Ухвала суду № 32713171, 16.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1305/13 16.05.2013 16.05.2013 16.05.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/784/340/13 Головуючий суду 1-ї інстанції:

Категорія: ч. 2 п. 15, ч. 2 ст. 115 КК України Гапоненко Н.А.

Доповідач: Пісной І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області

у складі головуючого: Дзюби Ф.С.,

суддів: Фаріонової О.М., Пісного І.М.

за участю прокурора: Цибух Т.І.

захисника: ОСОБА_2

представника

потерпілої: ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Калараш Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_6 - 11263, 55 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50000 грн.; кошти витрачені Миколаївською ЛШМД в сумі 3771 грн.; на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області в сумі 12406 грн.

Згідно вироку суду, з 30.07 по 03.08.2012 року ОСОБА_4 тимчасово мешкав у домоволодінні ОСОБА_6 по АДРЕСА_3 де працював за наймом.

04.08.2012 приблизно о 6 годині 30 хвилин ОСОБА_4 з корисливих спонукань, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння на території домоволодіння, розташованого АДРЕСА_3 взяв з підсобного приміщення сокиру та зайшовши у кімнату, де спала потерпіла ОСОБА_6 тримаючи сокиру у правій руці з метою позбавити життя ОСОБА_6 напав на сплячу потерпілу, нанісши їй один удар лезом сокири в область голови справа, чим спричинив останній тяжкі тілесні ушкодження у виді тяжкої відкритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку третього ступеня, багатооскольчатого вдавленого перелому скроньової області, епідуральної, субдуральної та внутрішньомозкової гематом справа, рани правої скроньової області. Однак смерть потерпілої не наступила з причин незалежних від волі ОСОБА_4, оскільки вона своєчасно була доставлена у медичний заклад, де їй була надана кваліфікована медична допомога.

Потім ОСОБА_4 незаконно заволодів чужим майном потерпілої, з яким з місця злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, які потерпіла зберігала у дорожній сумці-гаманці, а саме: 400 доларів США, 100 євро, 9100 рублів, 4000 грн., всього спричинивши останній матеріальний збиток на загальну суму 10425 грн. (згідно офіційного курсу української гривні до долару США, євро та російському рублю встановленому Нацбанком на 04.08.2012 року).

В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить пом'якшити призначене йому судом покарання. Посилається, що суд першої інстанції не врахував його сімейний стан, а саме наявність на його утриманні двох малолітніх дітей. Вважає, що він не скоював злочини передбачені ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України, а працівники міліції застосовували до нього моральний та фізичний тиск. Крім того, зазначає, що потерпіла почувається задовільно та не була присутня жодного разу в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді; захисника на підтримку апеляції засудженого; представника потерпілої про залишення апеляції без задоволення, а вироку суду без зміни; думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого в скоєнні вказаних у вироку злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, за обставин встановлених судом, - відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких наведений у вироку.

В своїй апеляційній скарзі та в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_4 свою вину у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України не визнав.

Однак, дані його твердження в цій частині спростовуються зібраними по справі доказами, а саме показаннями потерпілої, свідків та письмовими матеріалами справи.

Як вбачається з показань потерпілої ОСОБА_6 наданої під час досудового слідства, що вона познайомилась з ОСОБА_4 30.07.2012 по дорозі, коли їхала з Росії в с. Рибаківка та запросила його працювати у себе на дачі розташованої АДРЕСА_3. 03.08.2012 року потерпіла повідомила ОСОБА_4, що вона більше не потребує його послуг, а оскільки було вже пізно, то ОСОБА_6 сказала, що засуджений може залишитися переночувати у неї на дачі, а завтра поїхати додому. 04.08.2012 року зранку потерпіла прокинулась від головного болю та помітила, що в неї у правій частині голови сторчить сокира, яку вона витягла та поклала на тумбочку, а після пішла у двір, щоб у дитячому басейні промити рану. Коли вона вийшла у двір, то почала кликати ОСОБА_4 на допомогу, однак його ніде не було. Потім, вона повернулась у будинок та побачила, що у її сумці відсутні гроші, а саме: 9100 російських рублів, 400 доларів США, 100 євро, 4000 грн., а після цього подзвонила своїй сусідці ОСОБА_7, яку попросила викликати швидку медичну допомогу та міліцію. Крім того, потерпіла пояснила, що засуджений знав де у неї є велика сума грошей і де вона знаходиться, та засуджений знав, де лежить сокира ( т. 1 а.с. 46-50).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1982 від 12.09.2012 року у ОСОБА_6 були наявні тілесне ушкодження у виді тяжкої відкритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку третього ступеня, багатооскольчатого вдавленого перелому скроньової області, епідуральної, субдуральної та внутрішньомозкової гематом справа, рани правої скроньової області, яке відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя та могло утворитися внаслідок однократного ударного впливу тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключається в результаті удару сокирою незадовго до звернення за медичною допомогою. У випадку несвоєчасного надання медичної допомоги може настати смерть (т.1 а.с. 123-124).

Дані показання потерпілої повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_7 наданих на досудовому слідстві, що 04.08.2012 року ОСОБА_6 подзвонила їй та повідомила, що працівник ОСОБА_6 порізав та обікрав її. Після того, як вона прийшла до потерпілої додому, то побачила, що остання була вся в крові, повідомивши при цьому свідку, що ОСОБА_4 вдарив її по голові сокирою. Дана сокира лежала на тумбочці. Потім, ОСОБА_7 позвала ОСОБА_8, який викликав швидку допомогу та міліцію (т. 2 а.с. 13-15).

Про те, що на потерпілу 04.08.2012 року здійснив напад її працівник, в судовому засіданні пояснив свідок ОСОБА_8, якому це стало відомо від ОСОБА_7 та самої потерпілої, а також пояснив, що викликав міліцію та швидку допомогу, та що прийшовши до потерпілої побачив її всю у крові та сокиру, яка лежала чи на табуретці, чи на стільці. (т. 2 а.с. 325-327).

Дана сокира згідно з висновком судово криміналістичної експертизи № 1379 від 23.10.2012 року не є холодною зброєю, виготовлена промисловим способом та відноситься до предметів господарсько-побутового призначення (т. 1 а.с. 238-240).

Свідок ОСОБА_9 пояснила на досудовому слідстві, що бачила, як 04.08.2012 року близько 8 години біля будинку ОСОБА_6 стояли міліцейські машини ( т. 2 а.с. 8-9).

З показань свідка ОСОБА_10 наданих в ході досудового слідства вбачається, що її співмешканець ОСОБА_4 04.08.2012 року близько 19 години приїхав до неї додому в АДРЕСА_2, потім залишив у неї чорну сумку, мобільний телефон «Самсунг» та гроші. При цьому ОСОБА_4 пояснив, що викрав у жінки у якої працював близько 3000 грн. Сумку та мобільний телефон ОСОБА_10 видала працівникам міліції, що підтверджується протоколом огляду предметів. (т. 1 а.с. 62-63, 64-65).

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що 04.08.2012 року о 6 годині 30 хвилин свідок вийшов у двір, оскільки залаяла собака та побачив засудженого, який перелазив через сітку у палісаднику та побіг по вулиці до асфальту (т. 2 а.с. 333-335).

Аналогічні показання свідку ОСОБА_11 під час досудового слідства надала свідок ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 3-4).

Показання свідка ОСОБА_11, інших свідків та потерпілої повністю узгоджуються з протоколом відтворення обстановки та обставин згідно якого ОСОБА_4 розказував та показував на місці яким чином він наносив удар сокирою в область правої скриньової області голови потерпілої, також вказав, що сокиру він узяв у підсобному приміщенні жилого будинку потерпілої, а після того як вдарив потерпілу забрав з тумбочки, яка знаходилась біля ліжка ОСОБА_6 гроші приблизно: 3000 грн., 500 російських рублів, 105 євро, 320 доларів США, які знаходились в чорній сумці. Також показав місце на кухні, де він переодягся, переклав у кишеню гроші з сумки та викинув її (т. 1 а.с. 86-94).

Крім того, посилання засудженого, що він не скоював злочини передбачені ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України спростовуються протоколом огляду місця події від 04.08.2012 року згідно якого у кімнаті житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_3 виявлена сокира, на лезі та дерев'яній рукоятці якого є плями бурого кольору, які згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи № 2/217 від 23.10.2012 року співпадають з генетичними ознаками крові ОСОБА_6, а згідно висновків судово-медичної експертизи № 434 від 20.09.2012 року та № 432 від 20.09.2012 року плями бурого кольору виявлені на простирадлі, наволочці та підлозі біля ліжка у будинку за вищевказаною адресою є кров'ю людини, походження якої не виключається від ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 10-23, а.с. 132-140, 160-161, 167-168).

Окрім цього, згідно з висновком одорологічної експертизи № 106 від 12.10.2012 року запаховий слід людини вилучений з рукоятки сокири під час огляду місця події, ідентичний запаховому зразку ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 183-190).

Також, згідно додаткового протоколу огляду місця події ОСОБА_4 вказав місце знаходження викраденої сумки у потерпілої, а також шорт, футболки належних йому (т. 1 а.с. 40-43).

Щодо посилань засудженого, що потерпіла не була присутня в судових засіданнях. Згідно ст. 267 КПК України 1960 року участь потерпілого в судовому засіданні є його правом, а не обов'язком. В матеріалах справи наявна довіреність ОСОБА_6, виданої на ім'я ОСОБА_3, якою потерпіла уповноважила останню на ведення справ у судах (т. 2 а.с. 285).

Також є безпідставними твердження апелянта щодо застосування до нього фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції, оскільки дана обставина спростовується постановою слідчого прокуратури Березанського району Миколаївської області про закриття кримінального провадження від 07.02.2013 року (т. 2 а.с. 281-283).

Таким чином, судом дії засудженого кваліфіковано вірно за ч. 4 ст. 187, ч.2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Разом з тим, суд призначаючи покарання врахувавши тяжкість злочину, особу засудженого, який негативно характеризується за останнім місцем проживання, наявність синдрому залежності від алкоголю, обставин, які пом'якшують покарання є наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, обставиною, яка обтяжує покарання є скоєння злочинів у стані алкогольного сп'яніння, допустився помилки неправильно визначивши розмір покарання.

Як вбачається з вироку суду ОСОБА_4 призначено покарання за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. ст. 115 КК України у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Згідно з ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання передбаченого санкцією статті або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу України. Тобто суд, призначив покарання найбільш приближене до максимального розміру покарання передбаченого санкцією ч. 2 ст. 115 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання підлягає зміні в частині призначеного покарання.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

У Х В А Л И ЛА :

апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2013 року відносно ОСОБА_4 в частині призначеного покарання змінити.

Призначити ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

На підставі ст. 70 КК України за ч. 4 ст. 187 КК України та ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

В решті зазначений вирок залишити без зміни.

Головуючий

Судді