Ухвала суду № 32739627, 15.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 2а-1870/9783/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 2а-1870/9783/12

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Приора"

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

17.12.2012 року ТОВ «Приора» звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 04.12.2012 року № 0000632220/0/62255, № 0000622220/0/62256. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 27.02.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту та зобов'язання з податку на прибуток за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Державна податкова інспекція у м. Сумах подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Державної податкової інспекції у м. Сумах у період з 07.11.2012 року по 13.11.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Приора» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Лобос-Трейд» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

За наслідками перевірки складений акт № 3791/2220/37186808 від 20.11.2012 року, на підставі якого Державною податковою інспекцією у м. Сумах 04.12.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення № 000063222010/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12305,07 грн., у тому числі 9844,06 грн. - за основним платежем, 2461,01 грн. - за штрафними санкціями, № 0000622220/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11321 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту та зобов'язання з податку на прибуток за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Фактичною підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновок податкового органу про укладення позивачем з ТОВ «Лобос-Трейд» нікчемних правочинів, що не направлені на досягнення обумовленого їх змістом результату, оскільки відповідач позбавлений був можливості підтвердити належними документами факт виконання укладених договорів та постачання товару.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат, визначених в порядку передбаченому Податковим кодексом України.

Судовим розглядом встановлено, що 01.08.2011 року ТОВ «Приора» укладено з ТОВ «Лобос-Трейд» договір купівлі-продажу бензину, дизельного пального та масел технічних.

У підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивачем надано копії видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, довідки про рух коштів по рахунку в банку, реєстри отриманих податкових накладних з яких вбачається, що позивачем від ТОВ «Лобос-Трейд» в липні-вересні 2011 року отримано та оплачено пально-мастильні матеріали, отримані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі;

Також, на підтвердження факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а саме подальшої реалізації придбаних пально-мастильних матеріалів, позивачем надано копії договору оренди виробничої площадки, АЗС, ємностей для зберігання нафтопродуктів. Також надано копії документів на підтвердження реалізації нафтопродуктів ПП «Карла Маркса-2», СТОВ «Піщане», ВАТ «Сумирибгосп», ССК «Ярославна», ТОВ «Славгород», ВАТ Будінмашсервіс», ТОВ Сумитеплоенерго», ТОВ «Керамейя», ПП «Відродження», Сумській ПМК - 57, ПАТ «Укренергоремонт», ПП «Вікторія Плюс», ТОВ АКДМ», ПП «Слобожанське», ТОВ АФ «Калинівське-2005», ТДД СВ ТОВ «Тандем», МП ФГ «Ника», ТОВ АФ «Схід-2005», ТОВ «Піски»: копії договорів купівлі-продажу, видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарів, рахунків-фактур, довідок про отримання оплати на рахунок в банку.

Отже, судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань на їх основі, в даному випадку, не вбачається.

Матеріали справи свідчать, що податковим органом зроблено висновок про нікчемність вказаного правочину, неможливість отримання пально-мастильних матеріалів позивачем та неможливість їх подальшої реалізації сільськогосподарським підприємствам, у зв'язку із неможливістю проведення зустрічної звірки з ТОВ «Лобос-Трейд», про що складено відповідний акт, та встановленням завищення задекларованих зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі і по операціях з позивачем.

Із копії вказаного акту про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що перевірка ТОВ «Лобос-Тркейд» не проводилась, а висновок про неможливість здійснення господарських операцій та нікчемність укладених правочинів зроблено без дослідження первинних документів. При цьому в акті зазначено, що в періоді, який перевірявся, ТОВ «Лобос-Трейд» використовувало власні та орендовані основні засоби: офісне приміщення, склад пально-мастильних матеріалів, власний та орендований автомобілі для перевезення пально-мастильних матеріалів., але відповідачем зроблено висновок про неможливість здійснення господарської діяльності лише з підстав не надання ТОВ «Лобос-Трейд» пояснень та документів на запит податкового органу.

Також, відповідач вважає нікчемним правочин укладений між позивачем та ТОВ «Лобос-Трейд» з мотивів порушення публічного порядку, але будь-яких доказів наявності у позивача або ТОВ «Лобос-Трейд» умислу на порушення публічного порядку на надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що висновок про нікчемність укладеного позивачем правочину є хибним.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що виключають можливість формування позивачем податкових зобов'язань у перевіряємий період на підставі проведених господарських операцій із ТОВ «Лобос-Трейд».

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 04.12.2012 року № 0000632220/0/62255, № 0000622220/0/62256 такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 2а-1870/9783/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.