Постанова № 32740342, 25.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 р. Справа №805/8329/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Дворникова М.С.

за участю секретаря судового засідання: Воловик Ю.В.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Козлової О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання незаконними дій, повернення зайво сплаченої суми страхових внесків та штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання незаконними дій, повернення зайво сплаченої суми страхових внесків та штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком з 08.10.2004 року. На теперішній час є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, працює без найманих працівників, отже, в силу п. 4 ч. 1 та ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" має бути звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Проте, у відповіді УПФУ в м. Селидове від 30.05.2013 року на його звернення позивачу було вказано на необхідність сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки статус пенсіонера за віком на пільгових умовах не звільняє від цього обов'язку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому зазначив, що оскільки ОСОБА_3 не виповнилось 60 років, він не є пенсіонером за віком у розумінні ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому як фізична особа - підприємець, який отримує пенсію, призначену на пільгових умовах, він не звільняється від сплати єдиного внеску.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрований виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області. Перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області як страхувальник, який обрав спрощену систему оподаткування, реєстраційний номер 05-47-11-0349.

У травні 2013 року позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області з заявою про те, що він є пенсіонером за віком, у зв'язку із чим не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок. Просив надати обґрунтовану відповідь з цього приводу (а.с. 17).

Відповідачем ОСОБА_3 була надана відповідь, в якій зазначено, що оскільки заявник отримує пенсію, призначену відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення, тобто, на пільгових умовах і йому не виповнилось 60 років, він не є пенсіонером за віком у розумінні ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи справу по суті спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 7 ч. 1 ст. 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі - Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області - є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими для реалізації норм вказаних Законів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону, особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування", положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону № 1058 визначене поняття "пенсія" як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

При цьому, згідно п. 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV, встановлено, що забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як вбачається із наведених норм, законодавець підкреслив, що пенсійний вік для громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 зменшується.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами по справі, позивачу призначена пенсія на підставі п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (за списком № 1) до досягнення останнім 60-річного віку. 12.04.2005 року позивачу було видане пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 Пенсійним фондом України, в якому в графі "Вид пенсії" зазначено "За віком" (а.с. 14), що можна вважати визнанням факту того, що ОСОБА_3 вважається "пенсіонером за віком".

З огляду на зазначене, суд критично оцінює посилання відповідача на визначення поняття "пенсійний вік" виключно за нормами Закону № 1058, оскільки законодавством (зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення") встановлено чітке посилання на зменшення встановленого ст. 26 Закону №1058 пенсійного віку певної категорії громадян.

Оскільки ОСОБА_3 станом на час виникнення спірним відносин є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок, суд доходить висновку, що він не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи протилежну позицію відповідача, яка свідчить про наявність спору у цій справі, суд вважає, що в частині позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області повернути сплачений ним за квитанціями № 142 від 15.01.2013 року, № 143 від 20.02.2013 року, № 201 від 30.03.2013 року, № 16 від 19.04.2013 єдиний внесок в розмірі 1587,53 грн позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача по нарахуванню позивачу єдиного соціального внеску незаконними у зв'язку із наявністю в цих діях примусу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач самостійно визначив собі зобов'язання по сплаті єдиного внеску за 2012 рік та 2013 рік, в добровільному порядку здійснив сплату самостійно нарахованого зобов'язання. Позивачем не надано суду доказів, які б напевно свідчили про наявність в діях відповідача примусу щодо сплати задекларованої суми єдиного внеску. Відповідь Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на звернення позивача містить лише роз'яснення норм діючого законодавства щодо порядку та умов сплати єдиного соціального внеску та сама по собі не має обовязкового характеру для позивча. Цей документ свідчить лише про позицію відповідача з приводу спірних правовідносин.

Інших доказів на підтвердження наявності в діях відповідача примусу у відношенні позивача суду не надано.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача стосовно визнання незаконними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про нарахування ОСОБА_3 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи наведене, а також те, що станом на час подання цієї позовної заяви судовий збір за подання адміністративного позову з майновими вимогами відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI складає 1 відсоток від розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати - 114, 70 грн. та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат - 2294 грн, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу частину сплаченого ним судового збору в розмірі 23,69 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання незаконними дій, повернення зайво сплаченої суми страхових внесків та штрафних санкцій - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області (ЄДРПОУ 23336854) повернути зайве сплачену суму страхових внесків у розмірі 1587 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім) гривень 53 копійки ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 23 (двадцять три) гривні 69 копійок шляхом їх безспірного списання з рахунку Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області (ЄДРПОУ 23336854) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25 липня 2013 року.

Повний текст постанови буде складено в п'ятиденний термін з дня закінчення судового розгляду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дворников М.С.