Постанова № 32757320, 31.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 911/739/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" на рішення господарського суду Київської області від 18 квітня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року у справі № 911/739/13-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" про стягнення суми, -

Встановив:

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 61946,78 грн., з яких 18584,50 грн. - пеня, 43362,28 грн. - 35 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що списання заборгованості, стягнутої з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду Київської області від 21 червня 2012 року № 9/028-12, відбулося лише 29 січня 2013 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 18 квітня 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5076,72 грн. пені, 40111,61 грн. 35 % річних, 1720,50 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати в повному обсязі, а рішення місцевого суду - змінити, задовольнивши позов частково й стягнувши з відповідача на користь позивача 5076,72 грн. пені, відмовивши в решті позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями,1 квітня 2011 року сторонами укладено договір купівлі-продажу мастильних матеріалів № С 08077 з використанням смарт-карт на автозаправних станціях.

Відповідно до п. 9.2 договору у випадку не проведення розрахунків покупцем, згідно умов р. 4 договору, покупець зобов'язується на користь продавця сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця повинен сплачувати проценти, у розмірі 35 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочки, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Київської області від 21 червня 2012 року № 9/028-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2012 року, в зв'язку з неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу мастильних матеріалів № С 08077 з використанням смарт-карт на автозаправних станціях від 1 квітня 2011 року, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", заявлені до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" про стягнення 324705,47 грн. заборгованості задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 210008,24 грн. боргу, 12490,74 грн. пені та 29041,68 грн. 35 % річних за період з 8 січня 2012 року по 18 червня 2012 року, а також 6207,10 грн. судового збору.

10 вересня 2012 року відповідачем сплачено 10008,25 грн. заборгованості, що підтверджується матеріалами справи, і несплаченою залишилася сума боргу в розмірі 247739,51 грн.

28 листопада 2012 року господарським судом Київської області видано наказ про примусове виконання судового рішення у справі.

5 грудня 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Сабодаш Л.І. за заявою стягувача відкрито відповідне виконавче провадження, в рамках якого 10 січня 2013 року з відповідача на користь позивача стягнуто 248047,76 грн. та знято арешт з рахунків відповідача.

Зазначена грошова сума надійшла на поточний рахунок позивача 29 січня 2013 року.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання рішення господарського суду Київської області від 21 червня 2012 року у справі № 9/028-12 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 18584,50 грн. пені та 43362,28 грн. 35 % річних за період з 19 червня 2012 року по 29 січня 2012 року.

Розглядаючи по суті заявлені позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, встановивши дані обставини, керуючись нормами ст.ст. 193, 229, 230- 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 536, 599, 612, 614, 625, 692 Цивільного кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Проте, оскільки позивачем було неправильно нараховано пеню - за період, який становить більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд встановив, що стягненню з відповідача (за період з 20 червня 2012 року по 8 серпня 2012 року - на суму боргу 149144,39 грн. та за період з 20 червня 2012 року по 8 вересня 2012 року - на суму боргу 60863,85 грн.) підлягає пеня в розмірі 5076,72 грн.

Разом з тим, суд встановив, що оскільки списання заборгованості в розмірі 248047,76 грн. з банківського рахунку відповідача відбулося 10 січня 2013 року, нарахування позивачем 35 % річних по 29 січня 2013 року (день, коли дана грошова сума надійшла на поточний рахунок позивача) є неправомірним, що свідчить про необхідність задоволення вимоги стосовно стягнення з відповідача 35 % річних в розмірі 43362,28 грн. частково - в сумі 40111,61 грн.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позову є законним, обґрунтованим, прийнятим у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттранссервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 18 квітня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року у справі № 911/739/13-г - без змін.

Поновити виконання судового рішення у справі.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.