Ухвала суду № 32752436, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 року м. Київ К-38139/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелендорбуд»

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 17.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010

у справі №6/39

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелендорбуд»

до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 17.03.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №6/23/31966555 від 13.01.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що стало підставою для донарахування зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 54198,24 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що у періоді, що перевірявся, позивачем не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб з виплачених надбавок за роботу, яка проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер в сумі 17826,08 грн. та не утримано та не перераховано податок з доходів з коштів за навчання ОСОБА_2 в сумі 240 грн. як податковим агентом.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №61/170000011700/0 від 22.01.2009, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 54198,24 грн., у т.ч. основний платіж 18066,08 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 36132,16 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до положень пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Підпунктом 4.3.2 п. 4.3 цієї ж статті зазначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) як суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Згідно положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон №59, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998, службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 №490 зазначено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Позивачем не доведено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в польових умовах, є відрядженнями, з виплатою добових у вигляді польового забезпечення за фактично відпрацьовані дні у розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 №663 «Про норми відшкодувань витрат на відрядження в межах України».

Натомість судами попередніх інстанцій встановлено, що виплата працівникам надбавок (польового забезпечення) здійснювалась позивачем в розмірах, що визначався замовником, а також передбачена Положенням про оплату праці ТОВ «Зелендорбуд», у зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про правомірність рішення контролюючого органу є правильними.

Щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 240 грн. як податковому агенту за операціями з перерахування коштів за навчання ОСОБА_2, то касаційна скарга позивача не містить заперечень стосовно висновків судів попередніх інстанцій в цій частині, незважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення оскаржується в повному обсязі.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелендорбуд» відхилити, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 17.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук