Постанова № 32718313, 30.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа№ 911/1032/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Коршун Н.М.

За участю представників сторін:

Від позивача - Добош В. А. (договір від 19.07.2013р.);

Від відповідача - Лозниця О. О. ( довір. б/н від 18.06.2013р.);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Разан-Н»

на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2013р.

у справі № 911/1032/13 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Приватного підприємства «ЦБЦ Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Разан-Н»

про стягнення 11 266,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2013р. у справі №911/1032/13 позов задоволено частково Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Разан-Н» на користь Приватного підприємства «ЦБЦ Агро» 8981,12 грн. боргу, 150,59 грн. трьох відсотків річних, 26,94 грн. інфляційних втрат, 1398,59 грн. судового збору, 3251,52 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі товару за видатковими накладними, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати товару та має перед позивачем заборгованість.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що судом не з'ясовано, яка дійсна заборгованість відповідача існувала на момент винесення рішення, оскільки до початку судового розгляду, а саме 11.04.2013р., відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості платіжним дорученням від 05.04.2013р. №827 у розмірі 3 981,12 грн., таким чином заборгованість відповідача становить 5 000 грн.

Скаржник зазначає й про те, що позивачем не було надано суду касовий чек, який би підтверджував відправлення відповідачу листа-претензії поштою, тому висновок суду про отримання відповідачем листа-претензії є необґрунтованим.

Під час розгляду справи представник відповідач апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача повідомив про те, що не заперечує того факту, що станом на дату винесення рішення у даній справі заборгованість відповідача за товар, що його поставлений за спірними накладними становить саме 5 000 грн.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Згідно видаткових накладних № РН-000170 від 19.10.2011р. (на суму -12820,80 грн.), № РН-000226 від 13.12.2011р. (на суму - 9160,32 грн.) Приватне підприємство «ЦБЦ АГРО» здійснило поставку миючих засобів Товариству з обмеженою відповідальністю «РАЗАН-Н», загальна сума поставленого товару складає 21981,12 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Разан-Н» прийняло зазначений товар, що підтверджується довіреностями відповідача на отримання товару №17 від 19.10.2011р. та №30 від 13.12.2011р.

Таким чином, відповідач підтвердив отримання товару довіреностями, виданими уповноваженому представнику на отримання товару від Приватного підприємства «ЦБЦ Агро» про що свідчить підпис керівника на довіреностях та печатка підприємства ( завірені копії довіреностей в матеріалах справи).

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково за накладною № РН-000170 від 19.10.2011р. на суму 5000,00 грн. та накладною № РН-000226 від 13.12.2011р. на суму 8000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість в сумі 8981,12 грн.

30.08.2012р. позивачем направлено на адресу відповідача лист № 67 від 29.08.2012р. про оплату заборгованості, та акт звіряння розрахунків для підписання, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення.

02.11.2012р. позивачем повторно направлено на адресу відповідача лист №81 від 01.11.2012 року про сплату боргу та підписання акту звіряння розрахунків, що також підтверджується описом вкладення в цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення.

25.02.2013р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію-вимогу щодо сплати заборгованості, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та квитанцією, яку відповідачем залишено без відповіді та задоволення. Отже, доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем не було надано суду касовий чек, який би підтверджував відправлення відповідачу листа-претензії поштою спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за товар, поставлений за видатковими накладними № РН-000170 від 19.10.2011 та № РН-000226 від 13.12.2011 становила 8 981,12 грн. тобто, заявлену позивачем до стягнення суму.

Проте, після порушення провадження у цій справі, 05.04.2013р., в рахунок погашення спірної заборгованості відповідач перерахував позивачеві 3 981,12 грн., що підтверджується доданим до апеляційної скарги платіжним дорученням № 827 від 05.04.2013 р.

Колегія суддів зауважує сторонам на тому, що згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, і, саме сторони мали надати відомості про часткову сплату відповідачем спірної заборгованості, чого ним зроблено не було, що призвело до прийняття судом першої інстанції помилкового рішення.

Водночас, колегія суддів виходить і з того, що зі змісту наявної в матеріалах справи та підписаної обома сторонами копії акту звіряння взаємних розрахунків станом з 14.09.2011р.по 10.04.2013р. слідує, що сторони при звірці розрахунків врахували проплату відповідачем в рахунок погашення спірної заборгованості грошових коштів в сумі 3 981,12грн. та визначили заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 5 000 грн., а отже, суд першої інстанції також мав звернути на це увагу при вирішення спору по суті.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п. 4.4. вказаної Постанови, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За обставин, що склалися, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3 981,12 грн. підлягає припиненню з підстав п. 1-1 ст. 80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вказані обставини, фактично, станом на дату винесення спірного рішення, заборгованість відповідача перед позивачем, з врахуванням часткової оплати в сумі 3 981,12 грн., становила 5 000 грн. (8 981,12грн.-3 981,12грн.).

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на обставини, які викладені вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений за видатковими накладними № РН-000170 від 19.10.2011р. та № РН-000226 від 13.12.2011р. товар підлягають частковому задоволенню в сумі 5 000 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом позовних вимог є, крім іншого вимога про стягнення з відповідача 1892,96 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки при вчиненні правочину щодо поставки товару за видатковою накладною № РН-000170 від 19.10.2011р. та № РН-000226 від 13.12.2011р. мали місце позадоговірні відносини (сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань), місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Разан-Н» 1892,96 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволенню не підлягають, рішення в цій частині є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару не визначений, до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитор (позивач) має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав лист-претензію № 67 від 29.08.2012р. 04.09.2012р. в зв'язку з чим, згідно до ст. 530 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання розпочалось 13.09.2012р.

Як слідує з матеріалів справи позивач нараховує 3% річних та інфляційну складову боргу за період з 10.09.2012р. що з огляду на дату з якої спірне зобов'язання є простроченим, а саме 13.09.2012р., є невірним.

За таких обставин, та враховуючи той факт, що часткова оплата відповідачем заборгованості (3 981,12 грн.) відбулась 05.04.2013р., в той час як 3% річних та інфляційну складову боргу позивач нараховує по 04.04.2013р., рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України за уточненим розрахунком суду 26,94 грн. інфляційної складової боргу та 150,59 грн. 3% річних є законним та обґрунтованим.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 4 000,00 грн. то слід зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг від 19.02.2013 року, додаткову угоду № 1 від 19.02.2013 року до договору про надання юридичних послуг, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1664 від 11.02.2009 року, копія платіжного доручення № 107 від 20.02.2013 року на суму 4000,00 грн.

Отже, рішення в частині стягнення з відповідача стягнення адвокатських витрат є законним та обґрунтованим.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин справи, тому рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2013р. у справі № 911/1032/13 підлягає зміні, позов задовольняється частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується основний борг в сумі 5 000 грн., інфляційна складова боргу в сумі 26,94 грн., 3 % річних в сумі 150,59 грн., провадження по справі в частині основного боргу в сумі 3 981,12 грн. припиняється, в решті позову відмовляється.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за подачу позову, в тому числі і витрати по справи витрат на послуги адвоката, покладаються на відповідача з врахуванням розміру заборгованості, яка існувала на дату звернення позивача до суду з цим позовом, та часткової відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Разан-Н» підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат відповідача за подачу апеляційної скарги слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 11 267 грн.

Рішенням від 31.05.2013р. у справі №911/1032/13 позов задоволено частково, загальна сума задоволених майнових вимог становить 9 158,65 грн.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі, в тому числі і в частині майнових вимог в задоволенні яких відмовлено (загальна сума оскаржених майнових вимог становить 11 267 грн.), за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ним правильно сплачено судовий збір в розмірі 860,25 грн.

Водночас слід врахувати, що цією постановою апеляційну скаргу задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 5 177,53 грн.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 3 981,12 грн., витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми, які становлять 303,96 грн. і вираховуються пропорційно розміру майнових вимог щодо яких рішення суду першої інстанції змінено (3 000 грн.) із загальної суми оскаржених (11 267 грн.), слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Разан-Н» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2013р. у справі № 911/1032/13 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2013р. у справі № 911/1032/13 в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Разан-Н» (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Леніна 21, кв. 13, ідентифікаційний код 37340463) на користь Приватного підприємства «ЦБЦ Агро» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, пл. Торгова, 11/1, кв. 7, ідентифікаційний код 20617932) 5 000 грн. (п'ять тисяч ) грн. боргу, 150 (сто п'ятдесят) грн. 59 коп. трьох відсотків річних, 26 (двадцять шість) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 1398 (одну тисячу триста дев'яносто вісім) грн. 59 коп. судового збору та 3251 (три тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. 52 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3 981,12 грн. припинити.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ.»

4. Стягнути з Приватного підприємства «ЦБЦ Агро» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, пл. Торгова, 11/1, кв. 7, ідентифікаційний код 20617932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Разан-Н» (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Леніна 21, кв. 13, ідентифікаційний код 37340463) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 303 (триста три) грн. 96 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області

6. Матеріали справи № 911/1032/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Калатай Н.Ф.

Коршун Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 31.07.2013р.