Ухвала суду № 32752380, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2013 р. м. Київ К-37212/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010

у справі №2-а-6340/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зенал» ЛТД

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 17.062008 №0006232310/0, від 26.08.2008 №0006232310/1, від 17.12.2008 №0006232310/2.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Зенал» ЛТД з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2007 , за наслідками якої складено акт №5294/23-3/22479121 від 04.06.2008.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, пп. «г» п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» з огляду на те, що у періоді з 01.10.2006 по 31.12.2007, що перевірявся, згідно з договорами транспортного-експедирування ТОВ «Зенал» ЛТД неправомірно застосовувало податкову пільгу при наданні посередницьких послуг на території України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань на загальну суму 20014 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2008 №0006232310/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 30021 грн., у т.ч. 20014 грн. основного платежу та 10007 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного узгодження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся ТОВ «Зенал» ЛТД укладало угоди про надання транспортних послуг, предметом яких є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією транспортного процесу по перевезенню вантажів у міжнародному сполученні силами та засобами Виконавця (ТОВ «Зенал» ЛТД) відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних угод та Конвенцій. На виконання умов укладених договорів позивач, за відповідними угодами, залучав перевізників для виконання транзитних перевезень, а також виконував необхідний комплекс послуг та робіт по організації і забезпеченню транзитних перевезень вантажу за межі митної території України, тобто надавав послуги, пов'язані з перевезенням транзитного вантажу.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про транзит вантажів» транзитні послуги (роботи) - це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо; учасники транзиту - це вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які в установленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Згідно з ч. 3 пп. 6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 цього Закону.

Пунктом 5.15 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що від оподаткування звільняються операції з поставки послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

З огляду на те, що позивач належить до інших учасників транзиту, а надані ним послуги сприяли переміщенню зазначеного вантажу транзитом до кінцевого місця споживання за межами території України, а тому є такими, що були безпосередньо пов'язані з транзитним вантажем, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені послуги звільняються від оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20 %.

Таким чином, нарахування відповідачем зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з надання послуг, пов'язаних з забезпеченням транзиту вантажів, за спірним податковим повідомленням-рішенням, суперечить вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про транзит вантажів».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук