Ухвала суду № 32727043, 03.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2013 р. м. Київ К/800/11557/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Кіхтенко О.С., Ткач В.В.від відповідачаЦимбал В.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової службина постановуВінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2012та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013у справі № 2а/0270/5554/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПоділляЛатІнвест» доТиврівського відділення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПоділляЛатІнвест» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000013500 від 09.11.2012.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013, вказаний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тиврівського відділення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000013500 від 09.11.2012.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- актом перевірки № 49/16-01/35212563 від 29.10.2012 відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 160.1, 160.2 ст.160 ПК України, а саме - ТОВ «ПоділляЛатІнвест» не утримано податок з доходів, отриманих нерезидентом на території України, за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 на суму 2 923 297,41 грн. (у тому числі, по періодах: березень 2011 року - 488 594,11 грн., листопад 2011 року - 1 457 347,55 грн. та травень 2012 року - 977 355,75 грн.);

- позиція контролюючого органу полягає у тому, що, оскільки ТОВ «ПоділляЛатІнвест» нараховувало та сплачувало нерезиденту відсотки за кредитним договором після закінчення термінів погашення кредиту (тобто, з порушенням умов кредитного договору, які зареєстровані Національним банком України), у платника податку було відсутнє право на застосування норм Двосторонньої Угоди між урядом СРСР і урядом Кіпр про усунення подвійного оподаткування доходів і майна від 29.10.1982 щодо неоподаткування сплачених відсотків, а дані виплати повинні оподатковуватись відповідно до п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України.

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000013500 від 09.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 2 923 297,41 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 608 676,82 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та нерезидентом - компанією ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED (Кіпр) укладений кредитний договір №PLI-l/07 від 14.12.2007, предметом якого є передача у тимчасове користування позивачу грошових коштів у розмірі 10 000 000,00 дол. США для поповнення обігових коштів та на здійснення господарської діяльності відповідно до статуту. Пунктом 2.3 цього договору передбачено, що позивач сплачує кошти в розмірі 11 % річних за користування кредитом. Вказаний договір був зареєстрований у встановленому законом порядку, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом Головного управління НБУ № 8306 від 18.12.2007. Також між позивачем та цим нерезидентом 30.12.2008 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №PLI-1/07 від 14.12.2007 року про зміну розміру відсоткової ставки за договором до 16,26 %. Вказана додаткова угода до кредитного договору зареєстрована у встановленому законом порядку, що підтверджується додатком до Реєстраційного свідоцтва №1 від 26.02.2009 року, виданого Головним управлінням НБУ. З аналізу положень зазначеного договору та додаткової угоди до нього судами встановлено, що TOB «ПоділляЛатІнвест» зобов'язане виконати умови кредитного договору повністю, незалежно від того, чи закінчився термін повернення отриманого кредиту, чи ні.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування штрафних санкцій, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів, що отримуються в Україні, встановлені статтею 160 ПК України, згідно з п.160.1 якої під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п.160.2 ст.160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Статтею 103 ПК України встановлений порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Відповідно до п.103.1 ст.103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно п.103.2 ст.103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

У відповідності до пункті 103.4 та 103.5 ст.103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

При виплаті резидентом України доходів іноземному кредитору - резиденту Кіпру слід керуватись відповідними положеннями чинного міжнародного договору - Угоди між урядом СРСР і урядом Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна від 29.10.1982.

Відповідно до п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 до Порядку або згідно із законодавством такої країни.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи містяться оформлені належним чином апостилі, які засвідчують переклад відповідної довідки. А отже, вказана довідка існує як підстава для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидента із джерелом їх походження з України в українсько-кіпрських договірних правовідносинах на підставі Угоди між урядом СРСР і урядом Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.5.1 Договору від 14.12.2007 отриману суму кредиту позивач зобов'язаний повернути до 15.03.2011.

Пунктом 6.5 Договору передбачено обов'язок позивача у випадку будь-якої просрочки в поверненні загальної суми кредиту або її частини сплачувати кредитору протягом усього часу існування такої просрочки до дати її повного погашення відсотки на просрочену суму на умовах, встановлених цим Договором.

Отже, у відповідності до чинного законодавства України та умов укладеного Договору позивач зобов'язаний виконати умови кредитного договору повністю, незалежно від закінчення терміну повернення отриманого кредиту. При цьому, податкове законодавство не містить обмежень щодо включення витрат по сплаті цих відсотків до відповідних звітних документів, податкових декларацій тощо.

За таких обставин висновки контролюючого органу про те, що позивач здійснював сплату відсотків за договором з порушенням умов кредитного договору, які зареєстровані Національним банком України, є безпідставними та необґрунтованими. А відтак, безпідставними є й твердження відповідача про відсутність у позивача права на застосування норм Угоди між урядом СРСР і урядом Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна щодо неоподаткування сплачених за договором відсотків.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши відсутність порушень позивачем чинного податкового законодавства, не знайшли підстав вважати правомірним прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний