. 39 Податкового кодексу України, а тому відповідні положення цієї статті щодо порядку та наслідків їх оскарження повинні застосовуватися до спірних правовідносин.

Таким чином, вищевказані податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 року №000083/22-0/32495111, №000087/15-0/32495111 є відкликаними. Відкликані податкові повідомлення рішення не породжують жодних негативних наслідків для платника податку, не можуть порушувати його права та охоронювані законом інтереси, відповідно, відсутня потреба у відповідному судовому захисті прав платника. Відкликані податкові повідомлення-рішення не можуть визнаватися протиправними чи скасовуватися в судовому порядку. Питання про нарахування спірних податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін у даному випадку повинно вирішуватись в окремому судовому процесі за відповідним позовом органу податкової служби.

За таких обставин, виходячи з правових приписів п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №000083/22-0/32495111 від 29.04.2013 року та №000087/22-0/32495111 від 29.04.2013 року слід відмовити.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню, яким визначено податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічного податку, суд виходить з наступного.

Приймаючи рішення про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл» збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічного податку за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. та з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. відповідно, посадові особи відповідача виходили з того, що позивач не декларував об'єми розміщення відходів деревини, які утворилися та розміщені під час технологічного циклу виготовлення з половника та техсировини , заготовок для виготовлення піддонів за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. та з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. Так, у відповідності до даних проведеної перевірки підприємством утворено та розміщено відходів з тирси за 4 кв. 2009 р. в обсязі 245,1 т, за 2010 р. - 566,65 т (згідно з затвердженими лімітами нормативно допустимий обсяг утворення відходів тирси деревної складає 10 т), за 2011 рік - 505,21 т, за 2012 рік - 610,99 т (згідно з затвердженими лімітами нормативно допустимий обсяг утворення відходів тирси деревної на 2011 - 2012 рр. складає 1500 т). Крім того, на підприємстві відсутні ліміти на утворення та розміщення деревних відходів та тріски на 2009 - 2010 рр., а за даними перевірки таких утворено та розміщено в обсязі 205,65 т (4 кв. 2009 р.) та 2522,93 т (2010 р.). Обсяги утворених та розміщених відходів з деревини та тріски за 2011 - 2012 рр. позивачем не декларувались.

У відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 року №187/98-ВР, відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно з п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №402 від 01.03.1999 року, встановлено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

У відповідності до п. 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору визначено, що у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що у позивача затверджений ліміт на утворення та розміщення відходів тирси деревної на 2010 рік у розмірі 10 т.

Твердження відповідача про те, що Позивач здійснював понадлімітні обсяги розміщення відходів у 2010 році, що, у свою чергу, завдало шкоди навколишньому природному середовищу, спростовуються тим, що тирса, тріски та дрова хвойні не утилізовувалися та не видалялися позивачем, що є обов'язковою умовою для ідентифікації будь-яких матеріалів, які втратили свої споживчі властивості, як відходів, а були відчужені позивачем іншим суб'єктам господарювання.

Позивач протягом 2010 року продав тирсу, тріски та дрова як товар ДП «ДЖ. Д.Ф. Сервіс ЛТД», Компанії «Алмаз Плюс», Яворник СДКАІ-ВАТ АФ, ТОВ «Фімадофф», у таких обсягах: 3361,666 м3 (4370,17 т) дров хвойних, 4779,500 м3 (1051,49 т) тирси хвойної, 2661,375 м3 (399,27 т) тріски хвойної. Факт продажу позивачем тирсу, тріски та дрова підтверджується відповідними договорами (а. с. 240 - 249, Т. 1; а. с. 1 - 7, Т. 2), видатковими накладними (а. с. 8 - 21, Т. 2) та платіжними дорученнями, які були надані в процесі перевірки посадовим особам податкового органу. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Повторне використання обрізків деревини та тирси свідчить про те, що здійснюється подальше використання цього продукту за місцем утворення, і що позивач не має наміру або необхідності позбуватися цього продукту шляхом утилізації чи видалення (аналогічну позицію вказано у Листі Державного управління охорони навколишнього природного середовища № 710/07 від 19.04.2013 року (а. с. 172, Т. 2).

Виходячи з наведеного, суд констатує, що тирса, тріски та дрова хвойні, які були відчужені позивачем у 2010 році на користь ДП «ДЖ. Д.Ф. Сервіс ЛТД», Компанії «Алмаз Плюс», Яворник СДКАІ-ВАТ АФ, ТОВ «Фімадофф» не підпадають під категорію відходів у розумінні абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відходи».

З урахуванням вищенаведеного, відповідач в ході судового розгляду справи не довів факту понадлімітного розміщення відходів позивачем, помилково зарахував до складу відходів при визначенні їх обсягів вторинну сировину, яка не утилізовувалась чи видалялась позивачем, а була ним реалізована іншим суб'єктам господарювання.

Таким чином, суд вважає, що підстав для донарахування Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією Товариству з обмеженою відповідальністю «Українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл» збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 150151,92 грн. та про нарахування суми штрафу у розмірі 37537,99 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, пунктів 6, 7 підрозділу ХХ розділу 10 Податкового кодексу України, не було.

Що стосується донарахування екологічного податку, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 240.5 ст. 240 Податкового кодексу України, не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

У відповідності до п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом та базою оподаткування є, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання;

Судом встановлено, що позивач продав ТОВ «Фімадофф» та ТОВ «Компанія Олмі» протягом 2011 року: 2824,434 м3 (3671,65 т) дров хвойних, 5320,000 м3 (1170,40 т) тирси хвойної, а протягом 2012 року: 2321,979 м3 (3018,57 т) дров хвойних, 4284,900 м3 (942,68 т) тирси хвойної, 150 м3 (195 т) відходів хвойних торцювальних. Факт продажу позивачем тирси, тріски та відходів хвойних торцювальних ТОВ «Фімадофф» та ТОВ «Компанія Олмі» підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними та платіжними дорученнями.

Та обставина, що Позивач здійснив повторне використання обрізків деревини та тирси шляхом їх продажу ТОВ «Фімадофф» та ТОВ «Компанія Олмі» свідчить про здійснення подальшого використання цього продукту за місцем утворення, та про те, що у Позивача не має наміру або необхідності позбуватися цього продукту шляхом утилізації чи видалення.

Виходячи з визначення поняття відходів, наведеного в абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відходи», відповідачем в ході перевірки помилково враховано при визначенні об'єкту оподаткування вторинну сировину, яка мала подальше використання в господарській діяльності і від якої позивач не позбувався шляхом утилізації чи видалення, а реалізував іншим суб'єктам господарювання

Суд констатує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл» розміщує на власній території вторинну сировину, що не є базою оподаткування для екологічного податку в силу імперативних приписів п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №000085/22-0/32495111 від 29.04.2013 року. Тому, суд приходить до висновку, що донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл» екологічного податку за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. в сумі 9356,89 грн. та про нарахування штрафу у розмірі 1037, 58 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, пунктів 6, 7 підрозділу ХХ розділу 10 Податкового кодексу України, є безпідставним.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення №000084/22-0/32495111 від 29.04.2013 року та №000085/22-0/32495111 від 29.04.2013 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки позов задоволено частково, а саме в частині визнання податкових повідомлень-рішень №000084/22-0/32495111 від 29.04.2013 року та №000085/22-0/32495111 від 29.04.2013 року, а в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №000083/22-0/32495111 від 29.04.2013 року та №000087/22-0/32495111 від 29.04.2013 року, - відмовлено, то на користь позивача слід присудити до стягнення із Державного бюджету України понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1122,22 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби - задоволити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби №000084/22-0/32495111 від 29.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 150151,92 грн. за основним платежем та 37537, 99 грн. за штрафними санкціями.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000085/22-0/32495111 Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання по екологічному податку у розмірі 9356,89 грн. за основним платежем та 1037,58 грн. за штрафними санкціями.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1122 грн. 22 коп.

6.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Р.О. Ващилін