Постанова № 32724891, 24.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2013 р. 12:55 Справа №801/7006/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі Головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В.

розглянувши адміністративну справу

за позовом Державної екологічної інспекції в АР Крим

до Державної фінансової інспекції в АР Крим

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування розпорядження і вимоги

за участю представників:

позивача - Ігумнов О.І. посвідчення №РК 072, довіреність № б/н від 02.01.13; Берідзе К.М. посвідчення № РК 100, довіреність № б/н від 02.01.13; Халілова М.Ш., довіреність № б/н від 10.07.13;

відповідача - Нагорна В.В. посвідчення № 1057, довіреність № В-38/1/38 від 12.07.13; Крилова Л.М. посвідчення № 232, довіреність № 13-37 від 08.05.13;

Суть спору: Державна екологічна інспекція в АР Крим (далі - позивач, Держекоінспекція в АР Крим) звернулась до Окружного адміністративного суду АРКз адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в АР Крим (далі - відповідач, ДФІ в АР Крим) з вимогами про визнати дії працівників ДФІ в АР Крим при проведені перевірки позивача протиправними; визнати протиправним та скасувати розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 01.07.2013 № 38-07; визнати протиправною та скасувати вимогу про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 01.07.2013 за вих. № 01-07-14-14/5774.

Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» при проведені ревізії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2013р. відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.07.2013 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позові, а також додаткових пояснень від 15.07.2013 року (т.1.а.с.137).

Представник позивача пояснив, що дії посадових осіб відповідача при проведені ревізії є протиправними, оскільки, в ревізії брала участь особа, на яку не було виписано направлення на проведення ревізії, перед початком ревізії ревізори не розписались в журналі перевірок. Вимоги про усунення порушень суперечать нормам Кодексу законів про працю, а розпорядження яким було зупинено видаткові операції по рахункам позивача перешкоджають користуватись рахунком позивача, створюють кредиторську заборгованість, та не надають можливість виконувати вимоги про усунення порушень.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у письмових запереченнях від 11.07.2013 за вих. №13-14/415 (т.1 а.с.185) та додаткових запереченнях від 23.07.2013 (т.2.а.с.130), надали пояснення по суті спору, вважає, що дії посадових осіб відповідають вимогам чинного законодавства.

Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи справу суд керувався нормативно-правовими актами, в редакцій, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Статус органів державного фінансового контролю в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні"(далі -Закон) від 26.01.1993 №2939-XII, зі змінами та доповненнями, в редакції Закону України від 16 жовтня 2012 року № 5463-VI.

Відповідно до ст. 2 Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 визнано таким, що втратило чинність Указ Президента України від 28.11.2000 № 1265 «Про положення про Головне контрольно-ревізійне управління України» та затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію України, яка згідно з п.1 Положення є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 № 765 утворено територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління, в тому числі й Державну фінансову інспекцію в АР Крим, та встановлено, що вони набувають повноважень територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління.

Таким чином, відповідач, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами, є суб'єктом владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно ст. 15 Закону службові особи органу державного фінансового контролю є представниками органів виконавчої влади. Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Працівник органу державного фінансового контролю при виконанні покладених на нього обов'язків керується чинним законодавством і виконує вказівки своїх керівників.Ніхто інший, за винятком передбачених законодавством випадків, не вправі втручатися в діяльність службової особи органу державного фінансового контролю.

Згідно з п.п.1, 6,7, 12 ч. 1 ст. 10 Закону органу державного фінансового контролю надається право:

- перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

- одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю;

- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.

Судом встановлено, що Державна екологічна інспекція в АР Крим є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, дії на підставі Положення, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 № 136 (т.1.а.с.201), відповідно до якого Державна екологічна інспекція утримується за рахунок державного бюджету України. Чисельність державних службовців та працівників Держекоінспекції затверджує Голова Держекоінспекції України в межах граничної чисельності , визначеної Кабінетом Міністрів України (п. 15 Положення).

Відповідно до Виписці з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач зареєстрований в якості юридичної особи 28.12.2011 року (т.1.а.с.198).

Таким чином, позивач відноситься до підконтрольних відповідачу установ, у зв'язку з чим, спір, що виник між сторонами має ознаки публічно-правового спору та відноситься до справи адміністративної юрисдикції.

Згідно за ст. 8 Закону орган державного фінансового контролю:

1) здійснює державний фінансовий контроль та контроль за:

виконанням функцій з управління об'єктами державної власності;

цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів;

цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;

усуненням виявлених недоліків і порушень;

2) розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому;

3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб;

4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року № 2939-XII Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Судом встановлено, що відповідно до плану роботи Держфініспекції в АР Крим на ІІ-й квартал 2013, на підставі направлень від 12.04.2013 ревізійною групою проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2010 по 31.03.2013., за результатами якої складено Акт від 24.05.2013 № 07-21/45 (т.1.а.с.34).

Не погодившись з висновками Акту Ревізії позивач надав заперечення від 01.06.2013 за вих. № 2652 (т.1.а.с.43), у відповідь на які відповідачем направлено висновки, затверджені 25.06.2013 (т.1.а.с.82).

За підсумками ревізії на адресу позивача направлено Письмові вимоги від 01.07.2013 за вих. № 01-07-14-14/5774 про усунення порушень(т.1.а.с.60), відповідно до п. 2, 3 яких відповідач вимагав:

1. Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо недопущення в подальшому виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб;

2. Прийняти відповідно до діючого законодавства дієвих заходів щодо фактичного усунення порушення (повернення коштів)в сумі 309644,46 грн., необґрунтовано використаних на оплату праці 13 працівникам відділу інструментально-лабораторного контролю та провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти у сумі 112400,90 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів). В іншому випадку стягнути шкоду з осіб, винних у необґрунтованих грошових виплатах в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України;

3. Прийняти відповідно до діючого законодавства дієвих заходів щодо фактичного усунення порушення (повернення коштів)в сумі 21241,95 грн., необґрунтовано використаних на оплату праці водія при відсутності транспортних засобів та провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти у сумі 7710,83 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів). В іншому випадку стягнути шкоду з осіб, винних у необґрунтованих грошових виплатах в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України;

4. Прийняти відповідно до діючого законодавства дієвих заходів щодо фактичного усунення порушення (повернення коштів)в сумі 16959,00 грн., необґрунтовано використаних на виплату премії двом працівникам при наявності догани в жовтні 2012 та провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти у сумі 6156,12 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів). В іншому випадку стягнути шкоду з осіб, винних у необґрунтованих грошових виплатах в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України.

Не погодившись за направленими вимогами позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості доводів позивача щодо протиправних дій відповідача при проведені перевірки, судом з'ясовано наступне.

Позивач, оскаржуючи дії з проведення ревізії зазначає, що ревізію проводила особа (начальник відділу ДФІ в АР Крим ОСОБА_1), на яку не було виписано направлення, та посадові особи - ревізори не вчинили запису у журналі реєстрації перевірок, що робить висновки ревізії недостовірними.

Судом встановлено, що направлення на ревізію було виписано на головного державного фінансового інспектора відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Нагорну В.В. та державного фінансового інспектора відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ОСОБА_2

Повідомлення про проведення ревізії надіслано на адресу позивача 04.04.2013 за вих. № 01-07-14-14/2871.

Направлення на ревізію вручено начальнику Державної екологічної інспекції в АР Крим ОСОБА_3, особисто під розпис (т.2.а.с.136).

До ревізії працівників відповідача було допущено.

Планова ревізія була проведена відповідно до Програми ревізії (т.2.а.с.145)., з якою було також ознайомлено начальника Держекоінспекції в АР Крим, та вручено один примірник, про що свідчить його особистий підпис.

ОСОБА_1 є начальником відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ДФІ в АР Крим, відповідно до положення про якій (п.4.2.6) в межах своєї компетенції організує проведення ревізій, контролює повноту та якість ревізійних дій при проведенні ревізій (т.2.а.с.137).

Судом також встановлено, що відповідно до Наказу Державної фінансової інспекції в АР Крим від 19.10.2012 № 462 «Про порядок розгляду матеріалів ревізій та посилення внутрішнього контролю в Держфініспекції в АР Крим» (п.1.1.1) контроль за проведенням ревізії, в тому числі повноти виконання програми ревізії, якості ревізійних дій , дотримання встановлених робочим планом строків розгляду питань програми ревізії, здійснює начальник галузевого відділу ДФІ в АР Крим, в тому числі з виходом на об'єкт контролю.

В судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_1 та встановлено, що вона була присутня на об'єктів контролю, спілкувалася з ревізорами та працівниками позивача, проте не брала безпосередньої участі у проведені ревізії та не вчинювала будь-якій ревізійних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не складала акт ревізії.

Приймаючи до уваги, пояснення представників позивача та показання свідка суд зазначає, що позивач оскаржує дії працівників ДФІ в АР Крим при проведенні ревізії, а ОСОБА_1 не проводила ревізію.

При чому, позивач не оскаржує дії конкретної посадової особи - начальника відділу ОСОБА_1 на виконання своїх повноважень.

Щодо заповнення журналу перевірок, судом встановлено, що в Акті ревізії зазначено, що перед початком проведення ревізії зроблено запис 16.04.2013 за № 1,№ 2.

Відповідно до п. 14 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 (зі змінами та доповненнями) посадові особи контролюючого органу зобов'язані розписатися в журналі реєстрації перевірок об'єкта контролю (у разі його наявності). Факт ненадання об'єктом контролю журналу фіксується у вступній частині акта ревізії.

Обставини внесення відповідних записів до Журналу перевірок підтверджується в судовому засіданні показанням свідка - ОСОБА_2, проте спростовується показанням свідка ОСОБА_3

Крім того, до суду надано копію журналу реєстрації перевірок, в якому відсутні записи перевіряючих.

Разом з тим, суд критично ставиться до оцінки вказаних доказів, оскільки як вбачається з матеріалами справи та не спростовується сторонами журнал реєстрації перевірок не є документом суворої звітності.

Отже за умови, того що посадових осіб відповідача було допущено до проведення ревізії, суд зазначає, що наведені доводи позивача не можуть вплинути на достовірність внесених до акту ревізії відомостей про результати ревізії та виявлені порушення.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Письмових вимог про усунення порушень, судом з'ясовано наступне.

Відповідно до п. 3 Положення про відділ інструментально-лабораторного контролю, затвердженого наказом від 08.01.2013 (т.1.а.с.47) до обов'язків відділу віднесено - здійснення інструментально-лабораторного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання , відтворення та охорони природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами на території АР Крим.

За результатами аналізу роботи відділу інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції в АР Крим встановлено, що за затвердженим штатним розписом кількість штатних посад відділу складає 13 осіб(т.1 а.с.143). Фактично зайняті посади: з 09.04.2012 -1 особа, з 16.05.2012 - 2 особи, з 21.05.2012 - 4 особи, з 11.07.2012 - 5 осіб, з 11.10.2012 - 8 осіб, з 02.01.2013 - 9 осіб, з 03.01.2013 - 10 осіб, з 09.01.2013 - 11 осіб, з 23.01.2013 - 12 осіб, з 01.02.2013 - 13 осіб, з 15.02.2013 - 12 осіб, з 11.03.2013 - 11осіб (т.1а.с.159-168).

Проте, в ході ревізії було встановлено, та підтверджено зустрічною звіркою в Республіканському комітеті АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, що спеціалісти вказаного відділу роботу відповідно до посадових інструкцій не виконували. Будь-які дії з відбору зразків проб грунтів, вод, викидів в атмосферне повітря, та їх дослідження відділ не здійснював, необхідне обладнання для виконання повноважень відділу в Держекоінспекції в АР Крим відсутнє.

У зв'язку з зазначеним відповідач зробив висновок про порушення ст.94 КЗпП України , ст. 1 Закону України «Про оплату праці», що виразилось у виплаті заробітної плати в сумі 309644,46 грн. працівникам відділу без фактичного виконання робіт на посаді протягом 01.04.2012 - 31.03.2013, у зв'язку з чим необґрунтовано використано коштів за КПКВ 2405010 за КЕКВ 111 «Заробітна плата», та як наслідок заяво перераховано в якості єдиного соціального внеску за КЕКВ 1120 112400,90 грн.

Також, відповідач зазначає, що на 7-м працівників відділу в порушення ст. 94 КЗпП України було покладено наказами позивача виконання обов'язків працівників інших відділів за відсутності вакантних посад.

Аналогічні порушення на думку відповідача було допущено й стосовно водія ОСОБА_4, якого було прийнято на роботу наказом від 21.05.2012 № 22о/с, але протягом періоду з 01.01.2012 по 01.12.2013 в роботі позивача не використовувались транспортні засоби та були відсутні на балансі, пальне та запчастини на транспорт не придбавались, внаслідок чого на думку відповідача було необґрунтовано використані кошти КЕКВ 1111 - 21241,95 грн., та КЕКВ 112- - 7710,83 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем працівники відділу інструмантально-лабораторного контролю та водій були прийняті на посаду відповідно до Закону України «Про державну службу в Україні» та КЗпП України в межах штатної чисельності.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу законів про працю в Україні Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічна норма передбачена ст. 1 Закону України «Про оплату праці».

Питання щодо законності прийняття на посаду працівників позивача не входить до компетенції відповідача та знаходиться поза межами фінансового контролю.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, є гарантованим державою правом.

Щодо виконання іншої роботи, ніж обумовлена посадовими інструкціями, суд зазначає, що поза увагою відповідача залишились приписи ст. 33 КЗпП України, згідно з якими тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. При цьому відповідачем не було встановлено покладання інших обов'язків на працівників відділу інструментально-лабораторного контролю та водія без їхньої згоди.

Відповідачем в порядку ст. 71 КАС України також не було доведено обставини того, що названі працівники не виконували правила внутрішнього трудового розпорядку та не працювали фактично у позивача.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування п.п.2, 3 Письмових вимог про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 01.07.2013 №01-07-14/14/5774.

Відповідачем також при проведені ревізії нарахування та виплати премій працівникам позивача було встановлено, що 30-ті працівникам в жовтні 2012 року було оголошено догану відповідно до наказів в.о. начальника Держекоінспекції в АР Крим від 01.10.2012 №99 о/с, від 04.10.2012 № 106 о/с, від 11.02.2012 № 116 о/с, за поданням прокуратури АР Крим (т.1а.с.172-175).

Догану було знято тільки відповідно до наказу від 12.12.2012 № 161 о/с.

Проте, у жовтні 2012 року двом працівникам при наявності догани було нараховано та виплачено премію у розмірі 100% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг на суму 2386,00 грн. та одинадцяті працівникам нараховано та виплачено премію за результатами 3-го кварталу 2012 на суму 14573,00 грн., що на думку відповідача є порушенням ст. 151 КЗпП та п.2.6 Положення про порядок преміювання, надання матеріальної допомоги, видачі грошової винагороди та встановлення надбавок і доплат працівникам Державної екологічної інспекції в АР Крим, затвердженого наказом від 01.03.2012 № 3.

В наслідок зазначеного на думку відповідача позивачем безпідставно використані кошти по КПКВ 2405010 на загальну суму 23115,12 грн., в т.ч. за КЕКВ 1111 - 16959, КЕКВ 1120 - 6156,12 грн.

Суд зазначає, що обставини нарахування працівникам премії та винесення догани визнаються сторонами , у зв'язку з чим в порядку ст. 72 КАС України не вимагають доказування.

Відповідно до абз. 3 ст. 151 КЗпП України протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Аналогічна норма викладена в п.2.6. Положення про порядок преміювання… позивача щодо заборони виплати премії за місяць в якому оголошено догану та заходів заохочення (т.1а.с.169)

Отже висновки відповідача щодо неможливості виплачувати премії працівникам, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, є правомірними.

Суд не погоджується з доводами позивача, що він був позбавлений можливості не виплачувати премію, оскільки наказ на виплату премії був виданий раніше ніж винесено накази про дисциплінарне стягнення.

На думку суду, враховуючи те, що вказані дії відповідачем було зроблено протягом одного звітного періоду до виплати заробітної плати, він не мав виплачувати преміальні.

Отже, судом встановлено, що письмові вимоги є частково правомірними (в частині п. 4, та як наслідок - в ч. п. 1)

Таким чином, адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування в повному обсязі письмових вимог про усунення порушень , виявлених в ході ревізії, задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про скасування розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 01.07.2010 № 38-07, судом з'ясовано таке.

Згідно п.32 ст. 116 Бюджетного Кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 117 Бюджетного Кодексу України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу, зокрема, у вигляді зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1 - 3, 10, 11, 14 - 29, 32 - 36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу;

Відповідно до п. 2 Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2011 № 21, зі змінами та доповненнями, зупинення операцій з бюджетними коштами застосовується у разі виявлення факту порушення вимог бюджетного законодавства , передбаченого пунктом 2 частини першої ст. 117Бюджетного Кодексу України, і полягає у зупиненні будь-яких операцій із здійсненням платежів з рахунків розпорядників та/або одержувачів, крім сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; виконання рішень органів , яким відповідно до закону надано право стягнення коштів; здійснення захищених видатків, до яких відноситься і виплата заробітної плати.

У зв'язку з виявленими порушеннями щодо необґрунтованого виплати заробітної плати, розпорядженням про зупинення операцій з бюджетними коштами від 01.07.2013 № 38-07 (т.1.а.с.7) було зупинено операції, крім захищених статей, до 15.07.2013.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо підстав для скасування вказаного розпорядження в частині неможливості виконувати письмові вимоги, та виплачувати заробітну плату.

Виконання письмових вимог не передбачає здійснення видатків з рахунку позивача, а зупинення операцій, як встановлено в Постанові КМУ від 19.01.2011 № 21 не стосується виплати заробітної плати, яка відноситься до захищених статей витрат.

За таких обставин, враховуючи, що судом встановлено частково правомірність письмових вимог про усунення порушень від 01.07.2013 №01-07-14/14/5774, що свідчить про наявність порушень з боку позивача в частині внесення недостовірних даних до звітів, суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати у розмірі 8,60 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.07.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.ст.160, 163 КАСУ постанову складено 26.07.2013 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати п.п.2,3 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 01.07.2013 №01-07-14/14/5774

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету на користь Державної екологічної інспекції в АР Крим (вул. Козлова, буд. 45а, м. Сімферополь, 95011, ідентифікаційний код 38040695) шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень Державної фінансової інспекції АР Крим(ідентифікаційний код 20703979, бульвар Леніна,5/7)судові витрати у розмірі 8,60 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.

З оригіналом згідно Котарева Г.М.