Постанова № 32740438, 23.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 р. Справа № 805/9953/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Суддя Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучко В.М., розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році в сумі 995 491,00 грн. та пеню в сумі 14 534,30 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до комунального підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління» (відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році в сумі 995 491,00 грн. та пеню в сумі 14 534,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, в порушення вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконав у 2012 році нормативи по створенню 20 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Так, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу у кількості 990 осіб на підприємстві повинно бути працевлаштовано 40 інвалідів, але за даними звіту на підприємстві працювало 20 інвалідів. Таким чином за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції у розмірі 995 491,00 грн., а також станом на 27.06.2013 року нарахована пеня у розмірі 14 534,30 грн. Таким чином, позивач просить у судовому порядку стягнути з відповідача наведені суми.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що підприємством дотримано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» що працевлаштування інвалідів. Так, на підприємстві створено 40 робочих місць для інвалідів, але фактично працює 20 інвалідів у зв'язку з відсутністю пропозицій, незважаючи на здійснені відповідачем заходи, а саме: протягом 2012 року відповідач неодноразово подавав звіт форми № 3-ПН до Міського центру зайнятості про необхідність набору осіб, що мають інвалідність, згідно наказу від 15.06.2006 року № 187 відповідачем проведена атестація робочих місць, надавались об'яви у засобах масової інформації тощо. Однак особи, що мають інвалідність до підприємства відповідними органами для працевлаштування не направлялись та особисто не звертались. За таких обставин, відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені. Таким чином, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача Ткаченко Ю.М. (довіреність від 04.03.2013 року № 03-19/419) та відповідача Собкін О.О. (довіреність від 05.02.2013 року № б/н) надали заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Позивач Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів України, і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно п. 3, п. 4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п. п. 3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Відповідач Комунальне підприємство «Шляхове ремонтно-будівельне управління» (ідентифікаційний код - 05449153, місцезнаходження 83086, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, буд 1) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 24.11.1999 року, здійснює свою діяльність на підставі Статуту (в новій редакції), затвердженого розпорядженням Донецького міського голови № 175 від 26.02.2010 року, згідно якому метою діяльності відповідача є надання послуг і виконання робіт із благоустрою і додержанню в належному стані проїзної частини доріг, вулиць виконання реконструкції, капітальних і поточних ремонтів соціальної сфери міста, здійснення підприємницької діяльності й одержання прибутку (а.с. 120, 121-129).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а.с. 8), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 990 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (рядок 03) становить 40 осіб. Разом з тим, фактично протягом року на підприємстві працювало 20 інвалідів (рядок 02).

Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції, сума яких визначена в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, у розмірі 995 490,00 грн. (а.с.6).

Крім того, за несплату вказаних санкцій позивачем була нарахована пеня в розмірі 14 534,30 грн. за період з 16.04.2013 року до 27.06.2013 року (а.с. 7).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону..

Приписами ст. 18 вищевказаного Закону визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.4.4 Рекомендації Вищого адміністративного суду № 07.2-10/2 від 14 квітня 2008 року «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування» при розгляді справ про стягнення адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування інвалідів, адміністративні суди повинні враховувати:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року (чинного в 2012 році) затверджена норма статистичної звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

З документів, що надані відповідачем до матеріалів справи, судом встановлено, що відповідач вимоги Закону виконав у повному обсязі.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік передбачив 40 робочих місця для інвалідів - штатних працівників, що не спростовується позивачем.

Протягом звітного року відповідачем до Донецького міського центру зайнятості щомісячно подавались звіти за формою № 3-ПН про наявність вакансій на підприємстві, з їх характеристиками та вимогами до претендентів на ці вакансії (а.с. 79-119).

Також відповідачем майже щонеділі протягом 2012 року надавалися оголошення в рекламно-інформаційні газети «Юзовка», «Карьерный вопрос» щодо пошуку робітників, з вказанням у цих оголошеннях про працевлаштування інвалідів (а.с.26-78).

В матеріалах справи відсутні докази працевлаштування інвалідів на робочі місця відповідача, зокрема, Донецьким міським центром зайнятості.

Фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів під час розгляду справи не встановлено.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, висновок позивача про невиконання відповідачем обов'язку щодо працевлаштування інвалідів протягом 2012 року, не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, оскільки не можна вважати під невиконанням обов'язку відсутність осіб-інвалідів у необхідній кількості в силу того, що така необхідна кількість інвалідів не зверталась безпосередньо до підприємства або не направлялась органами зайнятості.

Суд звертає увагу на те, що підставою господарської відповідальності учасника господарських відносини, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. Учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09, зокрема, зазначено, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, а тому не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому товариство вжило всіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх.

Наведене також узгоджується з судовою практикою, зокрема, в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року у справі №№2а/0570/8059/2012 (у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А.) зазначено, що як вбачається з визначення адміністративно-господарської санкції, то вона є альтернативою зобов'язанню суб'єкта господарювання створити місце для інваліда, тому при фактичному створенні місця для інваліда, підстави для застосування заходів відповідальності відсутні. За частиною 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, тому у разі відсутності фактів звернення інвалідів та необґрунтованої відмови підприємством в їх працевлаштуванні така складова відповідальності, як вина суб'єкта господарювання відсутня.

Аналіз фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що відповідачем здійснено всі передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів згідно з нормативом та заходи щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

За таких умов, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи відповідача, позивач суду не надав, а отже позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році в сумі 995 491,00 грн. та пеню в сумі 14 534,30 грн. - відмовити повністю.

Постанову виготовлено в нарадчій кімнаті 23 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.