Ухвала суду № 32726978, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2013 р. м. Київ К/800/7283/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Приватного підприємства «Дунай-сервіс»

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 р.

у справі №1570/5638/2012

за позовом Приватного підприємства «Дунай-сервіс»

до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Дунай-сервіс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України (далі - відповідач) про скасування рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 р. позовні вимоги задоволено: скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2011 р. №000435 та №000434.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 р. рішення суду першої інстанції скасоване та прийняте нове, яким позов залишено без розгляду, з підстав його подання з порушенням встановленого законом строку звернення до суду.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначив, що на час звернення до суду з позовом вступив в дію Податковий кодекс України, який визначив, що із 1 січня 2011 року строк звернення платників податків до адміністративного суду з позовом про оскарження

податкових повідомлень-рішень становить 1095 днів, у зв'язки з чим судом апеляційної інстанції при залишенні позовної заяви без розгляду помилково застосовано місячний строк звернення до суду.

Залишаючи без розгляду позовну заяву суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій може бути оскаржене протягом місяця з дня коли особа дізналася про порушення таким рішенням своїх прав та зазначив, що датою коли позивач дізнався про порушення своїх прав є вересень 2011 року (оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.02.2011 р. №000435 та №000434 узгоджувалися в адміністративному порядку), а до суду з позовом позивач звернувся лише 24.09.2012 р.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією суду апеляційної інстанції, зважаючи на неправильне застосування норми законодавства, якими визначається строк звернення до адміністративного суду про оскарження рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, вказаний Кодекс передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» зазначеного Кодексу).

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Застосування строків оскарження рішення контролюючого органу врегульовано пунктами 56.18 та 56.19 Податкового кодексу України. Обидві зазначені норми по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судами одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.

Оскільки пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України припускають неоднозначне (множинне) трактування змісту права платників податків на судове оскарження рішень про нарахування грошових зобов'язань платника податків у частині тривалості й початку перебігу строків для відповідного оскарження, - застосуванню підлягає пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до наведеного при вирішенні питання стосовно позовних вимог про оскарження рішень контролюючого органу питання має вирішуватись на користь платника податків, у зв'язку з чим застосуванню підлягає пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

Отже, виходячи з положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строк звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до приписів ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Дунай-сервіс» задовольнити.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 р. скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.