Постанова № 32724833, 24.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2013 р. Справа №801/6560/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача Палюк С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплові системи»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплові системи" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, уточнивши вимоги якого просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС: №0005481501 від 04.04.2013 року про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 35921,75 гривень, з яких 34703 гривень - основний платіж та 1218,75 гривень - штрафні санкції; №0007231502 від 05.04.2013 року про нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 29298,25 гривень, з яких 28323 гривень - основний платіж та 975,25 гривень - штрафні санкції, тобто в частинах, не скасованих ГУ Міндоходів в АР Крим, а також №0009821502 від 14.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29298,25 грн., з яких 28323 грн. - основний платіж та 975,25 грн. - штрафні санкції; №0305181501 від 14.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 35921,75 грн., з яких 34703 грн. - основний платіж та 1218,75 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Теплові системи" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 рік, якою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 34703 грн., та завищення податкового кредиту у сумі 28323 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 28323 грн., внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод.

Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбулись реально, отримання та оплата послуг підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Клопотань або заперечень на позов не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Теплові системи» зареєстроване у якості юридичної особи 19.11.2002 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.70).

Відповідно до Свідоцтва №100010548, ТОВ «Теплові системи» зареєстроване у якості платника податку на додану вартість з 04.01.2007 року (а.с.71).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: діяльність у сфері архітектури; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність; будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с.67).

Відповідно до Ліцензії міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, ТОВ «Теплові системи» має право займатися будівельною діяльністю з 07.04.2006 року (а.с.72).

На підставі наказу від 18.02.2013 року №802, посадовими особами ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Теплові системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 рік, за результатами якої було складено Акт №1415/15.2/32259352 від 04.03.2013 року (а.с.19-36).

В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що у період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 рік ТОВ «Теплові системи» мало взаємовідносини зокрема з Фірмою «Капітель Плюс» за рахунок якої до складу скоригованих валових витрат позивачем було включено суму 141615 грн., та сформовано податковий кредит на суму 28323 грн.

Під час проведення перевірки, Державною податковою інспекцією м.Сімферополь АР Крим ДПС було використано інформацію щодо контрагента позивача, а саме Акт про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель Плюс» від 11.04.2012 року №38/22/31095815.

Звіркою Фірми «Капітель Плюс» встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання Фірмою «Капітель Плюс» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік; не підтверджено реальність проведених господарських операцій з придбання та реалізації товарів, робіт, послуг з його контрагентами.

Враховуючи матеріали зустрічних звірок ТОВ «Теплові системи», не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від Фірми «Капітель Плюс».

Виходячи з вищенаведеного, ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку, що Фірма «Капітель Плюс» здійснювала діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та безпідставно сформувала податкове зобов'язання та податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання чи продаж товарів (робіт, послуг) які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ст.22, ст.185, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Аналізом та проведеною перевіркою ТОВ «Теплові системи» не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з Фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 рік. ТОВ «Теплові системи» обмінювалось документами на товари, зокрема з Фірмою «Капітель Плюс», яка має ознаки фіктивного підприємства. Всі суб'єкти господарювання працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

Встановивши ці обставини, ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ «Теплові системи»:

- п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, пп.5.1, пп.5.2.1, 5.2., п.5.3.9 пп.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 34703 грн., у тому числі по періодах:

4 квартал 2010 року - 4871 грн.,

1 квартал 2011 року - 21771 грн.,

2 квартал 2011 року - 8061 грн.,

п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 28323 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 28323 грн., в тому числі:

- грудень 2010 року - 3897 грн.,

- січень 2011 року - 10000 грн.,

- лютий 2011 року - 7417 грн.,

- травень 2011 року - 7009 грн.

На підставі цих висновків акту, Державною податковою інспекцією у м.Сімферополь АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0005481501 від 04.04.2013 року, яким ТОВ «Теплові системи» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток усього на суму 41363,50 грн. (а.с.37);

- №0007231502 від 05.04.2013 року, яким ТОВ «Теплові системи» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 29300,25 грн. (а.с.38).

Позивач із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями не погодився, оскаржив їх в адміністративному порядку (а.с.39-47), та за результатами розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України, Головним Управлінням Міндоходів в АРК (правонаступник ДПС в АР Крим) 12.06.2013 року було прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0007231502 від 05.04.2013 року, прийнятого стосовно ТОВ «Теплові системи» в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення №0005481501 від 04.04.2013 року, прийнятого стосовно ТОВ «Теплові системи» в частині застосування штрафних санкцій у сумі 5441,75 грн. (а.с.49-55).

За результатами адміністративного оскарження, Державною податковою інспекцією у м.Сімферополь АР Крим ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення відносно ТОВ «Теплові системи» в частинах не скасованих ГУ Міндоходів в АР Крим, а саме:

- №0305181501 від 14.06.2013 року про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 35921,75 грн., з яких 34703 грн. - основний платіж та 1218,75 грн. - штрафні санкції (а.с.141).

- №0009821502 від 14.06.2013 року про нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 29298,25 грн., з яких 28323 грн. - основний платіж та 975,25 грн. - штрафні санкції (а.с.139).

Таким чином, як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту є їх формування за рахунок угод з контрагентом, господарська діяльність якого на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Фірма «Капітель Плюс» зареєстрована у якості юридичної особи 07.08.2000 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.149).

Відповідно до Свідоцтва №00961493, Фірма «Капітель Плюс» зареєстрована у якості платника податку на додану вартість з 06.12.2004 року (а.с.150).

Відповідно до Ліцензії міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Фірма «Капітель Плюс» має право займатися будівельною діяльністю з 22.12.2006 року (а.с.151).

Судом встановлено, що 01.12.2010 року між ТОВ «Теплові системи» (Підрядник) та Сімферопольським слідчим ізолятором в АР Крим (Замовник) було укладено договір підряду на поточний ремонт №29-ТР, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до кошторисної документації та умов Договору виконання робіт з поточного ремонту приточно-витяжної вентиляції (ДБН Д.2.4-15-2000, ДБН д.2.6-3-2000) овочесховища та столярного цеху Сімферопольського слідчого ізолятору УДДУПВП в АР Крим по бул.Леніна, 4 в м.Сімферополь (а.с.153-165).

Для виконання робіт за вищевказаним договором, 02.12.2010 року ТОВ «Теплові системи» (Замовник) уклало договір підряду №02/12-ТР з Фірмою «Капітель Плюс» (Підрядник), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати за завданням Замовника роботи у відповідності до проектно-кошторисної документації.

Замовник зобов'язаний прийняти та сплатити дану роботу: монтаж зовнішніх та внутрішніх інженерних мереж, систем, технологічного обладнання та іншого, відповідно до переліку робіт, вказаних у Актах КБ-2, КБ-3 (а.с.82).

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за грудень 2010 року, загальна вартість робіт за договором №02/12-ТР складає 23381,86 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3896,98 грн. (а.с.90-91).

Виконання робіт Фірмою «Капітель Плюс» за договором №02/12-ТР підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 23381,86 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3896,98 грн., а саме:

- Акт за грудень 2010 року на загальну суму 21665,86 грн., у тому числі ПДВ у сумі 361098 грн. (а.с.92-96).

- Акт за грудень 2010 року на загальну суму 1716 грн., у тому числі ПДВ у сумі 286 грн. (а.с.102-105).

Судом встановлено, що ТОВ «Теплові системи» 27.12.2010 року оплатило виконані роботи згідно договору підряду №02/12-ТР на користь Фірми «Капітель Плюс» у сумі 23381,86 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (а.с.124).

За фактом оплати виконаних робіт за договором №02/12-ТР, Фірма «Капітель Плюс» виписала позивачу податкову накладну №2556 від 27.12.2010 року на загальну суму 23381,86 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3896,98 грн.(а.с.85).

Таким чином, роботи з поточного ремонту приточно-витяжної вентиляції (ДБН Д.2.4-15-2000, ДБН д.2.6-3-2000) овочесховища та столярного цеху Сімферопольського слідчого ізолятору УДДУПВП в АР Крим по бул.Леніна, 4 в м.Сімферополь відповідно до умов договору №29-ТР від 01.12.2010 року було виконано субпідрядником та, відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2010 року (а.с.172-173), Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (а.с.174-181), здані Замовнику - Сімферопольському слідчому ізолятору в АР Крим.

Роботи з поточного ремонту приточно-витяжної вентиляції відповідно до умов договору №29-ТР від 01.12.2010 року було сплачено Замовником - Сімферопольським слідчим ізолятором в АР Крим на користь генпідрядника - ТОВ «Теплові системи» у сумі 24613 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (а.с.168).

По факту оплати робіт, ТОВ «Теплові системи» виписало Сімферопольському слідчому ізолятору в АР Крим податкову накладну №216 від 31.12.2010 року на загальну суму 24613 грн., у тому числі ПДВ у сумі 4102,17 грн. (а.с.169).

Судом встановлено, що 11.01.2011 року між ТОВ «Теплові системи» (Виконавець) та Підприємством «Укртранснефтєгазпром» (Замовник) було укладено договір №05/11-МР, відповідно до умов якого Замовник доручає, а виконавець зобов'язаний виконати роботи з теплопостачання припливних вентиляційних установок на об'єкті «Центр водного спорту» в смт.Партеніт.

Вартість робіт визначається за договірною ціною та складає 258042 грн., у тому числі ПДВ у сумі 43007 грн.

Замовник виконує передплату у розмірі 100% вартості матеріалів, що становить 171804,58 грн., у тому числі ПДВ у сумі 28634,09 грн.

Остаточний розрахунок за виконані роботи буде виконано на підставі підписаного акту КБ-2В (а.с.182-183).

Для виконання робіт за вищевказаним договором, 12.01.2011 року ТОВ «Теплові системи» (Замовник) уклало договір підряду №12-01МР/15 з Фірмою «Капітель Плюс» (Підрядник), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язаний на свій ризик виконати за завданням Замовника роботи у відповідності до проектно-кошторисної документації.

Замовник зобов'язаний прийняти та сплатити дану роботу: монтаж зовнішніх та внутрішніх інженерних мереж, систем, технологічного обладнання та іншого, відповідно до переліку робіт, вказаних у Актах КБ-2, КБ-3 (а.с.83-84).

Виконання робіт Фірмою «Капітель Плюс» за договором №12-01МР/15 підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року на загальну суму 146221,54 грн. (а.с.109-123).

Судом встановлено, що ТОВ «Теплові системи» оплатило виконані роботи згідно договору підряду №12-01МР/15, в тому числі шляхом внесення передплати, у сумі 146553,54 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с.125-127).

За фактом оплати виконаних робіт за договором №12-01МР/15, Фірма «Капітель Плюс» виписала позивачу податкові накладні на загальну суму 146553,54 грн., у тому числі ПДВ у сумі 24425,52 грн., а саме:

- податкова накладна №60 від 20.01.2011 року на загальну суму 60000 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10000 грн.(а.с.86).

- податкова накладна №175 від 08.02.2011 року на загальну суму 44500 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7416,60 грн.(а.с.87).

- податкова накладна №221 від 30.05.2011 року на загальну суму 41721,54 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6953,59 грн.(а.с.88).

- податкова накладна №265 від 31.05.2011 року на загальну суму 332 грн., у тому числі ПДВ у сумі 55,33 грн.(а.с.89).

Таким чином, роботи з поточного ремонту теплопостачання припливних вентиляційних установок на об'єкті «Центр водного спорту» в смт.Партеніт відповідно до умов договору №05/11-МР від 11.01.2011 року було виконано та, відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2011 року (а.с.195), Актом здані Замовнику - Підприємству «Укртранснефтєгазпром», що також підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року (а.с.196-223) здані Замовнику - Підприємству «Укртранснефтегазпром».

Роботи з поточного ремонту теплопостачання припливних вентиляційних установок на об'єкті «Центр водного спорту» в смт.Партеніт відповідно до умов договору №05/11-МР від 11.01.2011 року було сплачено Замовником - Підприємством «Укртранснефтєгазпром» на користь ТОВ «Теплові системи» у сумі 245520,96 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с.184-186).

По факту оплати робіт, ТОВ «Теплові системи» виписало Підприємству «Укртранснефтєгазпром» податкові накладні на загальну суму 244817,76 грн., у тому числі ПДВ у сумі 40802,96 грн., а саме:

- податкова накладна №7 від 14.01.2011 року на загальну суму 60000 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10000 (а.с.169).

- податкова накладна №8 від 18.01.2011 року на загальну суму 110000 грн., у тому числі ПДВ у сумі 18333,33 грн. (а.с.194).

- податкова накладна №10 від 26.05.2011 року на загальну суму 74817,76 грн., у тому числі ПДВ у сумі 12469,63 грн. (а.с.195а).

Судом встановлено, що у січні, лютому, березні та червні 2011 року ТОВ «Теплові системи» подавало до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС податкові декларації з податку на додану вартість, відповідно до яких ним було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 28322,50 грн. на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом позивача Фірмою «Капітель Плюс» (а.с.224-271).

Отримання та видання податкових накладних підтверджуються реєстрами виданих та отриманих податкових накладних позивача (а.с.74-81, 170-171, 187-192, 187-192).

Таким чином, позивач ТОВ «Теплові системи» надало суду повне підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання та оплати послуг та їх використання у власній господарській діяльності, з отриманням прибутку від цих відносин, що підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку.

Відповідач вважає ці господарські операції між підприємствами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди шляхом порушення вимог податкового законодавства та ці відносини мали безтоварний характер.

Суд не погоджується з цими висновками відповідача виходячи з наступного.

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, яким встановлено наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст.135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п.135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання у Фірми «Капітель Плюс» послуг, використання цих послуг в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих послуг до валових.

Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентом та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п.201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів\послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.201 ПК України.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Теплові Системи», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання послуг у Фірми «Капітель Плюс» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Проведеною Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим ДПС перевіркою дотримання вимог податкового законодавства позивачем було встановлено, що за наслідками придбання у його контрагенту робіт та послуг позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані зареєстрованим на момент укладення угод платником податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.

Будь-яких невідповідностей у виписаних контрагентом позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Судом також встановлено, що отримання і оплата послуг від контрагента відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «Теплові Системи» належними бухгалтерськими проведеннями, отримані послуги було використано в господарській діяльності позивача та від використання цих послуг позивачем було отримано економічну вигоду.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкової дисципліни ДПІ у м.Сімферополі посилається лише на зустрічні акти перевірок контрагента позивача, якими зокрема встановлені чисельні порушення Податкового та Цивільного кодексів України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, з чим суд не погоджується виходячи з наступного:

Згідно з ч.1 ст.204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами про неможливість проведення зустрічних звірок.

В той же час, відповідно до ст.204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з Фірмою «Капітель Плюс» правочинів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Також, згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність вини у формі наміру у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або завідомо припускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Отже, вина юридичної особи у формі наміру повинна бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю, що тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену відповідними статтями Кримінального Кодексу України, а тому такі обставини повинні бути доведені остаточним рішенням по кримінальній справі із встановленням вини фізичної особи у вчиненні таких дій.

Тобто, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на доказ безтоварності та нікчемності угоди ТОВ «Теплові Системи» з його контрагентом на Акт про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель Плюс», що свідчив про порушення ним податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом а не актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст.4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп.36.1, 36.5 ст.36; п.38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 34703 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 28323 грн., що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Судом також встановлено, що позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополь АР Крим №0005481501 від 04.04.2013 року, №0007231502 від 05.04.2013 року, №0009821502 від 14.06.2013 року та №0305181501 від 14.06.2013 року.

Проте, відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового Кодексу України, податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання, раніше прийнятого податкового повідомлення - рішення або суму податкового боргу, визначеного у податковій вимозі.

Згідно п.60.4 ст.60 Податкового Кодексу України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 п.60.1 цієї статті, податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення - рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Податкові повідомлення-рішення №0009821502 від 14.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29298,25 грн., та №0305181501 від 14.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 35921,75 грн., прийняті за результатами оскарження попередніх рішень до Міндоходів в АР Крим були отримані ТОВ «Теплові Системи», а отже податкові повідомлення - рішення №0005481501 від 04.04.2013 року про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 41363,50 гривень та №0007231502 від 05.04.2013 року про нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 29300,25 гривень, вважаються відкликаними, а тому позовні вимоги в частині визнання цих рішень протиправними та скасування не підлягають задоволенню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Теплові Системи» є обґрунтованими частково та винесені на підставі Акту перевірки №1415/15.2/32259352 від 04.03.2013 року податкові повідомлення-рішення №0009821502 від 14.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29298,25 грн., з яких 28323 грн. - основний платіж та 975,25 грн. - штрафні санкції та №0305181501 від 14.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 35921,75 грн., з яких 34703 грн. - основний платіж та 1218,75 грн. - штрафні санкції є протиправними та мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 652,21 гривень із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 24.07.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 29.07.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплові Системи» - задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені ДПІ у м.Сімферополі АР Крим №0009821502 від 14.06.2013 року та №0305181501 від 14.06.2013 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплові Системи» судовий збір у розмірі 652,21 (шістсот п'ятдесят дві гривні двадцять одна копійка) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.С. Кононова