Рішення № 32735487, 29.07.2013, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/1433/13-ц

Провадження № 2/505/776/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

повна назва суду

в складі: головуючого - судді Драгомерецької К. П судді__________

судді _________

при секретарі Марченко Н. Б.,

та адвоката (ів)

представника громадськості

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Котовськ Одеської області

справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

заявою

до

ОСОБА_2

Про виселення

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «ПриватБанк» подав до суду позов до ОСОБА_2, в якому просив виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку, посилаючись на те, що відповідачем ОСОБА_2 не виконано зобов'язання за кредитним договором №ODKTGA00000041 від 13.08.2008 року, виконання якого забезпечено договором іпотеки №ODKTGA00000041 від 13.08.2008 року житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, звернення стягнення на який здійснено відповідно до рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2012 року, що відповідно до ст.109 ЖК України та ст.40 ЗУ «Про іпотеку» є підставою для виселення всіх мешканців будинку зі зняттям з реєстраційного обліку в органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку; судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача ПАТ КБ «Приват Банк», будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що позов підтримує та просить його задовольнити та погоджується на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення слухання справи суду не надав. В попередніх слуханнях заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що позивачем неналежним чином було його попереджено про добровільне звільнення житлового приміщення, зазначив, що в спірному житловому будинку проживає неповнолітня дитина, виселення його сім'ї з будинку негативно відобразиться на матеріальному та моральному стані сім'ї, тому, з огляду на положення Закону України «Про охорону дитинства», ніхто не має права виселити дитину в більш погані умови, ніж ті, в яких вона проживала.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає неявку відповідача у судове засідання неповажною, оскільки суд належним чином сповістив відповідача про явку до суду.

Згідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у випадку неявки у судове засідання відповідача, належним чином сповіщеного та який не повідомив про причини неявки, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних в справі доказів (ч. 4 ст. 169 ЦПК України), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

По справі встановлено, що 13.08.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ODKTGA00000041, за умовами якого Банк зобов'язувався надати позичальникові ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 110500,00 грн. строком до 13.08.2013 року, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №ODKTGA00000041 від 13.08.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 13.08.2008 року було укладено договір іпотеки №ODKTGA00000041, предметом якого є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, належного іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.1994 року.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором №ODKTGA00000041 від 13.08.2008 року виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у розмірі 110500,00 грн., а позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що послужило підставою для звернення Банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 вересня 2012 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк», звернуто стягнення на будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Частиною 3 статті 109 ЖК УРСР встановлено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

По справі встановлено, що 23 січня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» листом №30.1.0.0/2-122 направляв ОСОБА_2 письмову вимогу про добровільне виселення з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на протязі одного місяця з дня отримання письмової вимоги. В матеріалах справи міститься ксерокопія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого відповідач ОСОБА_2 отримав вказану вимогу 29 січня 2013 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач дотримався процедури позасудового врегулювання спору, однак добровільно звільнити приміщення відповідачі відмовилися, що послужило підставою для звернення Банку з даним позовом до суду, тому позовні вимоги в частині виселення відповідачів зі спірного житлового будинку підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлялись позовні вимоги про виселення відповідачів та інших осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку.

Твердження позивача, про неприпустимість виселення із спірного житлового будинку сім'ї ОСОБА_2, оскільки користувачем спірного житла є їх малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому його виселення з будинку приведе до погіршення його житлових умов, порівняно з тими в яких він проживав, суд не може взяти до уваги враховуючи наступне.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Отже зазначена стаття передбачає обов'язковість дозволу органів опіки та піклування для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Оскільки в даному випадку, предметом спору є не правочин, а виселення за рішенням суду з переданого в іпотеку житлового приміщення всіх мешканців, надання в цьому випадку дозволу чи висновку відповідного органу закон не передбачає.

Що стосується позовних вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, то в задоволенні позову в цій частині слід відмовити, оскільки відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, тобто рішення суду про виселення є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі 114 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.109 ЖК УРСР, ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також ст.ст. 10, 60, 74, 169, 197, 208, 209, 212-215, 218, 224, 294 ЦПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про виселення задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 та інших осіб, зареєстрованих в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ін.н. НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»( №/рах. 64993919400001, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) судові витрати в розмірі 114 грн. 70 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його прийняв за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня отримання відповідачем його копії та у випадку якщо ним не було подано до суду першої інстанції у встановлені ст. 228 ЦПК України строки заяви про його перегляд.

Суддя - К.П. Драгомерецька