Постанова № 32757319, 01.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 906/178/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Капацин Н.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 27.05.13у справі№906/178/13-ггосподарського судуЖитомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Коростишівгаз"простягнення сумиза участю представників від:позивачаПац В.О. (дов. від 16.03.12)відповідачаБабич А.Л. (дов. від 29.07.13), Окушко О.В. (дов. від 19.12.12)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (з врахуванням уточнення позовних вимог) 1 048 618,64 грн. основної заборгованості, 7 063,77 грн. інфляційних, 30 626,64 грн. - 3% річних та 91 986,42 грн. пені.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.13 (суддя

Кудряшова Ю.В.) позов задоволено частково. Зменшено розмір пені до 26 821,89 грн. Стягнуто 716 644,77 грн., з яких: 652 132,57 грн. - основного боргу, 26 821,89 грн. - пені, 7 063,67 грн. - інфляційних та 30 626,64 грн. - 3% річних. У частині стягнення 396 386,07 грн. основного боргу провадження припинено. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 2580, грн. пені. Своє рішення в частині зменшення пені на 29% місцевий суд мотивував правом наданим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України. В задоволенні позову щодо стягнення 2 580,12 грн. пені суд відмовив, оскільки термін нарахування сплинув.

За результатом апеляційного перегляду постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Мельник О.В., судді: Савченко Г.І., Грязнов В.В. )рішення частково змінено. Пеню, що підлягає стягненню визначено у розмірі 44 703,15 грн. (48%). В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати: постанову апеляційної інстанції в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обгрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК, ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.42-43, 83-84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 сторони уклали договір (та додатки до нього) №14/2222/11 купівлі-продажу імпортованого природного газу для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію. Пунктом 1.2 визначено, що зазначений газ використовується споживачами покупця виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, (далі - споживачам покупця) та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати. Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі не невиконання покупцем умов п.6.1 договору, він зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно до п.11.1 договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01.10.11 до 31.12.12, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Протягом жовтня-грудня 2011 року, січня-лютого 2012 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2 338 652,53 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.11 на суму 177 804,95 грн., від 30.11.11 на суму 405 688,57 грн., від 31.12.11 на суму 406 160,41 грн., від 31.01.12 на суму 586 524,33 грн., від 29.02.12 на суму 762 474,27 грн. (а.с.18-22). Однак, відповідач розрахунок за поставлений природний газ останній належним чином не виконав, в результаті чого його борг склав 1 048 618,64 грн. (а.с.26-27).

Під час розгляду справи в місцевим судом боржник сплатив основний борг у сумі 396 486,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.03.13 №12 (а.с.139).

Змінюючи частково рішення місцевого суду, апеляційний суд вказав, що рішення від 18.04.13 підлягає зміні, а провадження в частині стягнення 396 486,07 грн. основного боргу на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України припиненню. Крім того, апеляційним судом встановлено, що у решті відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, внаслідок чого допустив прострочення його виконання.

Як вбачається із протоколу судового засідання від 18.04.13 відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимоги про стягнення боргу за актом від 31.12.11. Враховуючи приписи ч.4 ст.267 ЦК України й те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду із позовом 29.01.13, а пеня за актом від 31.12.11 нарахована за період з 15.01.12 по 14.03.12 за кожен день прострочення виконання зобов'язання, місцевий суд, з чим погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відмову в позові у частині стягнення 2 580,12 грн. пені за період з 15.01.12 по 28.01.13.

Зменшуючи пеню на 48%, та змінюючи тим самим частково рішення місцевого суду, апеляційна інстанція виходила з того, що ПАТ "Коростишівгаз" є некомерційною збитковою організацією, затримка платежів за природний газ частково відбулася не з вини відповідача, Майновий стан відповідача та його соціальна значущість має значення при вирішенні питання про зменшення розміру пені, втім, розмір до якого місцевий суд зменшив пеню з 89 406,30 грн. до 26 821,89 грн. (на 71%) не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що в свою чергу, суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі. При цьому, колегія суддів враховує те, що відповідач не є безпосереднім постачальником газу для населення. А тому, оскаржене рішення в частині зменшення пені змінено, та стягнуто пені у розмірі 44 703,15 грн. (тобто зменшення розміру на 48%) є співрозмірним в контексті інтересів позивача та відповідача.

Скаржник не оскаржує судові акти у частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені на 48%. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Судом апеляційної інстанції вірно застосовані положення вищевказаних правових норм, правомірно враховано інтереси позивача та відповідача, що одночасно є підставою для зменшення суми пені, але лише на 48%.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність використання такого права суду, через що колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним. Касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова апеляційної інстанції має бути залишеною без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.13 у справі №906/178/13-г залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Н.В. Капацин