Ухвала суду № 32752398, 15.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року м. Київ К-35283/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Сакської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010

у справі №2а-3673/10/0570

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Саки»

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ в Автономній Республіці Крим від 11.03.2008 №0000711502/0, в частині застосування фінансових санкцій в сумі 4327,50 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2007 року, за результатами якої складено акт №290/15-02/03347678 від 07.03.2008.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов'язань - по терміну сплати 07.08.2007 по уточнюючому розрахунку №17531 від 07.08.2007, оскільки, узгоджені податкові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 14949,00 грн., фактично сплачені платіжним дорученням №139492 від 13.02.2008 у сумі 13394,54 грн., тобто з затримкою 190 днів, та платіжним дорученням №322 від 29.02.2008 у сумі 124,46 грн., тобто з затримкою 206 днів.

На підставі акта перевірки, відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно платіжного доручення №1122 від 01.08.2007 позивачем було перераховано в рахунок сплати податку на додану вартість за лютий 2007 року 8655,00 грн., про що свідчить відповідне призначення платежу у дорученні. Тобто, частина суми визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість ,із граничним терміном сплати до 07.08.2007 у розмірі 8655,00 грн., була сплачена позивачем у строки, визначені законодавством. Таким чином, сума простроченого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що не була сплачена у встановлені строки становить 5994,00 грн., а не 14649,00 грн. Проте, відповідач, не приймаючи до уваги призначення платежу , яке вказано в платіжному дорученні, зарахував суму податку не в рахунок погашення поточного платежу, а в рахунок попередніх платежів, у зв'язку з чим податкове повідомлення рішення прийняте на підставі обставин, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених по справі рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук