Рішення № 3270822, 14.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.09 р. Справа № 23/182

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Тідісі Схід” м. Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 смт. Сєдове

про стягнення 20 752, 4 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 08.01.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 14.01.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Тідісі Схід” м. Київ, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 смт. Сєдове, 12 702, 29 грн. боргу, 7 621, 37 грн. штрафу, 355, 66 грн. інфляційних та 73, 08 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- поставку відповідачу за договором № 2166/2008 К від 04.03.2008р. на підставі видаткової накладної № ЕДО 03040013 від 04.03.2008р. автомобільних товарів;

- невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором щодо оплати поставлених йому товарів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 12 702, 29 грн.;

- нарахування відповідачу на підставі п.10.3. договору № 2166/2008 К штрафу в розмірі 7 621, 37 грн. та на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 355, 66 грн. інфляційних та 73, 08 грн. 3% річних;

- ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач вимоги позивача не оскаржив, витребувані судом документи не представив, тому справу на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Сторони уклали між собою договір поставки № 2166/2008 К від 04.03.2008р. (далі - договір від 04.03.2008р.), за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити покупцеві автомобільні товари, а відповідач (покупець) - придбати замовлений товар і оплатити його вартість відповідно до умов договору; підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має силу специфікації.

Договір від 04.03.2008р. набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.13.1.). В пункті 2.2. договору від 04.03.2008р. зазначено, що ціна товару вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках договору від 04.03.2008р. за видатковою накладною № ЕДО 03040013 від 04.03.2008р. відповідач отримав від позивача шини 315/80 R22,5 FD600 D FS у кількості 4 шт. за ціною 2 240, 8333 грн., шини 385/65 R22,5TSP3000 T FS у кількості 2 шт. за ціною 2 275, 8333 грн. та шини 315/80 R22,5 R 227 F ВS у кількості 2 шт. за ціною 2 528, 3333 грн. загальною вартістю 22 286 грн. з ПДВ, що підтверджується підписом відповідача в накладній в графі ”Отримав”, скріпленим його печаткою. Факт отримання товару за цією накладною відповідач не спростував.

Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється наступним чином: авансове перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 14,29% від вартості, вказаної у додатках до даного договору; наступна помісячна оплата у відповідності з графіками, визначеними додатками до договору, які є його невід'ємною частиною (п.3.1.1 та п.3.1.2.).

У відповідності з графіком, викладеним в додатку до договору від 04.03.2008р., покупець 04.03.2008р. в якості попередньої оплати повинен перерахувати 3 183, 71 грн., починаючи з 03.04.2008р. по 03.08.2008р. щомісячний платіж також складає 3 183, 71 грн., а 02.09.2008р. відповідач повинен перерахувати 3 183, 74 грн. Таким чином, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання за договором щодо оплати отриманого ним товару включно по 02.09.2008р.

Як визначено положеннями ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору. Відповідно до ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 1 ст.530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Позивач стверджує, що відповідач лише частково розрахувався з ним за отриманий товар, і заборгованість відповідача становить 12 702, 29 грн. На момент розгляду справи доказів сплати відповідачем суми боргу в розмірі 12 702, 29 грн. суду не подано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами договору від 04.03.2008р. сторони передбачили, що за затримку платежів у відповідності до розділу 3 договору на термін, що перевищує 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 60% від загальної вартості невиконаного зобов'язання (п.10.3.).

На підставі вищевказаного пункту договору позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 7 621, 37 грн., що складає 60% від загальної вартості невиконаного зобов'язання в сумі 12 702, 29 грн. Враховуючи правомірність нарахування суми штрафу, суд стягує з відповідача на користь позивача 7 621, 37 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної статті позивач нарахував відповідачу за вересень-жовтень 2008р. 355, 66 грн. інфляційних та за період з 03.09.2008р. по 13.11.2008р. 73, 08 грн. 3% річних. Враховуючи правомірність нарахування суми інфляційних, суд вимоги позивача в цій частині задовольняє в повному обсязі. Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних суд задовольняє частково і стягує з відповідача лише 72, 88 грн., оскільки при арифметичному розрахунку суми річних позивач не врахував, що кількість днів у 2008р. складає 366 днів. В решті вимог щодо стягнення річних суд позивачу у позові відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю.

На підставі ст.ст. 173, 193, 202, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст.33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ЗАТ ”Донгорбанк” в м. Новоазовське, МФО 334970, ідентифікаційний НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Тідісі Схід” (м. Київ, вул. Радистів, 73а, 02089, р/р 26008038849651 в АКБ ”Укрсоцбанк” м. Київ, МФО 322012, ЄДРПОУ 35493625) - 12 702 грн. 29 коп. боргу, 7 621 грн. 37 коп. штрафу, 355 грн. 66 коп. інфляційних, 72 грн. 88 коп. 3% річних, 207 грн. 52 коп. витрат на сплату держмита та 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя