Ухвала суду № 32752397, 29.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року м. Київ К/800/1837/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2012

у справі № 2а-5896/12/1370

за позовом Малого приватного підприємства «Барви»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Барви» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000412300 від 09.04.2012.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки МПП «Барви» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Укроіл» за січень-березень 2011 року, з ТОВ «СВ-Кароліна» за серпень 2011 року, складено акт № 38/23-0/20808052 від 29.03.2012, в якому зафіксовані порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 11 484 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 09.04.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000412300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 485 грн., в т.ч.: 11 484 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Збільшуючи суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що на підставі аналізу даних АІС «Контрагент» «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» неможливо підтвердити факт правомірності виписки позивачу його контрагентом ТОВ «Укроіл» податкової накладної.

Факт виконання господарських зобов'язань між МПП «Барви» та ТОВ «Укроіл» судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: договором поставки нафтопродуктів № НПДГ-15/л від 01.04.2010, видатковою та податковою накладними за лютий 2011 року, платіжними дорученнями, картками рахунків контрагента, змінним та денним звітами, подорожнім листом, сертифікатом відповідності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

За встановлення в судовому порядку формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді на підставі належним чином оформленої податкової накладної, виданої особою, яка була зареєстрована платником податку на додану вартість, та встановлення реального здійснення господарських операцій, податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний