Ухвала суду № 32752379, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2013 р. м. Київ К/800/6645/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників позивача Дмитренко А.М.

відповідача Звичайної Г.М.

прокурора Турлової Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013

у справі №2а-1670/5492/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області Державної податкової служби

за участю: Прокуратури Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 30.11.2007 №0000602302/178, від 18.01.2008 №0000602302/1/2, від 31.03.2008 №0000602302/2/17, від 12.06.2008 №0000302302/3/36.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2007 року, за результатами якої складено акт №755/23-309/00152307 від 28.11.2007.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого не підтверджено суму бюджетного відшкодування за серпень 2007 на загальну суму 105665779 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.11.2007 №0000602302/178, від 18.01.2008 №0000602302/1/2, від 31.03.2008 №0000602302/2/17, від 12.06.2008 №0000602302/3/36.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного

значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів

(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів

(послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Таїз»(продавець) укладено ряд договорів поставки нафти сирої № 1048/2/2120 від 28 квітня 2007 року, 1141/2/2120 від 03 травня 2007 року, 1309/2/2120 від 30 травня 2007 року, 1017/2/2120 від 27 квітня 2007 року, 1045/2/2120 від 28 квітня 2007 року, 1051/2/2120 від 28 квітня 2007 року, 1375/2/2120 від 06 червня 2007 року, 1369/2/2120 від 06 червня 2007 року, 1310/2/2120 від 30 травня 2007 року, 1368/2/2120 від 06 червня 2007 року, 1050/2/2120 від 28 квітня 2007 року, 1308/2/2120 від 30 травня 2007 року, 1306/2/2120 від 30 травня 2007 року, 1305/2/2120 від 30 травня 2007 року, 1307/2/2120 від 30 травня 2007 року, 1145/2/2120 від 03 травня 2007 року, 1144/2/2120 від 03 травня 2007 року, 1147/2/2120 від 03 травня 2007 року, 1142/2/2120 від 03 травня 2007 року, 1139/2/2120 від 03 травня 2007 року, 1047/2/2120 від 28 квітня 2007 року, 1540/2/2120 від 27 червня 2007 року, 1372/2/2120 від 06 червня 2007 року, 1395/2/2120 від 11 червня 2007 року, 1373/2/2120 від 06 червня 2007 року, 1046/2/2120 від 28 квітня 2007 року, 1541/2/2120 від 27 червня 2007 року, 1376/2/2120 від 06 червня 2007 року, 1146/2/2120 від 03 травня 2007 року, 1143/2/2120 від 03 травня 2007 року, 1140/2/2120 від 03 травня 2007 року.

На виконання укладених договорів протягом квітня - червня 2007 року продавцем передана, а позивачем прийнята нафта сира на загальну суму 633994676,96 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі нафти.

В день приймання нафти продавець виписував позивачу податкові накладні на обсяги поставленого товару. Оплата товару проводилась по факту поставки.

У липні 2007 року позивачем на рахунки ТОВ «Таїз» було перераховано 633994676,96 грн., у тому числі ПДВ 105665779,47 грн. в якості оплати отриманої протягом квітня - червня 2007 року продукції.

Первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та ТОВ «Таїз», в обсязі необхідному для формування позивачем податкового кредиту та розрахунку бюджетного відшкодування, оформлена належним чином, порушень при її оформленні відповідачем під час перевірки не виявлено.

Заперечення відповідача права позивача на заявлення бюджетного відшкодування обґрунтовуються тим, що постачальником позивача за договорами купівлі-продажу нафти є ТОВ «Таїз», яке не сплачує податок на додану вартість до бюджету, посилаючись на ст.ст. 9, 25 та 32 Закону України «Про іноземні інвестиції» та рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 січня 2004 року та ухвалу цього ж суду від 23 січня 2004 року, якими застосовано гарантії захисту іноземних інвестицій до ЗАТ СП «Тайстра» та його дочірніх підприємств (в т.ч. ТОВ «Таїз»), у зв'язку з чим, на думку відповідача, ТОВ «Таїз» втратило право на складання податкової накладної.

За змістом положень п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на бюджетне відшкодування залежить від правильності формування ним податкового кредиту та за умови фактичного перерахування сум податку продавцю товару.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 9.6 ст. 9 Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку діє до дати його анулювання, яке відбувається у передбачених випадках.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні господарських операцій з зазначеним контрагентом, на час укладення правочинів позивач мав офіційну інформацію стосовно реєстрації ТОВ «Таїз» платником податку на додану вартість.

Факт реєстрації ТОВ «Таїз» платником податку на додану вартість податковим органом не заперечується.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук