Постанова № 32757641, 31.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Логойда Т.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року справа №805/7663/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Чумака С.Ю.

Ястребової Л.В.

при секретарі судового засідання:

Левченко Г.О.

за участю представників:

від позивача: Пшенична І.С.- за дов. від 5 червня 2013 року

від відповідача:

Чернявська О.Д. - за дов. 1 серпня 2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 25 червня 2013 року (повний текст складений та підписаний 27 червня 2013 року)

по адміністративній справі № 805/7663/13-а (суддя Логойда Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш»

до Східної митниці

про

визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 805/7663/13-а відмовлено у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» (надалі товариство, позивач у справі) до Східної митниці (надалі митний орган, відповідач у справі) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, з мотивів правомірності їх прийняття (том 2 арк. справи 35-44).

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом позивачу правомірно визначено суму грошових зобов'язань з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, і з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, у зв'язку з чим щодо платника податку за підписом заступника керівника митного органу прийняті повідомлення-рішення форми «Р», що відповідало вимогам законодавства.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким прийняти нову постанову про задоволення в повному обсязі позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2013 року № 90 та №91 ( том 2 арк. справи 187-192). При цьому, апелянт наводить доводи стосовно безпідставного визначення ввізного мита та податку на прибуток за двома із трьох спірних операцій. Апеляційний перегляд здійснюється в межах апеляційної скарги відповідно до статті 195 КАС України.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу та його представник під час апеляційного розгляду справи проти доводів позивача заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» зареєстроване Першотравневою районною державною адміністрацією Донецької області 27 червня 2001 року, є юридичною особою включене до ЕДРПОУ за номером 31424275 (том 1 арк. справи 19).

Впродовж січня - березня 2013 року Східною митницею проведено планову документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи за період з 1 лютого 2010 року по 31 січня 2013 року, за результатами якої складено акт від 26 березня 2013 року № 35/3/700000005/0031424275 (надалі акт перевірки, том 1 арк. справи 2-28).

На підставі висновків акту перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України керівником митного органу 24 квітня 2013 року прийняте податкове повідомлення - рішення № 90, яким визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у сумі 39599 грн. 74 коп., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 9899 грн. 93 коп. (том 1 арк. справи 36).

Правовою підставою визначення мита стали встановлені відповідачем порушення вимог пункту 7.4 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою Урядів держав - учасниць СНД від 20 листопада 2009 року, внаслідок чого підприємству під час митного оформлення було безпідставно надано преференції зі сплати ввізного мита; статті 257 Митного кодексу України та статті 81 цього кодексу, внаслідок чого було допущено методологічну помилку та заявлено неточні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД: статті 267 Митного кодексу України (Закон України від 11 липня 2002 року № 92-4 із змінами і доповненнями) та статті 58 Митного кодексу України (Закон України від 13 березня 2012 року №4495-6) в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені положення пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України керівником митного органу 24 квітня 2013 року прийняте податкове повідомлення - рішення № 91, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у сумі 11801 грн. 88 коп., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2950 грн. 47 коп.(том 1 арк. справи 37).

Правові підстави визначення податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій тотожними з визначенням ввізного мита.

На визначення двох видів грошового зобов'язання з податку на додану вартість та мита вплинули три різновиди господарських операцій.

За наслідками невизнання відповідачем сертифікатів про походження товару форми СТ-1 № RUUA2085000501 та № RUUA2085000675 позивачу нарахованого ввізного мита 38309 грн. 68 коп. та податку на додану вартість у сумі 7661 грн. 93 коп.

Оцінюючи спірну операцію суд першої інстанції виходив з положень частини першої статті 36 Митного кодексу України, частин 1,2,3 статті 43 цього кодексу, Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою Урядів держав-учасниць СНД від 20 листопада 2009 року (ратифіковані Законом України 6 липня 2011 року № 3592-6), відповідно до пункту 5.1 розділу 5 яких товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Апелянт (позивач у справі) зазначає, що до товару, митне оформлення якого здійснено за наведеними митними деклараціями застосовано торговельний режим (тобто, режим вільної торгівлі) на підставі Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24 червня 19993 року, про що зазначено актом перевірки, з огляду на аналіз відомостей декларацій (том 1 арк. справи 22).

Апелянт посилається на відсутність детальних правил походження відповідно до абзацу 5 пункту 2 статті 1 Угоди 1993 року. Доводить, що Правила від 20 листопада 2009 року діють стосовно товарів, що походять з держав - учасниць Угоди про Правила визначення країни походження товарів у СНД і знаходяться в торговельному обігу між цими державами, до яких застосовуються режим, передбачений Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року.

Згідно з пунктом 6.1 розділу шостого вказаних Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід'ємною частиною цих Правил). З огляду на те, що сертифікат складений відповідно до Правил 2009 року, колегія суддів вважає необхідним до застосування у межах спірних відносин як положень Угоди 1993 року так і Правил 2009 року.

Виходячи з наведених положень законодавства належним чином оформлений сертифікат про походження товару форми СТ-1 одночасно є документом, що підтверджує країну походження товару, та документом, що надає товарам, що в ньому зазначені, режиму вільної торгівлі.

Вимоги та порядок заповнення сертифіката про походження товару форми СТ-1 врегульовані розділом сьомим Правил, пунктом 7.4 якого визначено, що заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати таким вимогам, зокрема: графа 2 - "Вантажоодержувач (імпортер) (найменування та адреса)". Під час заповнення графи допускається зазначати найменування вантажоодержувача (імпортера) згідно зі свідоцтвом про його державну реєстрацію або документом, що підтверджує фактичне місце знаходження вантажоодержувача (імпортера).

При цьому зазначаються такі самі найменування та адреси вантажовідправника (експортера) та вантажоодержувача (імпортера) відповідно, які містяться в інших товаросупровідних документах, пов'язаних з відвантаженням товару (зовнішньоторговельний договір (угода), рахунок-фактура, митна декларація тощо).

У межах спірних відносин вантажоодержувач та імпортер є однією юридичною особою юридичними особами, відмітка про те, що вантажоодержувач (найменування та адреса) діє "за дорученням" імпортера (найменування та адреса) в межах однієї юридичної особи (товариства та його структурного підрозділу), що встановлено актом перевірки не доводить наявність двох різних юридичних осіб..

З огляду на зазначене, митним органом безпідставно встановлено невідповідність відомостей, що зазначені в сертифікатах про походження товару форми СТ-1 № RUUA2085000501 та № RUUA2085000675, відомостям задекларованим вантажно-митним деклараціям №700120801/2012/004648 та №700120801/2012/005908.

Так, відповідно до зовнішньоекономічного договору товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» (87400, Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Мурзи, 16, кв. 6) є вантажоодержувачем та імпортером, що також зазначено в графах 8 та 9 вантажно - митних декларацій №700120801/2012/004648 та №700120801/2012/005908. Тоді як в графі 2 сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 № RUUA2085000501 та № RUUA2085000675 зазначено наступне: «ООО «Укрспецмаш», Запорожская область, м.Бердянск, ул. Гагарина, 7 в, Украйна по поручению ООО «Укрспецмаш», 87400, Донецкая область, Першотравневый район, пгт. Мангуш, ул. Мурзы, 16, кв.6, Украина». Таким чином, відмітка у графі 2 сертифікатів слів «за дорученням», виходячи з пункту 7.4 розділу 7 Правил не означає, що вантажоодержувач та імпортер є різними юридичними особами.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що у митного органу відсутні підстави для невизнання сертифікату форми СТ -1 з метою надання товарам режиму вільної торгівлі, з підстав встановлених абзацом 4 пункту 9.1 Розділу 9 Правил. Митний орган прийшов необґрунтованого висновку про порушенням позивачем п.7.4 Правил, що відповідно до п. 9.1 Правил, є підставою для невизнання Сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 № RUUA2085000675 та № RUUA2085000501, що, в свою чергу, позбавляє товари, митне оформлення яких здійснено за вантажно митними деклараціями №700120801/2012/004648 та №700120801/2012/005908, режиму вільної торгівлі та призводить до заниження податкового зобов'язання підприємства зі сплати митних платежів.

Вважаючи зазначене, визначення грошового зобов'язання у вигляді ввізного мита у сумі 38309 грн. 68 коп. та 7661 грн. 93 коп. податку на додану вартість на суму заниженого ввізного мита , за цією спірною операцією є безпідставним.

Щодо порушення стосовно визначення коду товару митним органом визначено ввізного мита 804 грн. 57 коп., податку на додану вартість 160 грн. 91 коп. за порушення визначеного коду УКТЗЕД 3208909190 замість 3208109090, що призвело до невірного застосування до товарів, митне оформлення яких здійснено за вантажно митними деклараціями від 10 лютого 2012 року №700120805/2012/000380, від 19 грудня 2010 року №700120801/2010/000023, від 30 грудня 2010 року № 700120801/2010/000597, ставки ввізного 5% замість 6,5%.

Обов'язок декларування передбачений статтею 88 та 266 Митних кодексів України відповідно 2002 року та 2012 року. Декларант позивача самостійно визначив код УКТЗЕД товару по вантажно митним деклараціям №700120805/2012/000380, №700120801/2010/000023, № 700120801/2010/000597 - код 3208909190, за яким митним органом проведене розмитнення.

Належних доказів необхідності застосування коду товару 3208109090 а саме рішення митного органу прийнятого відповідно до абзацу першого статті 313 МК України, пункту 206.1 статті 206 (по митній декларації №700120805/2012/000380), Порядку № 667 від 7 серпня 2007 року митним органом не надано.

З огляду на зазначене митним органом безпідставно визначено грошового зобов'язання з мита у сумі 804 грн. 57 коп., та податку на додану вартість у сумі 160 грн. 91 коп.

Безпідставність визначення ввізного миту та податку на додану вартість призводить до безпідставності застосування штрафних (фінансових) санкцій на ці суми.

Висновки митного органу прийняті судом першої інстанції, щодо порушення позивачем статті 267 МК України 2002 року в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, митне оформлення яких здійснено за ВМД №700120801/2010/000597, та статтею 58 МК України 2012 року в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, митне оформлення яких здійснено за вантажно митними деклараціями наведеними у додатку 3 до акту перевірки, внаслідок чого визначено ввізного мита у сумі 485 грн. 49 коп., та податку на додану вартість у сумі 3979 грн. 04 коп., колегія суддів погоджує.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення прийняте з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись статтями 55, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 805/7663/13-а - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 805/7663/13-а- скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» до Східної митниці про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 24 квітня 2013 року № 90 та № 91 задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення - рішення від 24 квітня 2013 року № 90 в частині визначення суми податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 39114 грн. 25 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9778 грн. 56 коп.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення - рішення від 24 квітня 2013 року № 91 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7822 грн. 84 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1955 грн. 71 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 липня 2013 року. У повному обсязі постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті 31 липня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: С.Ю. Чумак

Л.В. Ястребова