Ухвала суду № 32708283, 11.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 2а-11437/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Зубець Т.С.

представника позивача Литвинової В.В.

представника відповідача Онищенка А.В.

представника відповідача Озацької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Хартрон-Експрес ЛТД", Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі № 2а-11437/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Хартрон-Експрес ЛТД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

Науково-виробниче підприємство «Харторн-Експрес ЛТД» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі за текстом - НВП «Харторн-Експрес ЛТД», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі за текстом - СДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2012р. № 0000550044 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 409024,25грн. (в т.ч. 344215,0грн. - за основним платежем, 64809,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0000560044 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 427151,5грн. (в т.ч. 314196,0грн. - за основним платежем, 112955,5грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ від 02.10.2012р. № 0000560044 в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 128296,5грн. (за основним платежем - 85531,0грн. та за штрафними санкціями - 42765,5грн.), № 0000550044 в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 112417,50 грн. (за основним платежем - 84770,0грн. та за штрафними санкціями - 27647,5грн.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5. п.п.7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.8, ст. 138, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1.8 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що продаж власного автомобіля був здійснений за ціною визначеною у відповідності до чинного законодавства, а тому його ціна встановлена договором відповідає рівню справедливих ринкових цін. Також підприємство зазначає, що правочини укладені з постачальниками виконані в повному обсязі, мали реальний характер та були пов'язані з власною господарською діяльністю.

Також із постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

СДПІ зазначає, що господарські операції підприємства з контрагентами-постачальниками не були направлені на реальне їх здійснення, що підтверджується неможливістю виконання таких операцій постачальниками, відсутністю належних доказів фізичного переміщення товарно-матеріальних цінностей від продавця до їх покупця.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ було проведено планову виїзну перевірку НВП «Харторн-Експрес ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт перевірки № 373/44-1/30430120 від 14.09.2012р.

Перевіркою встановлено та актом зафіксовано порушення позивачем п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 344215,0грн. та порушення п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість всього у сумі 314196,0грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності відповідачем продажу автомобіля Підприємства за ціною нижчою від справедливих ринкових цін, відсутності належного документального підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Сігма-ЕК», ТОВ «Квазар-93», ТОВ «Стела Електронік», ТОВ «Сєвкабель Україна», ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна», а також з наявності всіх належних для складання первинних та інших документів, які підтверджують здійснення операцій з ТОВ «НПП КОМ ПАСС».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки встановлено продаж позивачем та зняття з обліку ДАІ в червні 2010 року автомобіля Mitsubishi Pajero Sport, 2000 року випуску на підставі договору № 28/10 від 25.06.2010 р., укладеного з громадянином ОСОБА_5, який на момент продажу працював на посаді заступника технічного директора з експлуатації - начальника ТЦ НВП «Хартрон-Експрес ЛТД». Продаж вчинено за ціною 25920,0грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 4320,0грн.), що відповідає оціночній ліквідаційній вартості автомобіля, оцінка якого була проведена ПП «АСС-А», який має сертифікат № 7625/08 від 21.08.2008 р. суб'єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000р. № 92 «Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією)»

СДПІ встановлено, що згідно бази даних ДАІ, покупцем - ОСОБА_5 при реєстрації транспортного засобу 26.06.2010р. був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% вартості легкового автомобіля, який склав 1891,99грн. (тобто із загальної вартості автомобіля, що дорівнює 63066,43грн.).

У відповідності п. 13 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. № 1740 визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується у розмірі 3% вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують таку вартість.

Сума вартості автомобіля, що був проданий позивачем, з якої визначався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів була встановлена висновком № 456 від 26.06.2010р. щодо проведеного дослідження з оцінки транспортного засобу Mitsubishi Pajero Sport, здійсненого ТОВ «РЕСПЕКТ» (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінників № 5746 від 07.08.2007р.) на замовлення ОСОБА_5

Згідно з ч. 2 п. 1.20.1 п. 120 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Вказаний факт став підставою для висновку відповідача про заниження позивачем продажної (ринкову) вартість автомобіля Mitsubishi Pajero Sport під час здійснення його продажу громадянину ОСОБА_5 на суму 30955,34грн., що є порушенням п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено валовий доход на загальну суму 30955,0 грн., а також є порушенням п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 6191,0грн.

Відповідно до п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валового доходу включаються доходи від операцій, передбачених ст. 7 цього Закону.

За приписами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що положення п.п. 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно п. 1.26 ст. 1 вказаного Закону пов'язаною особою є, серед іншого, посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Отже, колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком податкового органу, що був підтриманий судом першої інстанції, з огляду на нетотожність понять «ліквідаційна вартість автомобіля» та «справедлива ринкова вартість автомобіля», а також з урахуванням того, що ОСОБА_5 - покупець транспортного засобу, сплативши вказану суму збору, фактично підтвердив суму 63066,43грн. як реальну (ринкову) вартість придбаного легкового автомобіля.

Іншою підставою для винесення спірних податкових-рішень стало формування валових витрат на загальну суму 1491062,27грн. та податкового кредиту на загальну суму 314196,0грн. по господарським операціям здійсненим Підприємством з контрагентами-постачальниками ТОВ «Сігма-ЕК», ТОВ «Квазар-93», ТОВ «Стела Електронік», ТОВ «Сєвкабель Україна», ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна» та ТОВ «НПП КОМ ПАСС», що не були направлені на їх реальне здійснення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону передбачено наступне: якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту».

У відповідності до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем придбавались у ТОВ «Сігма-ЕК» електронні комплектуючі. Відповідно до видаткових накладних, виписаних ТОВ «Сігма-ЕК», позивачем було сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 1018091,44грн., а згідно податкових накладних сформовано податковий кредит у сумі 208312,0грн.

Також, підприємством здійснювалось придбання комплектуючих у ТОВ «Квазар-93». Відповідно до видаткових накладних, виписаних ТОВ «Квазар-93» позивачем сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 51453,1грн., а згідно податкових накладних сформовано податковий кредит у сумі 10291,0грн.

У постачальника ТОВ «Стелла Електронік» позивачем здійснювалось придбання мікросхем. Відповідно до видаткових накладних, виписаних цим контрагентом сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 23802,25грн., а згідно податкових накладних сформовано податковий кредит у сумі 3870,0грн.

Іншим постачальником товарно-матеріальних цінностей є ТОВ «Сєвкабель Україна». Відповідно до видаткових накладних, виписаних цим контрагентом позивачем сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 3469,15грн., суми ПДВ сплачені позивачем вказаному постачальнику до податкового кредиту не відносились.

ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна» поставлено позивачу мікросхеми. Відповідно до видаткових накладних, виписаних цим контрагентом позивачем сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 2784,0грн., суми ПДВ сплачені позивачем вказаному постачальнику до податкового кредиту не відносились.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивачем було надано видаткові та податкові накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення, докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зауважень щодо змісту або дефекту форми до вказаних документів у податкового органу не виникало.

Разом з тим, досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Податковий кредит з ПДВ та валові витрати можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

Досліджуючи надані позивачем копії подорожніх листів легкового автомобіля колегія суддів зазначає про наступне.

Наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998р. №74 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.03.1998 р. за №149/2589) затверджено Типову форму первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкцію (далі за тестом - Інструкція) про порядок її застосування.

Відповідно, до п. 2.1 Інструкції «перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі - власні або орендовані (без водія), зобов'язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається».

Пунктом п. 2.2 цієї Інструкції визначено, що перед видачею водієві подорожнього листа диспетчер (або інша відповідальна особа перевізника) заповнює його таким чином: - «на підставі умов договору (заявки) замовника або завдання керівництва підприємства (установи) у графі 1 розділу І "Завдання водієві" записує найменування і адресу замовника, до якого повинен прибути автомобіль для виконання завдання або прізвище, ініціали та посаду відповідальної особи підприємства (установи) у розпорядження якого надається автомобіль; у графі 2 - час прибуття автомобіля до замовника, у графі 3 - час вибуття відповідно до заявки чи графіка роботи (год., хв.) або відповідно до моменту початку та кінця обслуговування посадової особи...».

Згідно п. 2.4 Інструкції «після виконання завдання відповідальна особа, в чиє розпорядження було надано автомобіль, у відповідному рядку на зворотному боці подорожнього листа підписом і штампом стверджує виконання обслуговування».

Таким чином, з огляду на відсутність в подорожніх листах відомостей про маршрут та час руху автомобіля, завдання водієві, відмітки про виконання, колегія суддів дійшла висновку про неможливість підтвердження фактичного переміщення придбаного товару від постачальників до покупця.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які доводять фактичне виконання угод позивача з ТОВ «Сігма-ЕК», ТОВ «Квазар-93», ТОВ «Стела Електронік», ТОВ «Сєвкабель Україна», ТОВ «Рейнбоу Технолоджіс Україна».

Також, з матеріалів справи встановлено, що позивач здійснював придбання комплектів деталей та вузлів у ТОВ «НПП КОМ ПАСС». Відповідно до видаткових накладних, виписаних цим контрагентом, позивачем було сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 391462,23грн., а згідно податкових накладних сформовано податковий кредит у сумі 85531,0грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом підприємством було надано договори, видаткові та податкові накладні, прибуткові ордери, накладні на передачу креслень, за якими здійснювалось виробництво придбаного товару, платіжні доручення, докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне переміщення придбаного товару від постачальника до покупця.

Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зауважень щодо змісту або дефекту форми до вказаних документів у податкового органу не виникало.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, про підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «НПП КОМ ПАСС», за результатами яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Хартрон-Експрес ЛТД" та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі № 2а-11437/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013 р.