Постанова № 32724239, 24.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа № 5015/4453/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Ярмолі А.,

за участю представників:

прокурор: з'явився;

від позивача-1: не з'явився,

від позивача-2: не з'явився,

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явилися

від третіх осіб: не з'явилися;

розглянув апеляційну скаргу приватної агрофірми «ВАТРА»,

на рішення господарського суду Львівської області від 20.03.2013 року, суддя Р.Матвіїв

у справі за №5015/4453/12

за позовом: прокурора Бродівського району в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ; Корпорації "Українська Універсальна Агропромислова біржа", м. Київ;

до відповідача 1: приватної агрофірми "Ватра", с. Батьків, Бродівський район, Львівська область;

до відповідача 2: відкритого акціонерного товариства "Бродівське хлібоприймальне підприємство", м. Броди;

за участю третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Бродівської районної державної адміністрації, м. Броди;

за участю третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львів;

про: стягнення 849 080 грн. 40 коп.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.2013 року задоволено позовні вимоги прокурора Бродівського району в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України; корпорації "Українська Універсальна Агропромислова біржа" та витребувано у приватної агрофірми «Ватра» сільськогосподарську техніку фірми «Джон Дір», а саме: комбайн фірми «Джон Дір» М-9500, шасі HO9500x66774, двигун RG 6076H575666, жатку для зернових, ремінний підбирач, один комплект запасних частин на користь корпорації «Українська Універсальна агропромислова біржа». Стягнуто з приватної агрофірми «Ватра» на користь корпорації «Українська Універсальна агропромислова біржа» 849 080,40 грн. заборгованості за кредитом, залученим під державні гарантії і наданим для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, переданої приватній агрофірмі «Ватра». Відмовлено повністю в задоволенні позову до ВАТ «Бродівське хлібоприймальне підприємство».

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача, яка останнім не спростована. Окрім того, суд покликався на умови договору, відповідно до яких повернення техніки постачальнику та сплата штрафу не звільняють товаровиробника від виконання зобов'язань по розрахунках згідно договору поставки.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач-1) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що судом не враховано тієї обставини, що захист інтересів держави в особі корпорації «Українська універсальна агропромислова біржа» не може бути прийнятною, оскільки така установа є комерційною і самостійно вправі звертатися до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.

Скаржник зазначає, що прокурором не наведено і належним чином не обґрунтовано ті обставини, що спричинили негативні наслідки для інтересів держави.

Скаржник також вважає, що позивачем пропущені строки позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач-2 просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що судом дослідженні усі обставини справи та прийнято законне рішення.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Повторне клопотання скаржника про відкладення слухання справи задоволенню не підлягає, оскільки наведені в ньому підстави для відкладення слухання справи не впливають на прийняття рішення по справі. При цьому, приписами ст. ст. 22, 28 ГПК України зазначено, що брати участь у судових засіданнях є правом сторони, а не її обов'язком, та коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується. А тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без їх участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, який підтримав свої позиції та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 30.06.1996 року між корпорацією «Украгропромбіржа» (постачальник, продавець), СВСГ «Міжгір'я» (товаровиробник, покупець) та Бродівським ХПП (хлібоприймальне підприємство) укладено договір № 2 від 30.06.1996 року про поставку сільгосптоваровиробнику зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір» на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосппродукції, як плати за одержану техніку.

Відповідач є правонаступником СВСГ «Міжгір'я» по зобов'язаннях, що виникли на підставі договору № 2 від 30.06.1996 року про поставку сільгосптоваровиробнику зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір» на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосппродукції, як плати за одержану техніку.

Предметом вказаного договору, згідно п.1.1. останнього, є поставка товаровиробнику (покупцю техніки) зернозбиральних комбайнів, адаптерів та запчастин фірми «Джон Дір» на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосппродукції, як плати за одержану техніку. Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник (продавець) зобов'язується поставити і передати товаровиробнику в комплектному і якісному стані: комбайн М-9500 в кількості 1 шт. за ціною 163 183,4 дол. США, жатку для зернових Ф 22 в кількості 1 шт. за ціною 21 267,8 дол. США, ремінний підбирач в кількості 1 шт. за ціною 13 962,3 дол. США, запасні частини на суму 11 055,8 дол. США (без % ставок - 8 511,0). Всього, на загальну суму 209 469 дол. США. Запасні частини поставляються щорічно протягом 5 років в залежності від потреби до повного вибору в межах загальної суми, вказаної в п. 2.1. Зберігаються запчастини на складах станцій технічного обслуговування, де ведеться облік видачі запчастин на кожний комбайн. Витрати на зберігання запчастин відшкодовуються товаровиробником (покупцем техніки), постачальнику (продавцю техніки) за рахунок суми запасних частин, вказаної в цьому договорі, або за додаткову плату за узгодженням.

У свою чергу, згідно п. 3.1. договору, товаровиробник (покупець) зобов'язується прийняти від постачальника техніку, вказану в пункті 2.1. договору, по акту передачі-приймання зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір» згідно з додатком 3 «Порядку . . .» і взяти її на баланс. Крім цього, згідно п.3.2. договору, товаровиробник (покупець) зобов'язується поставити хлібоприймальному підприємству (ХПП) для розрахунків з корпорацією «Украгропромбіржа» за отриману техніку, за обслуговування кредиту і за витрати на гарантійне і технічне обслуговування протягом 6 (з 1996 року по 2001 року) років 1 822 т. продовольчого зерна м'якої пшениці 3-го класу в строки не пізніше 1 жовтня щорічно у визначеному рахунку. Кількість зерна, що здається, може змінюватися щорічно в зв'язку з можливою зміною на світовому ринку процентних ставок за використання кредиту. Постачальницько-збутові витрати по навантажувально-розвантажувальних роботах, по доставці і зберіганню техніки і запчастин відшкодовувати корпорації «Украгропромбіржа» за рахунок зменшення суми поставлених запасних частин, що входять у вартість техніки (розділ 2, п. 2.1. і Таблиці, п. 6 запасні частини цього договору).

Хлібоприймальне підприємство (ХПП) зобов'язується (п. п. 4.1., 4.2.) прийняти від товаровиробника протягом 6 років всього 1 822 т. продовольчого зерна м'якої пшениці 3-го класу, в тому числі по роках, визначених у договорі, а також забезпечити зберігання, окремий облік та передачу прийнятого від товаровиробника зерна до державного резерву та корпорації «Украгропромбіржа».

На виконання договору від 30.06.1996 року № 2 сторонами підписано акт № 2 передачі-приймання зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір» від 30.06.1996 року, згідно якого корпорація «Украгропромбіржа» передала СВСГ «Міжгір'я», а СВСГ «Міжгір'я» на підставі довіреностей № 233, № 234 від 30.06.1996 року та накладної № 1 отримало техніку фірми «Джон Дір» - комбайн фірми «Джон Дір» М-9500, шасі HO9500x66774, двигун RG 6076H575666, в кількості 1 шт., за ціною 123 548,00 дол. США, жатку для зернових в кількості 1 шт. за ціною 16 073,00 дол. США, ремінний підбирач в кількості 1 шт. за ціною 10 479,00 дол. США, запасні частини в кількості 1 комплект, на загальну суму 150 100,00 дол. США.

У відповідності до п. п. 5.3., 5.4. договору, вказаний договір набирає чинності з моменту підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі невиконання сторонами зобов'язань керуватись чинним законодавством України.

Згідно довідки про стан розрахунків з державним бюджетом товариства з обмеженою відповідальністю «Ватра» за отриману зернозбиральну техніку фірми «Джон Дір» станом на 01.09.2012 року, заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Ватра» перед державним бюджетом становить 106 228,0 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 04.10.2012 року становить 849 080,40 грн.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.1996 року № 166 «Про забезпечення сільського господарства зернозбиральною технікою» наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, Державного комітету України по матеріальних ресурсах від 22.05.1996 року № 155/113/63 затверджено Порядок передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір», проведення розрахунків за отриману ними техніку і поставку до державного резерву сільськогосподарської продукції.

Наказом Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства фінансів України, державної акціонерної компанії «Хліб України» від 22.09.1997 року № 14/185/56 затверджено Порядок передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання зернозбиральної техніки фірми «Джон Дір» та проведення розрахунків за отриману ними техніку і поставки до державних ресурсів продовольчого зерна в рахунок державного замовлення та погашення кредитів.

Як вбачається з преамбули даного Порядку, його дія поширюється на всіх сільськогосподарських товаровиробників та інших суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які отримали зернозбиральні комбайни фірми «Джон Дір», тобто і на відповідача-1, що отримав техніку згідно договору № 2 від 30.06.1996 року.

На підставі наказу від 22.08.1997 року № 14/185/56 Порядок, що затверджений наказом від 22.05.1996 року № 155/113/63, втратив чинність.

Згідно пункту 1 цього Порядку корпорація «Украгропромбіржа», яка виконує функції державного агента (прямого постачальника), отримує в рахунок кредитів Ексімбанку США та інших банків-кредиторів зернозбиральну техніку фірми «Джон Дір», запасні частини, мастила та інші технічні рідини до неї і поставляє їх сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання під заставу продовольчого зерна, яке буде вирощуватись в період з 1997 року по 2001 рік, на підставі укладених з ними договорів поставки на умовах розстрочки платежу терміном на п'ять років, та забезпечує здійснення сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання розрахунків з державним бюджетом за отриману зернозбиральну техніку фірми «Джон Дір» з урахуванням сплати відсотків та всіх витрат, пов'язаних з обслуговуванням кредитів, у терміни та обсяги, визначених договорами поставки. Цим пунктом також визначено, що договори про поставку техніки на умовах розстрочки платежу під заставу продовольчого зерна укладаються між корпорацією «Украгропромбіржа» і сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання за формами згідно з додатками № 1 і № 2.

Згідно п. 4 цього ж Порядку, товаровиробники, які отримали техніку за рахунок кредитів США, наданих під гарантії Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, розраховуються з Державним бюджетом щорічно до 1 жовтня шляхом поставки, починаючи з 1997 року, до державних ресурсів у рахунок державного замовлення продовольчого зерна за середньозваженими цінами, що фактично складуться на біржових торгах України за оптовими контрактами на момент його поставки, до повного погашення вартості техніки з урахуванням сплати відсотків та всіх витрат, пов'язаних з обслуговуванням кредиту. Суми бюджетної заборгованості товаровиробників на підставі розрахунків Державного експортно-імпортного банку України уточнюються постачальником у зв'язку зі змінами на світовому кредитному ринку процентних ставок за використання кредитів та їх обслуговування. Витрати постачальника на виконання робіт, передбачених договором поставки техніки, відшкодовуються товаровиробником власними коштами або за рахунок зменшення суми запасних частин, які будуть поставлятись товаровиробнику протягом п'яти років згідно з договором поставки техніки.

Крім цього, постановами Кабінету Міністрів України від 23.12.1998 року № 2057 та від 16.11.2000 року № 1708 внесено часткові зміни в п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.1996 року № 166, якими встановлено, що починаючи з 1998 року сільськогосподарські товаровиробники та інші суб'єкти господарювання, які отримали сільськогосподарську техніку американських фірм «Джон Дір» та «КейсКорпорейшн» за рахунок кредитів США, наданих під гарантії Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів, розраховуються за отриману техніку (з урахуванням сплати відсотків та всіх витрат, пов'язаних з обслуговуванням кредитів) власними коштами.

Пунктом 13 Порядку передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання зернозбиральної техніки фірми "Джон Дір" передбачено, що в разі невиконання протягом 6 місяців після встановленого терміну зобов'язань по розрахунках за отриману техніку, відшкодування відсотків та всіх витрат на обслуговування іноземних кредитів та витрат постачальника на виконання робіт, вказаних в п. 2 цього Порядку та передбачених договором поставки, товаровиробник зобов'язаний повернути отриману техніку постачальнику та сплатити штраф, передбачений договором поставки техніки. Повернення техніки Постачальнику та сплата штрафу не звільняють товаровиробника від виконання зобов'язань по розрахунках згідно з договором поставки. Без офіційного погодження з постачальником товаровиробник не має права здійснювати відчуження та заставу отриманої техніки.

Тобто, повернення техніки постачальнику та сплата штрафу не звільняють товаровиробника від виконання зобов'язань по розрахунках згідно з договором поставки. З вказаної норми права вбачається можливість одночасного покладення на товаровиробника (відповідача у справі) щодо повернення техніки та здійснення розрахунків згідно договором поставки у випадку порушення договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (01.01.2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Аналогічні положення передбачені у п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України щодо врегулювання господарських правовідносин.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем зобов'язання по проведенню розрахунків по договору від 30.06.1996 року № 2 про поставку сільгосптоваровиробнику зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір» на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосппродукції, як плати за одержану техніку, виконано частково, на суму 99 353,60 дол. США. У зв'язку з чим, має місце заборгованість відповідача суму 106 228,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 04.10.2012 року становить 849 080,40 грн., що підтверджується наявними у справі актом звірки заборгованості, підписаним зі сторони відповідача-1 та довідкою про стан розрахунків.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення з ПА «Ватра» на користь «Українська універсальна агропромислова біржа» 849 080,40 грн. заборгованості за кредитом, залученим під державні гарантії і наданим для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, переданої ПА «Ватра».

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 694 Цивільного кодексу України встановлює, що у випадку невиконання покупцем свого обов'язку щодо сплати товару, продавець має право вимагати у покупця повернути неоплачений товар.

Частина 6 статті 225 Господарського кодексу України передбачає додаткову відповідальність, порядок визначення розміру якої може затверджуватись Кабінетом Міністрів України. В даному випадку додаткова відповідальність передбачена вищевказаним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, що по договору від 30.06.1996 року № 2 на підставі акта № 2 передачі-приймання зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір» від 30.06.1996 року, відповідач-1 отримав наступну техніку фірми «Джон Дір»: комбайн фірми «Джон Дір» М-9500, шасі HO9500x66774, двигун RG 6076H575666, в кількості 1 шт., жатку для зернових в кількості 1 шт., ремінний підбирач в кількості 1 шт., запасні частини в кількості 1 комплект.

З підстав наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вищевказана техніка підлягає вилученню у відповідача-1 та передачі корпорації за рахунок коштів відповідача-1.

Окрім того, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що відповідач-2 не несе відповідальності перед позивачами згідно договору від 30.06.1996 року № 2 по вимогах, що заявлені у даному спорі, оскільки ВАТ «Бродівське ХПП» виступає лише хлібоприймальним підприємством згідно договору від 30.06.1996 року № 2 та позивачем у позовній заяві вимоги зверталися лише до ПП «Ватра». У зв'язку з цим, позовні вимоги, що заявлені до відповідача-2, не підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції зробив правомірний висновок про відмову у накладенні арешту на майно та грошові кошти відповідача-1, оскільки прокурором не подано доказів про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Крім цього, відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, і одночасне застосування судом таких двох способів кодексом не передбачено.

Доводи скаржника, що прокурор не вправі звертатися з даним позовом, оскільки інтереси держави в даному випадку не порушені, є необґрунтовані з огляду на наступне.

Повноваження прокурора в судовому процесі визначені Законом України "Про прокуратуру", Господарським процесуальним кодексом України та Конституцією України.

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Зокрема, статтею 2 ГПК передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до нього в інтересах держави. Однак поняття "інтереси держави" є оціночним. Прокурор має визначати їх у кожному конкретному випадку, обґрунтовувати необхідність захисту інтересів держави та зазначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах. Положенням вказаної норми надано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 за №3-рп/99, яким визначено поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", як орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Окрім того, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.1996 року № 166 «Про забезпечення сільського господарства зернозбиральною технікою» на корпорацію «Украгропромбіржа» покладено виконання функцій державного агента з отримання і використання кредитів для закупівлі зернозбиральної техніки фірми «Джон Дір», поставки її сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання і укладення з ними договорів її продажу на умовах розстрочки платежу терміном на п'ять років під заставу сільськогосподарської продукції, які передбачають розрахунки за цю техніку.

Разом з тим, Порядком передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір» визначено, що сільськогосподарські товаробники, які отримали техніку за рахунок кредитів США, наданих під гарантій Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, розраховуються з Державним бюджетом України.

Отже, подання прокурором позову було здійснено відповідно до абзацу 2 ч. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, де зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, про що зазначено в позовній заяві, яка у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Доводи скаржника про пропуск позивачем строку позовної давності не беруться судом до уваги, оскільки сторони передбачили в договорі строк його дії - до повного виконання договірних зобов'язань. Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем-1 договору, то позивач не пропустив строки позовної давності.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ПА «Ватра» витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України залишаються на скаржнику. Як вбачається із квитанції №102 від 15.04.2013 року скаржником за подання апеляційної скарги сплачено 3219,00 грн судового збору. Натомість скаржник мав оплатити 8 490,80 грн. (1% ціни позову). Відтак, з скаржника належить стягнути в дохід Державного бюджету України 5 271,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 20.03.2013 року в справі №5015/4453/12 - залишити без змін, а апеляційну скаргу приватної агрофірми «Ватра» - без задоволення.

Стягнути з приватної агрофірми "Ватра" (80665, Львівська обл., Бродівський район, село Батьків, код ЄДР 25229749) дохід Державного бюджету України 5 271,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко

Повний текст постанови

виготовлено 30.07.2013р.