Постанова № 32755281, 30.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Справа № 901/711/13-г Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт"на постановувід 18.06.2013Севастопольського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 901/711/13-гза позовом Фонду майна Автономної Республіки КримдоДержавного підприємства "Керченський морський торговельний порт"простягнення 314436,01 грн., за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача -Красильникова В.З.ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 у справі №901/711/13-г (суддя Пєтухова Н.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Балюкової К.Г., суддів Плута В.М., Гоголя Ю.М.), задоволені позовні вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим (далі - позивач) до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (далі - відповідач) про стягнення неустойки за користування орендованим майном у сумі 314436,01 грн. за час прострочення його повернення.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме ст. 509, ч.3 ст. 551, ст. 785 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 45, 33 ГПК України.

Зокрема, скаржник зазначає, що частка майна, яке знаходилося в оренді відповідача, фактично передана позивачем в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕС-Термінал" за договором оренди від 20.04.2010, без виключення його з переліку майна, яке знаходилося в оренді у відповідача, у зв'язку з чим відповідачем сплачувався надмірний розмір орендної плати, а, отже, розмір неустойки в розмірі подвійної орендної плати є також надмірним, і визначеним без урахування зазначених обставин. Також, на думку скаржника, неповернення орендованого майна після закінчення строку дії договору відбулося з причин, які від нього не залежали. Крім того, скаржник зазначає, що господарськими судами безпідставно не було зменшено розмір неустойки, яку вимагає стягнути позивач, оскільки визначена орендодавцем сума, значно перевищує розмір завданих відповідачем збитків.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Представник позивача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 19.07.2013, надіславши телеграму про розгляд справи без його участі.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від.29.2013 № 03-05/1005, у зв'язку з перебуванням судді Мачульського Г.М у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів в складі: Грейц К.В. - головуючий (доповідач), Бакуліна С.В., Полянський А.Г.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника скаржника, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 02.01.2002 між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та Державним підприємством "Керченський морський торговельний порт" (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, що належить Автономній Республіці Крим, за умовами якого орендодавець, на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим № 957 від 13.12.2001 "Про розпорядження майном цілісного майнового комплексу колишнього Керченського судноремонтного заводу ПО "Югрибсудоремонт", передає цілісний майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу ПО "Югрибсудоремонт", визначеного як майно, що належить Автономній Республіці Крим, яке розташоване за адресою: м. Керч, вул. Айвазовського, 29, на земельній ділянці 16,81 га, а орендар приймає його у строкове платне користування по акту приймання - передачі для використання у відповідності з його призначенням (пункт 1.1. договору); склад майна, що передається в оренду, визначений згідно з матеріалами інвентаризації цілісного майнового комплексу колишнього Керченського судноремонтного заводу як майно, що належить Автономній Республіці Крим та знаходиться на балансі Керченського дочірнього підприємства СП "МИС" при припиненні дії договору оренди станом на 31.01.2001, затвердженої наказом Фонду майна АР Крим № 870 від 22.11.2001 (пункт 1.2 договору); орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, зазначеній у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання - передачі вказаного майна (пункт 2.1. договору); передача майна в оренду не тягне передачі орендареві права власності на це майно, власником орендованого майна залишається Автономна Республіка Крим, а орендар користується їм протягом строку оренди (пункт 2.2. договору); майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (пункт 2.5 договору); орендар зобов'язаний у випадку припинення або розірвання договору повернути орендодавцю (або юридичній особі за вказівкою орендодавця) орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, у випадку погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря компенсувати орендодавцю збитки (пункт 5.8 договору); договір укладений строком на 3 роки та діє з 01.01.2002 по 31.12.2004 (пункт 10.1 договору); умови договору зберігають силу протягом всього строку дії договору (пункт 10.2 договору); за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця по закінченню дії договору, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором (пункт 10.7 договору).

На виконання положень договору, об'єкт оренди переданий відповідачеві за актом приймання - передачі від 09.01.2002.

20.08.2002 між сторонами за договором укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою пункт 10.1 договору викладено у новій редакції: "Даний договір укладений на 10 років та діє з 01.01.2002 по 31.12.2011".

Наступними додатковими угодами до договору (№ 2 від 15.08.2003, № 3 від 10.11.2003, №4 від 15.12.2004, №5 від 15.12.2004, №6 від 15.06.2005, №7 від 14.7.2005, №8 від 22.11.2005, №9 від 09.12.2005, №10 від 09.10.2006, № 11 від 21.02.2007, № 12 від 29.05.2007, №13 від 30.11.2007, №14 від 30.01.2007, №15 від 06.05.2009, №16 від 26.11.2009, № 17 від 31.08.2010) сторонами вносились зміни щодо складу і вартості орендованого майна, суми орендної плати, порядку і строків її сплати, страхування орендованого майна, тощо.

Зокрема, додатковою угодою №16 від 26.11.2009 розділ 3 договору було доповнено пунктом 3.11 в наступній редакції: "У разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Акт приймання-передачі майна надається орендодавцю у місячний термін після його підписання, в противному випадку, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати до моменту надання орендодавцю акта приймання-передачі. Якщо орендар протягом місяця після припинення дії цього договору не повертає орендоване майно, орендодавець має право вимагати від орендаря уплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення за необґрунтоване використання майна".

