Ухвала суду № 32727042, 18.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" липня 2013 р. м. Київ К/9991/80713/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Калашнікової О.В.,

Леонтович К.Г

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя до Закритого акціонерного товариства «Укренергочормет»,

про стягнення фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя, (далі - УПФУ), звернулося із позовом до Закритого акціонерного товариства «Укренергочормет», (далі - Товариство), про стягнення фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з квітня до вересня 2009 року, призначених відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , у розмірі 39 822,42 грн.

1 лютого 2010 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду позов задоволено.

Стягнуто з Товариства на користь УПФУ 39 822,42 грн. витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за період з квітня до вересня 2009 року.

19 січня 2011 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2010 року, скасована.

В задоволенні позову відмовлено.

УПФУ звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та ухвалення нового рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство є юридичною особою, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним кодом №00192502, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрований в УПФУ.

Відповідно до розрахунку УПФУ заборгованість Товариства за витрати та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій призначених відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» складає 39 822,42 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, входив з тих обставин, що на підставі ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій призначених відповідно до п. «б», «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оплата витрат на виплату і доставку пільгових пенсій не є обов'язковим платежем не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачений зазначений платіж як об'єкт оподаткування.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з тих обставин, що УПФУ не надало суду документальних підтверджень понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим актом через пенсійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 5.11.1991 року. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року (далі - Інструкція) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 6.4. Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Аналізуючи наведенні норми, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про стягнення з Товариства заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 39 822,42 грн., а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому, воно підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції -залишенню без зміни, як така, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: