Ухвала суду № 32726981, 24.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" липня 2013 р. м. Київ К-33917/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Кошіля В.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року

у справі № 2а-5894/08/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова

про визнання нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова (далі - відповідач) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 квітня 2008 року № 0000992380.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 квітня 2008 року № 0000992380 до ТОВ «Сучасний дизайн» в сумі 41581,75 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Залізничному районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Сучасний дизайн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складений акт № 480/23-1/30204008 від 24 березня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у видачі товариством коштів за повернутий товар згідно актів про повернення коштів без проведення цих розрахункових операцій через зареєстровані реєстратори розрахункових операцій та виз роздрукування відповідних розрахункових документів на загальну суму 8316,35 грн.

02 квітня 2008 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0000992380, яким згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ТОВ «Сучасний дизайн» штрафні (фінансові) санкції у сумі 41581,75 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом було пропущено строк застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, визначений статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з пункту 3.3.1 акту перевірки та правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» мали місце 04 жовтня 2006 року на суму 1742,03 грн., 24 жовтня 2006 року на суму 3440,51 грн., 31 жовтня 2006 року на суму 195,78 грн., 14 листопада 2006 року на суму 25,62 грн., 17 листопада 2006 року на суму 595,51 грн., 22 листопада 2006 року на суму 867,26 грн., 01 грудня 2006 року на суму 585,14 грн., 06 грудня 2006 року на суму 634,00 грн..

Разом з цим, рішення № 0000992380 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій було прийняте податковим органом 02 квітня 2008 року.

За своєю суттю передбачені статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» штрафні (фінансові) санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 238, частини 1 статті 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків; адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що порушення податковим органом строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, є підставою для задоволення позовних вимог про скасування такого рішення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ В.В. Кошіль

______ Т.М. Шипуліна