У зв'язку з закінченням строку дії договору оренди 31.12.2011 та небажанням продовжувати зазначений договір на новий строк, про що орендодавець повідомив орендаря листом від 29.09.2011 №08-21/8203, у орендаря виник обов'язок щодо повернення орендованого майна орендодавцю за актом приймання-передачі. Втім, зазначені дії так і не були виконані орендарем, у зв'язку з чим Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовними вимогами до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" про зобов'язання повернути орендований цілісний майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу ВО "Південрибсудноремонт", розташований у м. Керч по вул. Айвазовського, 29, шляхом виселення.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2012 у справі №5002-33/745-2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012, вищевказані позовні вимоги орендодавця були задоволені, зобов'язано Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим орендоване майно, шляхом виселення.

Втім, незважаючи на зазначені судові рішення, обов'язок щодо повернення орендованого майна відповідачем так і не було виконано, у зв'язку з чим Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду АР Крим з даним позовом про стягнення неустойки за безпідставне користування орендованим майном за період з 01.01.2012 по 31.01.2013 у сумі 314435,89 грн., вимоги якого обґрунтовані, зокрема, нормами ст. ст. 525, 611, ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підставність і ґрунтовність позовних вимог, з чим слід погодитися, враховуючи таке.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Нормою ч. 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 631 ЦК України передбачено, зокрема, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що термін дії договору визначається за погодженням сторін.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок відповідача, як орендаря, повернути об'єкт оренди передбачений і пунктом 5.8 договору оренди.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналогічний припис містить п. 3.11 договору в редакції додаткової угоди №16 від 26.11.2009.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконав свого зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі після закінчення 31.12.2011 договору оренди, суди попередніх інстанцій цілком законно і обґрунтовано вирішили спір, задовольнивши позовні вимоги про стягнення неустойки за період прострочення з 01.01.2012 по 31.01.2013.

Посилання скаржника щодо неправомірності визначеної в договорі ціни за користування орендованим майном, відповідно до якої позивач обчислював неустойку, визначену нормою ст. 785 ЦК України, що є предметом позовних вимог у даній справі, відхиляються колегією суддів, оскільки, зміна ставки орендних платежів та встановлення їх у розмірі, які, на думку скаржника, були б обґрунтовані, могла бути здійснена до закінчення строку дії договору, шляхом підписання додаткових угод чи звернення до господарського суду з позовними вимогами про внесення в договір відповідних змін. Втім, така зміна умов договору щодо розміру орендної плати не відбулась, у зв'язку з чим обчислення неустойки, в даному випадку, повинно відбуватися на підставі останньої визначеної сторонами договору ціни, що і було зроблено позивачем.

Доводи скаржника щодо поважності причин неповернення майна у зв'язку з винесенням Вищим господарським судом ухвали від 15.11.2012 у справі №5002-33/745-2012 про зупинення виконання рішення суду у цій справі про повернення майна, ухвали господарського суду міста Києва від 28.11.2012 у справі №5011-51/13072-2012, якою, зокрема, Державному підприємству "Керченський морський торговельний порт" заборонено вчиняти дії з відчуження майна, а також постанови ВДВС Керченського МУЮ від 18.01.2013 №ВП36063741 про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання, також відхиляються колегією суддів, оскільки, наявність відповідних судових актів та вказаного акту ВДВС Керченського МУЮ свідчить виключно про тимчасове зупинення повернення орендованого майна шляхом примусового виконання рішення, втім, не позбавляє орендаря обов'язку відносно добровільного вчинення таких дій шляхом виконання зобов'язання з повернення майна, передбаченого умовами договору оренди.

При цьому, заборона Державному підприємству "Керченський морський торговельний порт" вчиняти дії щодо передачі будь-яким особам прав володіння, користування та/або розпорядження майном цілісного майнового комплексу (його частини), була встановлена на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 11.02.2013 та постанови ВДВС Керченського МУЮ від 11.03.2013 про відкриття виконавчого провадження, а, отже, жодним чином не вплинула на можливість повернення орендованого майна у період за який стягується неустойка - з 01.01.2012 по 31.01.2013.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій відносно безпідставності зменшення розміру неустойки з посиланням на відсутність у позивача збитків, оскільки неустойка, передбачена нормою ст. 785 ЦК України, є засобом забезпечення виконання зобов'язань, метою якого являється захист інтересів орендодавця в разі неповернення орендованого майна після закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання, розмір якої ставиться в залежність не від наявності або відсутності завданих орендодавцю збитків, а від строку такого безпідставного користування майном. При цьому, колегія суддів зазначає, що розмір неустойки фактично зменшено вдвічі внаслідок реалізації позивачем права на пред'явлення її до стягнення саме в такому розмірі з-за відрахування суми сплаченої відповідачем орендної плати за період фактичного користування орендованим майном.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 901/711/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

А.Г.Полянський