Ухвала суду № 32720804, 31.07.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3564/13 Головуючий у 1-й інстанції: Рибалко Н.І.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра» на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 липня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізького коллективного будівельного управління «Машбуд» про визнання договорів дійсними,-

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Запорізького колективного будівельного управління «Машбуд» (надалі - ЗКБУ «Машбуд») про визнання договорів дійсними. В позові зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2003 року. №20-НФ відповідач передав, а позивач прийняв у власність адміністративну будівлю «А-3», що стоїть окремо, і замощення 1, розташовані за адресою:69001, АДРЕСА_4, розташовану на земельній ділянці, загальна площа якої згідно державного акту на право постійного користування землею від 06.07.2000 року складає 0,2412 га. На підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2003 року. №21-НФ відповідач передав, а позивач прийняв у власність цілісний майновий комплекс незавершеного будівництва виробничої бази, розташованого за адресою:69095,м.Запоріжжя, Крива Бухта, розташованого на земельній ділянці, загальна площа якої згідно з договором оренди земельної ділянки від 11.09.2002 року. №1726, укладеного між виконавчим комітетом Запорізької міської Ради і продавцем складає 0,6683 га. За договором №20 НФ і за договором № 21-НФ він частково виконав угоду, і прийняв у власність обидва об'єкти нерухомого майна, яке відчужено на його користь відповідачем за договорами, а відповідач ухиляється від нотаріального оформлення угоди, незважаючи на те, що нотаріальна форма договорів була прямо передбачена пунктом 1.4 договору №20-НФ і пунктом 1.3 договору №21-НФ. За твердженням позивача, сторони домовились про всі істотні умови зазначених угод, договори частково виконані шляхом передачі відповідачем позивачу у власність за актами передачі-прийому від 19.02.2003 року. нерухомого майна, яке є предметом купівлі-продажу за договорами. Зважаючи на те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договорів № 20-НФ и №21-НФ від 17.02.2003 року, позивач просив у судовому порядку визнати вказані договори дійсними, які не потребують наступного нотаріального посвідчення і підлягають виконанню.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача вимоги позивача визнав, пояснив, що обидва договори купівлі-продажу нерухомого майна і акти прийому-передачі до них відповідають нормам чинного законодавства, містять всі умови, необхідні для належного виконання вказаних угод, підписані уповноваженими особами, повинні бути нотаріально посвідчені в установлені договорами строки. Однак через тривалу хворобу директора ЗКБУ «Машбуд» ОСОБА_4 неможливо виконати зобов'язання продавця по нотаріальному посвідченню угод. Враховуючи, що на підприємстві, що здійснило відчуження перерахованого у позові нерухомого майна, відсутні уповноважені особи по виконанню зобов'язань ЗКБУ «Машбуд» по нотаріальному посвідченню договорів, вважає, що у судовому порядку необхідно визнати договори купівлі-продажу нерухомого майна від 17.02.2003 року. №20-НФ и від 17.02.2003 року. №21-НФ, укладені між позивачем і ЗКБУ «Машбуд» дійсними. .

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог,- орендного підприємства Запорізького межміського бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду даної цивільної справи був повідомлений у передбаченому законом порядку, що дозволяє суду розглядати цивільну справу без їх участі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 липня 2004 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано договір купівлі - продажи нерухомого майна від 17.02.2003 року

№20-НФ адміністративної будівлі «А-3», що стоїть окремо, і замощення 1, розташовані за адресою:69001, АДРЕСА_4, розташовану на земельній ділянці, загальна площа 0,2412 га, укладений між ЗКБУ «Машбуд» ( 69001, АДРЕСА_4, код ЕДРПО 05513796) и ОСОБА_3 (69095, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - дійсним і таким, що підлягає виконанню, з наступною реєстрацією в орендному підприємстві Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації.

Визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.02.2003 року № 21-НФ - цілісного майнового комплексу незавершеного будівництва виробничої бази, розташованої за адресою: 69035, м.Запоріжжя, Крива Бухта, розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,6683 га, укладений між ЗКБУ «Машбуд» ( 69001, АДРЕСА_4, код ЕРРПО 05513796) і ОСОБА_3 (69095, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), - дійсним і таким, що підлягає виконанню, з наступною реєстрацією в орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації.

Стягнуто з ЗКБУ «Машбуд (69001, АДРЕСА_4, код ЕДРПО 05513796) на користь ОСОБА_3 суму державного мита 8 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі ТОВ «Багіра», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

У відповідності з ч.2 ст.47 ЦК УРСР ( в редакції 1964 року.) якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. .

Згідно з ч.2 ст.220 ЦК України ( в редакції 2003 року), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

На підставі ст.638 ЦК України ( в редакції 2003 року) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач і відповідач у договорах № 20-НФ і № 21-НФ від 17.02.2003 року . досягли згоди з усіх істотних умов вказаних угод, засвідчили даний факт підписами, що підтверджує взаємне волевиявлення сторін на укладення угоди купівлі-продажу нерухомого майна. Сторонами частково виконані договори шляхом передачі відповідачем позивачу у власність за актами здачі-прийому від 19.02.2003 року. Нерухомого майна, яке є предметом купівлі-продажу за договорами, що підтверджується матеріалами справи, а також поясненнями сторін, які узгоджуються між собою. .

Згідно п.1.4 договору № 20-НФ купівлі-продажу нерухомого майна з 17.02.2003 року. и п.1.3 договору № 21-НФ купівлі-продажу нерухомого майна від 17.02.2003 року договори підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню протягом одного місяця з дати підписання договору.

Актом здачі-прийому нерухомого майна до договору купівлі-продажу від 17.02.2003 року № 20-НФ, укладеному між ЗКБУ «Машбуд і ОСОБА_3 від 19.02.2003 року підтверджується факт того, що продавець - відповідач передав, а покупець-позивач прийняв у власність адміністративну будівлю «А-3», що стоїть окремо, і замощення 1, розташовані за адресою:69001, АДРЕСА_4, розташовану на земельній ділянці, загальна площа якої згідно державного акту на право постійного користування землею від 06.07.2000 року складає 0,2412 га.

Актом здачі-прийому нерухомого майна до договору купівлі-продажу від 17.02.2003 року. №21-НФ, укладеному між ЗКБУ «Машбуд і ОСОБА_3 від 19.02.2003 року підтверджується факт того, що продавець-відповідач передав, а покупець-позивач прийняв у власність цілісний майновий комплекс незавершеного будівництва виробничої бази, розташований за адресою: 69095, м.Запоріжжя, Крива Бухта, розташований на земельній ділянці, загальна площа якої згідно з договором оренди земельної ділянки від 11.09.2002 року. №1726, укладеного між виконавчим комітетом Запорізької міської Ради і продавцем складає 0,6683 га.

Судом установлено, що позивач звертався до відповідача 27.08.2003 року, 15.12.2003 року, 05.05.2004 року з вимогою додержуватися нотаріальної форми договорів и прийняти участь у нотаріальних діях, про що свідчать надані суду вищезазначені вимоги, зі штампами вхідної кореспонденції ЗКБУ «Машбуд». Перші дві вимоги про нотаріальне посвідчення договорів залишені відповідачем без відповіді.

Позивачем отримано листа відповідача від 17.06.2004року № 265-ЮР, в якому останній висловлює жаль з приводу необґрунтованого ухилення від нотаріального посвідчення договорів, чого не заперечував у судовому засіданні і представник відповідача.

Таким чином, у суду були всі підстави для визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна № 20-НФ и № 21-НФ від 7.02.2003року, укладених між ЗКБУ «Машбуд». і ОСОБА_3 дійсними.

Що стосується доводів апелянта про порушення ухваленим рішенням суду прав ТОВ «Багіра», то колегія суддів не погоджується з- ними, виходячи з наступного.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України та ст. 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» ч.2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випивають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас, за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

В свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто відбудеться припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку у відповідних правових відносинах

При цьому оспорювані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку

Слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27 грудня 2012 року по справі №5/186-07 було затверджено мирову угоду від 24 грудня 2012 року, укладену між ТОВ «Багіра» (банкрутом) та ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат» (кредитор).

Відповідно до п.1.1 Мирової угоди від 24 грудня 2012 року, предметом цієї мирової угоди є домовленість між боржником та кредиторами стосовно погашення та розстрочення боргів боржника перед кредиторами шляхом обміну майна боржника на грошові вимоги кредиторів.

Відповідно до п.1.3 Мирової угоди від 24 грудня 2012 року, джерелом погашення заборгованості боржника перед кредиторами є грошові кошти кредитора -Товариства з обмеженою відповідальністю «Знам'янський меблевий комбінат», які передаються останньому в обмін на набуття ним права власності на майнові активи боржника, а саме: нежитлову будівлю, літ. А-3, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер 5802304, яка належить боржнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №07.02/1 від 07.02.2003р. (витяг Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8745789 від 25.10.2005р., серія СВХ №929172), який являється невід'ємним додатком до даної мирової угоди. Вартість будівлі складає 1 452 474,00 (один мільйон чотириста п'ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят чотири ) гривні 00 коп.

Таким чином, рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 липня 2004 року не є юридично значимим для ТОВ «Багіра», оскільки останнє ще 24 грудня 2012 року в обмін на прощення заборгованості відмовилось від своїх прав щодо нежитлової будівлі, літ. А-3, розташованої за адресою: АДРЕСА_4.

Таким чином, фактично ТОВ «Багіра» звернулося з апеляційною скаргою про захист прав іншої юридичної особи - ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат» (для роз'яснення останньому, що це взагалі за рішення суду), а отже апелянт не є суб'єктом апеляційного оскарження у розумінні ст.292 ЦПК України.

При цьому, оскаржуване рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2004 року жодним чином не порушує і права ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат» (за захистом яких звернулося ТОВ «Багіра»), який про нього дізнався під час розгляду справи №808/2500/13-а в Запорізькому окружному адміністративному суді.

Предметом розгляду справи №808/2500/13-а став позов ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області ОСОБА_5 про визнання незаконними дій та визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації права власності на нежитлову будівлю, літ. А-3, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, придбану на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27 грудня 2012 року по справі №5/186-07.

Підставами для відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно стало наявність у Державному реєстрі прав на нерухоме майно арештів щодо нежитлової будівлі літ. А-3, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 та заборон, встановлених Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року по справі №0870/11559/12 та ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2012 року про забезпечення позову по справі №0809/6956/2012.

Таким чином, відмова державного реєстратора прав на нерухоме майно в реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «Знам'янський меблевий комбінат» на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27 грудня 2012 року по справі №5/186-07 не пов'язана з наявністю або відсутністю рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2004 року.

Що стосується викладення фактичних обставин, зазначених в апеляційній скарзі, то колегія суддів виходить з наступного. .

В апеляційній скарзі ТОВ «Багіра» зазначає, що ЗКБУ «Машбуд» не мав права відчужувати нежитлову будівлю, літ.А-3, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 по договору №20-НФ від 17 лютого 2003 року, оскільки вже продало його ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс» на підставі договору купівлі-продажу №9 від 19 серпня 2002 року.

На обґрунтування цього твердження апелянт посилається на рішення Господарського суду Запорізької області від 09 листопада 2004 року по справі № 17/3 83д-16/387д, згідно якого було відмовлено ЗКБУ «Машбуд» у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу №9 від 19 серпня 2002 року.

По-перше, виходячи з тексту Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11 вересня 2012 року по справі №13/5009/5697/11-30/5009/5697/11, за матеріалами реєстраційної справи право власності на нерухоме майно в ОП ЗМБТІ станом на 17 лютого 2003 року було зареєстровано за ЗКБУ «Машбуд», а отже відповідно до положень Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, саме ЗКБУ «Машбуд» було власником цього нерухомого майна та мало право на його відчуження.

По-друге, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2003 року по справі №2-1667/03 визнано з 11.07.2002 недійсними договори, укладені від імені ЗКБУ «Машбуд» та підписані іншими особами, ніж ОСОБА_4

( у тому числі і договір між ЗКБУ «Машбуд» та ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс», який з боку продавця підписано в.о. директора ОСОБА_6, повноваження якої припинилися саме 11 липня 2002 року).

По-третє, Рішення Господарського суду Запорізької області від 09 листопада 2004 року по справі №17/383д-16/387д набрало чинності лише 25 березня 2005 року, коли договір №20-НФ купівлі-продажу від 17 лютого 2003 року вже було визнано дійсним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 липня 2004 року, яке набрало законної сили 16 серпня 2004 року).

Таким чином, оскаржуване рішення суду , як і інші додані апелянтом до апеляційної скарги судові рішення по справам № 17/3 85д (набрало чинності 14 вересня 2004 року) та №15/400д-10/68/07-10/232/10 (набрало чинності 24 листопада 2010 року), не могли будь-яким чином вплинути на розгляд Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя даної справи.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст. 307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 липня 2004 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: