Ухвала суду № 32739628, 15.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 820/1218/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2013р. по справі № 820/1218/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

15.02.2013 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби № 0017111710 та №0017121710 від 14.12.2012 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21.03.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ «АКПД - Плюс».

ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що ФОП ОСОБА_1 допустив заниження податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, оскільки відображав в податковому обліку первинні документи, котрі складені в межах нікчемного правочину, не довів фактичне використання у господарській діяльності отриманих послуг транспортних засобів.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ Зміївському районі Харківської області ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 р. по 31.12.11 р.

За результатами перевірки складений акт від 07.12.2012 року №1079/17/НОМЕР_2, яким встановлено, що в порушення п.177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 по придбанню послуг у ТОВ «АКПД - Плюс» у 2011 році, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати за перевіряємий період на загальну суму 77600 грн., занижено податок з доходів фізичних осіб від провадження господарської діяльності на суму 15262,44 грн.; в порушення ст. 185, п. 198.2, 198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «АКПД - Плюс» за жовтень 2011р. по взаємовідносинам з ТОВ ФОП ОСОБА_1 не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за перевіряємий період, у зв'язку з чим завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень 2011 р. на суму 15520 грн. та зменшено від'ємне значення з ПДВ на суму 15520 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС винесені податкові повідомлення - рішення: №0017111710 від 14.12.12 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування на суму 19078,05 грн., з яких за основним платежем - 15262,44грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3815,61грн., та № 0017121710 від 14.12.12 р., яким ФОП ОСОБА_1 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15520 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряє мий період за наслідками господарських операцій із ТОВ «АКПД - Плюс».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладені висновки інших органів державної податкової служби про неможливість проведення зустрічних звірок діяльності контрагента позивача, в силу яких вчинені правочини є нікчемними у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати реальну господарську діяльність.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з договором про надання послуг № 01/09 від 01.09.11 р. ТОВ «АКПД Плюс» надано ФОП ОСОБА_1 послуги машин та механізмів, про що виписано податкову накладну № 3150 від 31.10.2011 р. та складено акт виконаних робіт від 31.10.2011 р.

В подальшому сума витрат по акту виконаних робіт від 31.10.11 р. включена ФОП ОСОБА_1 до витрат декларації про майновий стан та доходи за 2011 р. в сумі 77600 грн.

Згідно платіжних доручень № 83 від 22.11.11 р., №84 від 01.12.11 р., № 85 від 20.12.11 р. ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді сплачено ТОВ «АКПД Плюс» за отримані послуги загальну суму 93120 грн.

Крім того, матеріали справи містять дані у підтвердження подальшої реалізації послуг машин та механізмів замовникам: ДК «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» УБМР «Укргазспецбудмонтаж» згідно договорів № 215/11 від 04.10.2011 р., ТОВ «Спецгазбуд » згідно договору № 010311 від 01.03.11 р.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

Таким чином, позивач на законних підставах та у відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, сформував податковий кредит з ПДВ, який визначив виходячи з вартості послуг, придбаних з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської своєї діяльності, що підтвердив належним чином складеними первинними документами.

Посилання податкового органу на вчинення сторонами нікчемного правочину колегією суддів не приймаються, оскільки підтвердженням такого факту можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

При цьому, ДПІ Зміївському районі Харківської області ДПС не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також слід вказати, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_1 на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, був зареєстрований у встановленому порядку як фізична особа-підприємець.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Так, викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на висновках інших податкових органів про нікчемність всіх правочинів, укладених за участі контрагентів позивача, а саме: на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «АКПД Плюс» від 18.11.2011 року №138/23/34756876 та від 23.12.2011 року №165/23/34756876, де викладені висновки ДПІ про відсутність у суб'єкта господарювання можливості вести господарську діяльність

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби № 0017111710 та №0017121710 від 14.12.2012 року такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2013р. по справі № 820/1218/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.