Рішення № 32751133, 22.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2013 р.Справа № 916/1296/13

За позовом: публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до відповідачів: 1. Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" в особі Одеської філії

2. Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1

про визнання недійсним аукціону, скасування протоколу, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ткаченко І.Т., довіреність №2589 від 07.11.2012р.

Від відповідача ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція": не з'явився

Від відповідача ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 08.07.2013р. оголошувалась перерва до 22.07.2013р. до 10 год. 40 хв.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", звернувся до суду із позовом до приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, в якому просить:

- визнати недійсним аукціон від 07.12.2012р. щодо реалізації майна ОСОБА_1, а саме: транспортний засіб марки NISSAN ROGUE, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1, що проведено Одеською філією Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція";

- скасувати протокол проведення торгів №10/455/12/А від 07.12.2012 року з реалізації майна ОСОБА_1, а саме: транспортний засіб марки NISSAN ROGUE, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Парапір А.Д. від 25.03.2013 року ВП №33347086 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області відновити виконавче провадження №33347086 з примусового виконання виконавчого листа №2604/4928/2012р. виданого 30.05.2012 року Дніпропетровським районним судом м. Києва.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2013р. позовну заяву (вх.№2063/2013) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" в судове засідання, призначене на 22.07.2013р. не з'явився, подав до суду відзив на позов (вх.№19227/13 від 21.06.2013р.), відповідно до якого, заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача, ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області в судове засідання, призначене на 22.07.2013р. не з'явився, подав до суду відзив на позов (вх.№19228/13 від 21.06.2013р.), відповідно до якого, заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 22.07.2013р. не з'явився, подав до суду заяву (вх.№19203/13 від 21.06.2013р.), відповідно до якого, заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

26 червня 2008р. між АКБ Соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір кредиту на закупівлю автотранспортних засобів №2008/28-13/35, згідно умов п.1.1., якого Кредитор надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 32960,00 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят) доларів США 00 центів, зі сплатою 13.50 (тринадцять цілих п'ять десятих) процентів річних та наступними порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в пп. 1.1.1. п.1.1 ст. Договору.

Із змісту п.п.1.2., 1.3., 1.3.1. Договору вбачається, що кредит надається Позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаного автомобіля марки NISSAN ROGUE, 2008 року випуску, чорного кольору, надалі за текстом, "Транспортний засіб", згідно з договором купівлі-продажу №0171/01 від 23 червня 2008 року укладеним з ТОВ "Евроборд Україна". В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, Сторони укладають: з ОСОБА_1 договір застави транспортного засобу, визначеного п.1.2. цього Договору, заставною вартістю 178 500,00 (сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день укладання цього Договору (484,97 грн. = 100,00 доларів США), становить 36 806,40 (тридцять шість тисяч вісімсот шість) доларів США 40 центів, який також забезпечує виконання зобов'язань Позичальника за Додатковим Договором.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльского міськрайнного управління юстиції від 30.07.2012р. відкрито виконавче провадження №33347086 з виконання виконавчого листа від 17.05.2012р., що виданий Дніпропетровським районним судом м. Києва у справі №2604/4928/2012.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльского міськрайнного управління юстиції від 10.09.2012р. призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

02 листопада 2012 року між відділом державної виконавчої служби Ізмаїльского міськрайнного управління юстиції та приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" в особі Одеської філії було укладено договір про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, згідно п.п.1.1., 1.2. предметом договору є здійснення сторонами дій, пов'язаних з виконанням вимог умов генерального договору про реалізацію арештованого рухомого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень №1 від 06 січня 2012 року (далі - Генеральний договір) з надання послуг по реалізації арештованого рухомого майна, шляхом його продажу на аукціоні, на яке звернено стягнення державним виконавцем при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб). За цим договором відділ передає спеціалізованій організації рухоме майно арештоване державним виконавцем (далі майно), а спеціалізована організація надає послуги по організації і проведенню аукціону з реалізації майна у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606 ХІV, іншими Законами України, Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999р. №42/5, зареєстрованим в Мін'юсті України 19.07.1999р. за №480/3773 (із змінами та доповненнями), та іншими нормативно - правовими актами України.

06.11.2012р. на адресу відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області надійшло від приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" в особі Одеської філії повідомлення (вих.№17/11 від 02.11.2012р.) про проведення аукціону, що відбудеться 20.11.2012р. о 10:00 за адресою: м. Одеса, вул. Осипова, буд.44.

23.11.2012р. на адресу відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області надійшло від приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" в особі Одеської філії повідомлення (вих.№193/11 від 20.11.2012р.), із змісту якого вбачається, що аукціон, призначений на 20.11.2012р. о 10:00, з продажу транспортного засобу марки NISSAN ROGUE, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1 не відбувся з підстав відсутності достатньої кількості зареєстрованих покупців, у зв'язку з чим виникла необхідність призначити переоцінку майна.

Із змісту акту державного виконавця про уцінку майна від 21.11.2012р., вбачається, що у результаті оцінки вищевказаного майна на 28 % від вартості встановленої експертним висновком від 26.09.2012р. СОД ТОВ "Альфа Текнор", що складала 56 194 грн. 00 коп., арештоване майно має наступну вартість: 40 459,68 грн.

27.11.2012р. на адресу відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області надійшло від приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" в особі Одеської філії повідомлення (вих.№201/11 від 21.11.2012р.) про проведення аукціону, що відбудеться 07.12.2012р. о 11:00 за адресою: м. Одеса, вул. Осипова, б.44.

Переможцем аукціону згідно наявних в матеріалах справи протоколу присутності на аукціоні з реалізації арештованого рухомого майна та протоколу проведення аукціону від 07.12.2012р. з реалізації арештованого рухомого майна став ОСОБА_4.

Як зазначає в позові позивач, ціна реалізації є значно нижчою від ринкової вартості на аналогічні транспортні засоби.

Також, в обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідачем, приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" проведено аукціон з реалізації заставного майна позивача з порушенням п.5 Положення "Про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна", яким передбачено, що організатор аукціону не пізніш як за 30 днів до дня проведення аукціону публікує у місцевій пресі інформацію про майно, що підлягає реалізації, тобто із змісту позовної заяви позивача вбачається, що приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" проведено прилюдні торги з порушенням приписів чинного законодавства України, оскільки позивача не повідомлено в установленому законом порядку про час і місце проведення прилюдних торгів.

Таким чином, на думку позивача, деражвним виконавцем державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області під час здійснення виконавчого провадження та приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" під час проведення аукціону з реалізації заставного майна було допущено чисельні порушення вимог чинного Законодавства України, що регулює правовідносини сторін щодо здійснення виконавчого провадження та проведення аукціону з реалізації заставного майна, що й зумовило, в свою чергу, позивача звернутись до господарського суду Одеської області з відповідним позовом, за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець:

- здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

- надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

- розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

- заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

- роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про

виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконавче провадження визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

У відповідності до ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Із змісту ч.1 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до змісту ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону (частини 2, 3 ст.62 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами ч.5 ст.62 Закону України "Про виконавче провадження" не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Як вбачається із змісту п.2. Положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, реалізація майна здійснюється організатором аукціону (публічних торгів), а майна державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - відповідним органом приватизації (далі-організатор аукціону (публічних торгів). Відшкодування витрат, пов'язаних з реалізацією майна, покладається на заставодавця.

Пунктом 4 Положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна визначено, що після отримання виконавчих документів організатор аукціону здійснює підготовку до збирання необхідних матеріалів з реалізації майна, визначає початкову вартість реалізації, готує і публікує інформацію про майно, що підлягає реалізації. Термін підготовки до аукціону не повинен перевищувати двох місяців з дати отримання організатором аукціону виконавчих документів.

Приписами п.5 Положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна передбачено, що організатор аукціону не пізніш як за 30 днів до дня проведення аукціону публікує у місцевій пресі інформацію про майно, що підлягає реалізації. Інформація повинна містити:

- назву заставленого майна, його місцезнаходження;

- відомості про майно (технічні характеристики, рік випуску, відновну вартість тощо);

- початкову вартість реалізації майна;

- суму коштів, що вносяться учасником перед початком аукціону,назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для їх внесення;

- кінцевий термін прийняття заяв;

- час ознайомлення з майном;

- час та місце проведення аукціону;

- адресу, номер телефону, час роботи служби організації аукціону.

Якщо реалізації підлягає цілісний майновий комплекс підприємства чи його структурний підрозділ, в інформації додатково зазначаються:

- обсяг та основна номенклатура продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної;

- кількість та склад робочих місць;

- баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки (для цілісного майнового комплексу підприємства);

- відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано цілісний майновий комплекс підприємства, його структурний підрозділ.

Про час та місце проведення аукціону, початкову вартість реалізації майна організатор аукціону повідомляє заставодержателя та заставодавця в термін, установлений абзацом першим пункту 5 цього Положення.

Під час аукціону ведеться протокол, до якого заносяться: початкова і остаточна ціна реалізації майна; пропозиції покупців та відомості про покупця, який запропонував у ході аукціону найвищу ціну (далі - переможець аукціону). Протокол підписується ліцитатором, переможцем аукціону (його представником) і в триденний термін надсилається організатору аукціону (п.12 Положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна).

Отже, умови і порядок виконання рішень суддів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства України від 15.12.1999 року №74/5, а також Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999р. №42/5. Законом України "Про виконавче провадження" визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їх права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Разом із тим аналіз положень цього Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення аукціонів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна, як його продаж на аукціоні, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до положень вказаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п.5.11. Інструкції).

Правила ж проведення аукціонів визначаються Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999р. №42/5. Цей Порядок регулює реалізацію арештованого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині 5 ст.55 Закону України "Про виконавче провадження". Порядком визначаються дії організаторів до проведення аукціону, порядок його проведення, порядок переоцінки майна, розрахунків за придбане на аукціоні майно та оформлення кінцевих результатів торгів.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", до призначення аукціону, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарження в порядку, передбаченому цим Законом. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення аукціону, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання аукціону недійсним.

Таким чином, суд, з врахуванням вищенаведеного, вважає занеобхідне зазначити, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), результат прилюдних торгів, на яких реалізовано майно, оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, є правочином (договором), а тому визнання договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах у вигляді протоколу недійсним у порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України є належним способом захисту.

Частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Із системного аналізу тексту, укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст. 181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги позивача.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судом встановлено необґрунтованість, недоведеність заявлених позивачем позовних вимог щодо спірного аукціону, оформленого протоколом, як такий, що проведений з порушенням норм чинного Законодавства України, що є підставою для суду відмовити публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" у задоволенні заявлених позовних вимог у повній мірі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Повний тест рішення складено 29.07.2013р.

Суддя Цісельський О.В.